РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЗАГАДКИ
2.1. Метафора
Давньогрецький філософ Аристотель вважав, що загадка – це вдало побудована
метафора. І.П.Березовський, якому належить найбільше наукове видання творів
цього жанру, вважає загадки стислим поетичним запитанням, мудрими сентенціями,
які в „прихованій”, часто навмисно завуальованій формі зображають окремі
предмети чи явища через інші на основі їх певної спорідненості, подібності,
часом ледве вловимої і навіть далекої. [Березовський, 1962, 9]. Метафора в
загадках характеризує специфіку їх форми та змісту, покладена в основу їх
стилістичної та композиційної організації, визначає специфічні, творчі принципи
художнього відображення дійсності. Як справедливо зауважує С.Г.Лазутін,
„...зрозуміти саму загадку – це значить розкрити її суть та визначити її
особливості” [Лазутин, 1976, 34]. Загадки-метафори складають основу жанру. Вони
дуже давні за походженням, хоч ті, які дійшли до нас у друкованих виданнях і
рукописах, порівняно пізніші. Ці твори розкривають різні сторони трудової,
господарської, культурної діяльності народу. Вони свідчать про його високий
поетичний потенціал. Образи-метафори пройшли еволюцію в декілька етапів.
Напевно, початковою була стадія, коли слово-позначення, від якого утворилася
первісна аналогія, тільки зрідка зверталося до метафори, віддавалася перевага
більш простим видам таємномовності, а насамперед тим, в яких відчувався зв’язок
предмета та його умовної назви.
За логікою подій маємо припускати, що метафоричний образ у загадках – результат
пізнього розвитку жанру, підсумок свідомих художніх уподібнень, мистецтво в
прямому і точному розумінні слова. Метафорична образність у загадках несе на
собі відбиток багаторазових суміщень, розвитку, ускладнень, доповнення
початкових, більш простих асоціацій.
Засвідчено загадки, в яких метафора відсутня. Проте все ж переважна більшість
їх є метафоризованими. Предмет, який загадується, в них не називається. Замість
цього перед нами його метафоричний еквівалент. Створити загадку – значить дуже
стисло описати за допомогою певних яскравих метафоричних образів кілька
найхарактерніших для предмета чи явища ознак (матеріал, форму, звук, колір,
кількість, дію, призначення, застосування, оточення тощо). Відгадати її можна
лише шляхом логічної зміни зображення метафоричних образів реальними.
Поетична метафора в загадці внаслідок об’ємної складної зображувальної та
виразної функціональності майже ніколи не обмежується одним словом чи простим
словосполученням. Як правило, перед нами постає ряд образів. Сполучення їх у
структурі загадки надає метафорі емоційної, наочної відчутності. Образи
створюють складну розгорнуту метафору. Вона буває різною за формою, але при
всій повноті та цільності уникає того, щоб у всьому, без винятку, підтримувати
зв’язок між дійсним предметом та відтворюваним образом, бо образно-логічна
невідповідність у якомусь компоненті повинна порушувати відтворювану метафорою
аналогію.
Більшість загадок – це метафоричні образи, які є логічно не сумісні, бо
практично являють собою логічну невідповідність. Вони побудовані способом
парадоксу або ж оксюморона. У зв’язку з цим Аристотель писав: „Оксюморон –
основа загадки. Різкість сполучень, сміливість комбінацій – ось, що притягує
нас передусім в загадці, що і в кінцевому результаті смішить при розгадці”
[Аристотель, 1951, 114]. І.П. Березовський наголошує, що в основі загадки часто
лежить колоритна метафора, яка дає поетичний настрій усій темі і своєю
можливістю її двозначного розв’язання надає твору певної гри, що збуджує,
стимулює художню уяву того, хто повинен її розв’язати [Березовський, 1962,
27-28]. За способом творення, співвіднесення реальних та метафоричних образів,
загадки, на нашу думку, можна чітко розділити на 4- ри групи:
Реалія, який загадується, зіставляється з яким-небудь метафоричним предметом.
Наприклад:
Червоні чоботи у землі закопані
Буряк [УНЗ, 543];
Сидить дівиця в темній темниці
Морква [УНЗ, 550].
Предмет, який загадується , виражається через декілька метафоричних предметів.
Наприклад:
Батько – хвалостун, мамка – лопатка, діти – круглятка
Горох [УНЗ, 493];
Мама така, як муха,
Дочка така, як груша,
І має сто сорочок на собі
Капуста [УНЗ, 529].
Декілька предметів, які загадуються, виражаються через один умовний
метафоричний образ.
Наприклад:
Ні сучок, ні листок, а на дереві росте
Плоди, кора, мох [УНЗ, 851];
Ішов дорогою, знайшов зло і зло злом зарубав
Солдат, гадюка і шабля [УНЗ, 1037].
Цей метафоричний тип не є поширеним серед загадок і зустрічається рідко.
Декілька предметів, що загадуються, зіставляються з декількома метафоричними
предметами.
Наприклад:
Ой, на горі гай, під гаєм мигай, під мигаєм сапай, під сапаєм хапай
Волосся, очі, ніс, рот [УНЗ, 1310];
Зверху гай,
Під гаєм моргай,
Під моргаєм сліпко,
Під сліпком видко,
Під видком нюхко,
Під нюхком цапко
Волосся, брови, повіки, очі, ніс, рот [УНЗ, 1311].
Таким чином, в основі побудови загадки знаходиться метафоричне перенесення,
тобто співвіднесення різних предметів, за певними їхніми якостями та
властивостями. У зв’язку з цим можна визначити декілька типів чи засобів
побудови загадки:
Предмети зіставляються на основі їх загальної зовнішньої подібності.
Наприклад:
Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?
Ячмінь [УНЗ, 481];
На городі молода
Пишні коси розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки
Кукурудза [УНЗ, 488].
Предмети порівнюються за подібністю кольору.
Наприклад:
Зелена билинка застелила весь город
Картоплиння [УНЗ, 507];
Сам червоний, а чуб зелений
Буряк [УНЗ, 539].
Предмети (явища) зближуються на основі їх внутрішньої організ
- Київ+380960830922