Інтеграція України до світового ринку капіталу в умовах глобалізації

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО РИНКУ КАПІТАЛУ В УМОВАХ
ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
2.1. Аналіз тенденцій та динаміки світового ринку міграції капіталу
Сучасний розвиток світової економіки обумовлено глобальними масштабами
зростання головних макроекономічних показників – світового валового
внутрішнього продукту та ВВП країн світу. За результатами дослідження
конкретизовано головних світових лідерів та аутсайдерів (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Темпи зростання світового валового продукту та ВВП країн світу, % до
попереднього року [174, с.13]
Як показують дані рисунку світовий ВВП щорічно зростав, окрім 2001 року, коли
терористичні акти у США та викликана цим фінансова криза сприяли зменшенню
щорічного приросту ВВП. За даними в 2004 році приріст світового ВВП склав 4,1%.
Серед країн лідерів виділяють США, країни ЄС, Китай, Японію.
Більше половини операцій і на міжнародному фінансовому ринку здійснюється у
таких світових фінансових центрах, як Лондон, Нью-Йорк та Токіо, до трійки
лідерів впевнено приєднуються країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону
(Сінгапур, Гонконг, Китай, Південна Корея) та Південної Америки (Бразилія,
Аргентина).
Вивчення диверсифікованої структури міжнародного ринку капіталу показало, що
найбільш розвинутими секторами якого є ринок цінних паперів, ринок інвестицій
та ринок кредитів. Проаналізуємо ці сегменти світового фінансового ринку.
Сучасний етап розвитку світового фондового ринку , який розпочався з 80-х років
XX століття, характеризується лібералізацією національних режимів щодо руху
капіталу, формуванням єдиного фінансового простору, появою нових учасників та
застосуванням фінансових і технічних інновацій одночасно з посиленням
фінансової нестабільності та появою чисельних фінансових ризиків, які призвели
до світових фінансових криз.
Так, на початок 2000 року відношення капіталізації світового ринку акцій до
світового ВВП становило 118%, що в 2 рази перебільшувало той же показник
початку століття [88, c.101]. Але, починаючи з березня 2000 року, в наслідок
циклічності розвитку світової економіки відбувся різкий спад активності на
фондових ринках, який закінчився наприкінці 2003 року (рис. 2.2). При цьому
падіння фондових індексів основних фондових бірж у 2000–2002 роках призвело до
глобального зниження інвестиційної активності.
Різке зростання мобільності капіталу, як одне з неминучих слідств всеосяжної
глобалізації, стало однією з причин валютних потрясінь, які впевнено пройшли
світом у дев’яності роки ХХ ст. Так, спекулятивні атаки проти валют
спровокували валютні потрясіння в межах Європейської монетарної системи 1992
року, в 1994 – 1995 роках в Мексиці і Латинській Америці, в Східній Азії – в
1997 році, в Бразилії – в 1999 році, а в Аргентині і Туреччині – в 2000–2001
роках.
Рис. 2.2. Динаміка експорту – імпорту портфельних інвестицій в світі з 1981 до
2005 (прогноз) рр., млрд. дол. США [174, с. 7]
Лібералізація сприяла поступовому відкриттю національних ринків капіталу для
іноземних емітентів та інвесторів. Також значно активізувались фінансові
операції, які характеризувались зростанням масштабів міжнародних позик,
фінансовими інноваціями та накопиченням фінансових коштів. При цьому різко
зростає роль головних учасників світового ринку капіталу – транснаціональних
компаній (ТНК) і транснаціональних банків (ТНБ), які контролюють вже понад 70%
міжнародних ринків товарів, послуг, технологій, капіталу.
Потоки акцій та облігацій на світовому ринку за 1970–2000 роки збільшились у 54
рази в США, в 55 разів – в Японії, в 60 разів – у Німеччині. Щорічно тільки
через розміщення єврооблігацій та акцій на наднаціональному рівні акумулюється
до 500 млрд. дол. США. Розробка нових продуктів (насамперед деривативів на
цінні папери і валюту) та створення єдиної мережі торгівлі цінними паперами
дозволяє ТНБ та ТНК розміщувати емісію цінних паперів по всьому світу. Однак на
цьому сегменті світового ринку капіталу існує досить гостра конкурентна
боротьба, а тому світові лідери часто змінюють один одного. Цьому сприяють
процеси злиттів та поглинань, створення стратегічних альянсів та спільних
товариств, які особливо активно відбувались у 90-х роках XX століття.
Значну роль у розгортанні процесів фінансової глобалізації відіграє
ін-ституціоналізація фінансових ринків, що проявляється у підвищенні ролі
фі­нансових інституцій і зростанні їхньої частки цінних паперів, а також у
зрос­танні частки угод, що укладаються фінансовими інститутами з цінними
папе­рами, відносно частки аналогічних приватних угод. Серед інституційних
інвесторів Великобританії важливу роль відіграють страхові компанії. Загальний
обсяг активів страхових компаній наприкінці 90-х років становив 1233 млрд. дол.
(89 % від ВВП) [112].
Паралельно з цим світова економіка пережила справжній бум прямого іноземного
інвестування. Пік зростання був досягнутий у 2000 році, але як показує аналіз,
у наступні два роки разом із світовою економічною рецесією обсяги міжнародного
руху капіталу уповільнились, але з 2003 року його обсяги знов стабілізувались
[107]. Уявляється можливим виділити головні причини того дворічного падіння
інвестицій:
– рецесія в економіці “тріади”, насамперед у США;
– поява ознак завершення корпоративного перерозподілу світу та скорочення ЗІП;
– події 11 вересня 2001 р.;
– наростання привабливості інших регіонів за межами “тріади”.
Як видно, особливу роль у сучасному світовому ринку інвестицій відіграють США,
які водночас належать до найкрупніших експортерів і імпортерів капіталу.
Американські компанії змогли зберегти своє провідне становище на ринку
міжнародних інвестицій, тоді