РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ ЧЕРЕЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ ІНВЕСТИЦІЙНИМ РЕЖИМОМ
2.1. Сучасні приоритетні напрямки інтеграції України
У міжнародному економічному просторі в даний час домінують дві тенденції розвитку, що спрямовані на глобалізацію і інтернаціоналізацію.
Повна економічна інтеграція являє собою єдину економічну політику і, як наслідок, уніфікацію законодавчої бази. Її умовами є: наявність єдиних стандартів; загальна податкова система; єдине трудове законодавство і т. ін.
Зараз відбувається трансформація всіх країн світу в новий якісний стан. Україна також ставить своєю метою інтеграцію у світове господарство. Для такого процесу на даний момент у країні існує досить передумов: наявність могутнього ресурсного, виробничого й інтелектуального потенціалу. Однак при цьому відсутній чіткий механізм реалізації наявного потенціалу. Саме тому державі необхідно чітко усвідомлювати, що основними умовами інтеграції є наявність вірних політичних рішень уряду (створення умов для інтеграції - політична й економічна база) політична й економічна стабільність, а також розвинута інфраструктура.
Стратегічний напрямок економічної інтеграції України передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між окремими регіонами і державами - членами ЄС. У цілому така орієнтація є вірною, тому що основна концентрація економічної і науково-технічної сили зосереджена на Заході.
У сучасних умовах значно підсилюється конкурентний потенціал Європейського союзу (ЄС), а вектор євроінтеграції стає пріоритетним для країн Центральної і Східної Європи. Євроцентризм є найбільш привабливим інтеграційним напрямком і для України. Задачі вибору сучасної української стратегії і тактики відносно ЄС, як правило, розглядають в економічному контексті, що означає з одного боку, прагматизм і реалізм постановки цілей інтеграційної політики (відповідність доволі твердим критеріям економічної сумісності, що у доступній для огляду перспективі є проблематичною), а з іншого боку - розуміння того, що організаційні форми співробітництва не є постійними, сформованими раз і назавжди структурами, а такими, що еволюціонують у процесі осмислення ретроспектив і перспектив євроінтеграції.
Звичайно, пріоритетною метою України є вступ до Світової організації торгівлі та Євросоюзу. Адже членство саме в цих двох найпотужніших організаціях є необхідною умовою для органічної інтеграції України до світової спільноти.
Сьогодні Європейський Союз займає провідні позиції у світовому господарстві. На його частку припадає 41,1% світового товарного експорту та 39,8% імпорту, 42,8% світового експорту та 41,9% імпорту послуг. Тому для будь-якої країни співробітництво з ЄС означає можливість отримати істотні економічні здобутки, які, зрештою, сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення.
ЄС на даному етапі розвитку економічних відносин України є одним з основних партнерів нашої держави. Його частка в товарообігу України складає майже 18%, а загальний обсяг інвестицій із країн ЄС у національну економіку нашої держави досягає близько 36% їхньої загальної кількості [68, c. 682].
Важливою особливістю співробітництва України з ЄС та його новими країнами-членами за останні чотири роки є прискорення темпів зростання двосторонньої торгівлі, коли щорічний приріст товарообігу складав понад 16 - 18%. Якщо в середині 90-х років частка товарообігу ледь перевищувала 10%, то вже за 2000-2002 роки ця частка становила: у 2000 - 16,2% в експорті і 20,6% в імпорті, відповідно у 2001 році - 18,3% і 21,7%, у 2002 році - 19,7% і 24,6%. Тобто, лише за два роки підвищилася в експорті частка країн ЄС з 16,2% до 19,7%, а в імпорті ця частка залишається на рівні 25%. За 2003 рік ці тенденції ще посилились: Україна мала позитивну динаміку з ЄС-15 на рівні 34%, а з ЄС-10 - 47,5%. Не в останню чергу це пов'язано з лібералізацією торговельного режиму в Україні на основі принципів СОТ та європейських стандартів.
Отже за останні роки відбувалися певні позитивні зрушення в аспекті присутності України на ринку Євросоюзу. Динаміка обсягів зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС наглядно представлена на рисунку 2.1
Рис. 2.1 Динаміка обсягів зовнішньої торгівлі між Україною та Європейським Союзом (1996 - 2003 рр.), млн. дол. США
Як видно з рисунку 2.1, динаміка обсягів зовнішньої торгівлі між Україною та Європейським союзом має стійку тенденцію до росту.
В експорті України до країн ЄС-15 домінують поставки мінеральних продуктів (29,9% загального експорту до країн ЄС), неблагородних металів та виробів з них - 22,8%, текстилю та текстильних виробів - 12,0% і у меншій мірі машин, устаткування та механізмів - 6,8%. У товарному імпорті з країн ЄС, навпаки, переважають машини, устаткування, механізми, прилади та засоби транспорту (в середньому 38,8% загального обсягу імпорту товарів з країн ЄС у 2000 - 2003 рр.), продукція хімічної промисловості та пов'язаних із нею галузей, включаючи полімерні матеріали та каучук - 21,5%, а також продукція легкої промисловості - 10,2%.
Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту послуг до ЄС у 2000 - 2003 рр. мали транспортні послуги (в середньому 80,8%), а імпорту - різні ділові, професійні та технічні - 21,5%, транспортні - 21,5%, державні - 17,3% та фінансові - 10,2% послуги. Головними партнерами України в сфері торгівлі послугами залишаються Великобританія і Німеччина [72, c. 587].
Зважаючи на те, що у 2004 році ЄС включить до свого складу нових членів, з якими Україна має традиційні торгівельні стосунки, можна очікувати, що експорт України з ЄС досягне 30% позначки, тобто вперше за роки незалежності для України ринок ЄС стане пріоритетним, витіснивши з першого місця ринок країн СНД.
Звичайно, в імпорті для України переважну частку складає ринок Росії, але, якщо виключити поставки енергоносіїв, то побачимо, що європейський ринок є переважаючим.