РОЗДІЛ 2
Структура і функції правової культури студентства
2.1. Структура правової культури
Структурно правову культуру можна диференціювати залежно від специфіки форм
об'єктивації культурно-правових явищ. Досліджуючи проблему структури правової
культури, варто враховувати загальнотеоретичні положення структурного аналізу.
Поняття «структура» (від лат. structura — побудова, розміщення, порядок стійких
зв’язків об’єкта, що забезпечує його цілісність) використовується в науці для
позначення взаємних зв’язків частини і цілого, кількісних і якісних змін змісту
і форм об’єкта дослідження. Структура правової культури характеризує компоненти
і способи, за допомогою яких вони взаємодіють. Структурний підхід до аналізу
правової культури потребує насамперед виявлення зв’язків між її змістом і
формою, оскільки саме ці категорії розкривають її будову як соціального й
відносно самостійного явища суспільства.
Визначальною характеристикою структури правової культури є зміст, який
становить єдність усіх її якостей, елементів і процесів. Форма ж є способом і
результатом існування й вираження змісту. Конституючими елементами змісту
виступають суб’єкти правової культури, способи і засоби, результати їх
діяльності.
Структура правової культури становить стійку систему зв'язків трьох елементів,
які можуть бути об’єктивовані в ідеальній, функціональній і матеріальній
формах, що перебувають у взаємозалежності та взаємодії одна з одною. Остання,
матеріальна форма має два свої різновиди: нормативну, виражену у джерелах
права, та інституціональну, що виражена в системі юридичних інститутів.
Ідеально правова культура існує в типових особливостях правосвідомості
суспільства, у цінностях, переконаннях і позиціях у сфері права; функціонально
— в особливостях правової діяльності, матеріально — в юридичних нормах,
джерелах права, що діє системі юридичних інститутів, у ділових звичаях
юридичної практики. Всі елементи правової культури розглядаються в
соціально-культурному контексті в аспекті їхньої традиційності, типовості для
даного суспільства. Так, наприклад, до складу правової культури входить не сама
правосвідомість, а панівний у суспільстві еталон ставлення до права, не сама
правова діяльність як така, а її особливості, наприклад манера виступу в суді,
не вся сукупність правових норм, а ті норми, в яких відбилися особливості
юридичної техніки даного суспільства, особливості способів формулювання права.
При цьому всі напрями й види культурно-правової діяльності, а також матеріальні
форми правової культури виступають, з одного боку, як прояв і результат
соціального функціонування правосвідомості, з іншого боку — як джерело його
формування і розвитку. У цьому плані правова культура виступає як цілісне,
системне утворення. Крім того, до складу розглянутого явища входить суб'єкт як
носій національної правової ментальності, що творить в історії своєрідні форми
правової культури [166,с.463-467].
Дослідники підкреслюють, що правова культура відображає такі зрізи правової
реальності (правової системи): структурно-функціональний і
нормативно-аксіологічний (оціночний). Структурно-функціональний зріз дає
можливість розкрити статику (структурний аспект) і динаміку (функціональний
аспект) правової культури. Структурний аспект (статика) правової культури
характеризує її зміст, внутрішню будову; функціональний (динаміка) —
виникнення, розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою та
іншими соціальними явищами, перш за все моральною, політичною та іншими
культурами.
Нормативно-аксіологічний зріз розкриває систему цінностей, що створювалися під
час розвитку суспільства і нагромадження людством у галузі права того, що
належить до правового прогресу. Ряд дослідників включають до структури правової
культури культуру правосвідомості, культуру правової поведінки і культуру
юридичної практики.
Слід зазначити, що питання про структуру правової культури в юридичній
літературі є дискусійним. В. П. Сальников вважає, що структурними елементами
правової культури виступають компоненти юридичної дійсності. В їх ролі
еталонами поведінки можуть бути: право, правосвідомість, правові відносини,
законність і правопорядок, правомірна діяльність суб'єктів. Логічна структура
правової культури включає юридичні поняття й категорії, оцінки (оціночні
судження) та деонтологічні модальності [181,с. 155]. Під останніми розуміють
нормативні судження, що включають такі модальні оператори, як «обов'язково»,
«дозволено», «заборонено», які складаються на основі правових знань, оцінок і
т. д. Інші представники даного напряму до складу правової культури, крім
вищезгаданих структурних елементів, вважають за необхідне додати: а) правові
установи, що забезпечують правовий контроль, регулювання і виконання норм права
[91, с.43]; б) політичну оцінку права й правової поведінки, правотворчу
діяльність, правову науку [95, с.11]; в) рівень розвитку всієї системи
юридичних актів (юридичних документів); г) державно-правову ідеологію [249]; д)
права та свободи громадян. Виділення як компонентів правової культури
державно-правової ідеології, прав, свобод та обов'язків громадян зближує
розуміння правової культури з розумінням всієї юридичної надбудови, правової
системи суспільства, включає особу та її діяльність.
Елементи, що утворюють правову культуру суспільства, одночасно включені й в
інші структури. Наприклад, право входить у систему соціальних норм;
правовідносини є різновидом суспільних відносин і т. д. Таким чином, дані
категорії інтегрують у загальний правовий простір правову си
- Київ+380960830922