РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІІ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ:
ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ
2.1. Зміст економічних функцій держави.
Економічна система суспільства характеризується як історично сформована та
встановлена, діюча сукупність принципів, правил, законодавчо закріплених норм,
що визначають форму і зміст основних економічних відносин, які виникають у
процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту. У
кожній країні під впливом багатьох обставин складається власна економічна
система. Проте прийнято виокремлювати три типи економічних систем: 1) вільний
або чистий ринок; 2) змішана економіка; 3) централізовано-планова [44, с.88],
або командна економіка. Звичайно така класифікація є дещо умовною, оскільки
практично кожна економічна система є змішаною, тобто в ній діють ринкові та
державні регулятори. Однак співвідношення між ними може суттєво різнитися, тому
таке співвідношення і береться до уваги як визначальна ознака при
характеристиці тієї чи іншої економічної системи.
Економіка України переважну частину XX століття розвивалась як економічна
системи централізовано-планового типу. На сучасному етапі економіка України, як
і інших держав — колишніх республік СРСР, знаходиться у стані переходу від
командної системи до ринкової. Цим зумовлюється потреба у визначенні
закономірностей цього стану розвитку економіки, щоб на їх основі обґрунтувати
соціально-економічну політику регулювання перехідних процесів.
Виникнення перехідних економічних систем у суспільстві є закономірним явищем
розвитку систем соціальних. Економічна система, як будь-яке об’єктивне явище
суспільного життя, проходить етапи становлення, зрілості, старіння та
відмирання, що здійснюється шляхом її зміни на нову систему. Цей процес
зумовлює наявність стадії відмирання, яка водночас є стадією становлення нової
системи. У цей період економіка перебуває на перехідному етапі.
Це означає, що економічна система, досягнувши своєї зрілості, під впливом як
зовнішніх, так і внутрішніх факторів починає вичерпувати ресурси свого
самовідтворення. Оскільки економічна, насамперед, виробнича діяльність не може
зупинятися, починається процес зародження і формування елементів нової системи,
що функціонують одночасно і поряд з елементами існуючої. Такий стан триває до
того моменту, коли нова економічна система витісняє стару і перетворюється на
панівну, що досягла своєї зрілості, її подальший розвиток здійснюється на
власній основі. Протягом цього періоду економіка носить перехідний характер.
Отже, перехідна економіка – це особливий етап еволюції економіки, що має місце
в процесі переходу суспільства від одного історично та об’єктивно обумовленого
ступеню розвитку до іншого. Вона характеризує проміжний стан суспільства, епоху
соціально-економічних і політичних перетворень. Звідси й особливий характер
перехідної економіки, що відрізняє її від економіки, яка функціонує на власній
основі, або звичайної економіки. Найхарактернішим для неї є дія двох типів
економічних форм і зв'язків – відмираючих, притаманних старій системі, і нових,
зростаючих, що є основою формування нової економічної системи.
Перехідна економіка характеризується рядом ознак [155, с.116]:
1) Переважання особливих перехідних економічних форм. Для перехідної економіки
характерним є поєднання старого і нового, тобто старих і нових економічних форм
і зв’язків. В результаті взаємодії між ними виникають нові, перехідні
економічні форми. Вони несуть у собі змішаний зміст, поєднання старих і нових
якостей, суперечать традиційним чинникам, виступають своєрідним сигналом про
процес відмирання попередньої системи. Поява таких форм засвідчує зародження та
існування перехідної економіки. Тому перехідні економічні форми свідчать про
спрямованість розвитку економіки в перехідний період та про його
незворотність.
2) Нестійкий характер економіки. У будь-якій економічній системі відбуваються
різні зміни, що виступають як своєрідний засіб реалізації мети, притаманної
даній системі, як засіб приведення її у стійкий, врівноважений стан. Перехідна
економіка характеризується змінами іншого порядку. Вони не просто тимчасово
порушують стійкість системи, щоб через інші зміни остання повернулась у
врівноважений, стійкий стан, ці зміни носять зворотний характер, а тому
посилюють нестійкість існуючої системи, примушують її втрачати рівновагу і тим
самим сприяють витісненню її новою системою. А це призводить до скорочення
обсягів виробництва, зростання безробіття, підвищення цін тощо. Такий стан
характерний для економіки України 90-х років XX ст. – початку XXI ст.
3) Альтернативний характер розвитку економіки полягає у тому, що результати
розвитку перехідної економіки різноваріантні. Альтернативність зумовлена її
природою, що полягає у поєднанні елементів старого і нового типів економічної
системи. Значну роль відіграє і та обставина, що розвиток економіки
відбувається під впливом багатьох, нерідко різноспрямованих і протирічних
чинників. Альтернативність перехідної економіки означає, що вона обов’язково
повинна перерости в якийсь інший, але неминучий стан. Повернення до
попереднього стану виключається, бо інакше перехід до нової економічної системи
не зміг би розпочатись. Альтернативний характер перехідної економіки означає,
що суспільство має можливість впливати на перехідні процеси, щоб спробувати
забезпечити найсприятливіший для цього варіант. Вибір варіанта розвитку значною
мірою зумовлюється співвідношенням соціально-економічних факторів суспільства.
4) Особливий характер протиріч в економіці, що виявляються суперечностями не
функціонування, а розвитку, тобто нового і старого, суперечностями різни
- Київ+380960830922