РОЗДІЛ 2.
політичний конфлікт як зіткнення протилежних інтересів у суспільстві
2.1. Причини виникнення та суть політичного конфлікту
У будь-якій політичній системі, у будь-якому суспільстві політичний процес має
багато протиріч. У ньому задіяні громадські групи, правлячі інститути, еліти,
численні індивіди зі своїми інтересами. Як вірно і вдало, на думку дисертанта,
підкреслив Ю.Волков “Соціальні відносини можна визначити як вид або клас
громадських відносин, які складаються між різними соціальними суб’єктами –
індивідами, їх різною спільністю і об’єднаннями, а також між індивідом і
соціумом будь-якого масштабу з приводу схожості або відмінності в соціальному
статусі, в можливостях задоволення життєвих потреб і способах життєдіяльності.
Ці відносини в тій, або в іншій мірі згуртовують соціальні суб’єкти, …або,
навпаки, роз’єднують суб’єкти відповідних відносин…, втілюють в собі
розходження або навіть протистояння в їх інтересах, в характері і спрямованості
їх життєдіяльності” [55, с. 38].
Кожна дія політичного інституту, організації зачіпає долі людей, стикається з
необхідністю задоволення одних інтересів і придушення інших, проблемами
управління людськими співтовариствами. Політика, як діяльність, покликана
регулювати і вирішувати протиріччя між співтовариствами, їх інтересами, вводити
ці інтереси в русло загальнообов’язкових норм і цінностей. “Справжня політична
дія, – говорив П.Бурдьє, – полягає в тому, щоб користуватися знанням про
вірогідне заради посилення шансів можливого. Вона протистоїть утопізму, який
подібно магії, збирається впливати на світ міркуваннями про обов’язкове. Суть
політичної дії – виразити і використати, частіше несвідомо, ніж свідомо,
можливості, укладені в соціальному світі, в його протиріччях та іманентних
тенденціях” [39, с. 108].
При певних умовах політичні протиріччя виливаються у відкриті зіткнення,
розвиваються конфлікти. С.Золян зазначає, що конфлікт породжується не стільки
складовими чинниками проблеми, скільки відносинами між ними [103, с. 97].
Політичному конфлікту передує соціальна напруга, формування упереджень,
прихованої ворожості і підозри між суб’єктами майбутнього конфлікту,
усвідомлення розходжень їх інтересів, що складаються, прагнення до домінування
або реваншу.
Автор дисертації вважає, що у світі політичних процесів і явищ немає і не може
бути безпричинних феноменів. Звичайно в цих процесах реалізується
причинно-наслідковий зв’язок, направлений від причини до наслідку, що
породжується нею. “Причинність, – твердить Ю.Сачков, – виступає як одна з
найважливіших форм взаємозв’язку, взаємообумовленості явищ і процесів буття, що
виражає такий генетичний зв’язок між ними, при якому одне явище (процес),
назване причиною, при наявності певних умов неминуче “породжує”, спричиняє до
життя інше явище (процес), назване наслідком (або дією)” [242, с. 101]. У
такому випадку причина і наслідок – асиметричні, а відносини між ними –
безповоротні.
Прикладом може служити боротьба за посаду президента країни, що стає причиною
конфлікту між претендентами на цей пост. Як підкреслюють автори “Соціальної
конфліктології”: “Політичний конфлікт – це конфлікт з приводу розподілу влади,
домінування, впливу, авторитету. Він може носити прихований або відкритий
характер” [80, с. 158].
Соціально-політичний конфлікт, як правило, має більш багатосторонню і складну
детермінацію. Саме на це звертав увагу відомий американський соціолог Л.Козер,
зазначаючи, що соціальний конфлікт може бути визначений як боротьба за цінності
або претензії на статус, владу або обмежені ресурси, в якій цілями
конфліктуючих сторін є не тільки досягнення бажаного, але також і
нейтралізація, нанесення шкоди або знищення суперника [72, с. 30]. Очевидно, що
фактори-детермінанти відіграють особливу роль на ранній, латентній стадії
конфлікту, хоча їх вплив зберігається протягом всього його формування.
Предметом політичного конфлікту є специфічні ресурси – державна влада,
заснування владних інститутів, політичний статус соціальних груп, цінності і
символи, що є базою політичної влади і в цілому даної політичної спільності.
Конфлікт є наслідком декількох причин. Наприклад, політичний конфлікт у певній
суспільно-політичній системі може бути зумовлений спільною дією відразу
декількох причин: обмеженістю матеріальних ресурсів, за володіння якими виникає
суперництво між різними індивідами та їх групами; майновим і соціальним
розшаруванням суспільства, наслідком чого стає більш широке володіння однією
групою можливостями доступу до цих ресурсів, ніж іншими соціально-політичними
групами. “В умовах здійсненого на користь міжнародних фінансових і політичних
структур, – наголошує Ю.Тимошенко, – під впливом політичного і економічного
тиску розподіл державної власності, а також низького рівня життя більшості
населення, наростання політичного і соціального напруження в країні, згода в
українському суспільстві не настане. Згодом починається боротьба за переділ
власності, яка буде підтримуватися певними політичними силами для досягнення
своїх політичних та економічних інтересів, тому власники капіталів і
нерухомості ніколи не будуть відчувати себе в безпеці, що підтверджено
історичним досвідом” [267, с. 26].
Конфлікти можуть також виникати не тільки внаслідок дії об’єктивних причин
(нестача ресурсів, соціально-майнова нерівність, відмінність
соціально-політичних позицій, що є суперниками індивідів та їх груп і т.д.),
але і можуть бути детерміновані рядом суб’єктивних чинників. Зокрема, конфлікти
в суспільстві, на наш погляд, нерідко виникають внаслідок існуючої ві
- Київ+380960830922