РОЗДіл 2
МЕТОДИ І МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Нами обстежено 154 жінки в різних термінах вагітності, що звернулися по
кардіологічну допомогу в клініку кафедри внутрішніх хвороб і загальної практики
– сімейної медицини Донецького державного медичного університету ім. М.
Горького МОЗ України.
Всім досліджуваним пацієнткам виконували стандартне фізікальне обстеження і
загальноклінічні лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, загальний
аналіз сечі, дослідження на вміст у крові загального білка, глюкози, сечовини,
креатініна, трансаміназ, білірубіна).
Крім цього, у всіх пацієнток були виконані стандартне ЕКГ–дослідження в 12
відведеннях на 12-ти канальному комп’ютерному електрокардіографі «CardioLab
2000» (ХАІ-Медіка, Україна) і трансторакальне ехокардіографічне дослідження на
апаратах «Ultramark-9» (ATL, США) з використанням ультразвукового датчика з
частотою 2,25 МГц і/або «HDI-5000» (Philips, Німеччина) з використанням
ультразвукового датчика з частотою 2,0–4,0 Мгц, а також 24-годинне
моніторування ЕКГ.
Ехокардіографічне дослідження включало одно- і двомірну ехокардіографію, а
також доплерографічне дослідження в імпульсному і безперервно-хвильовому
режимах. При цьому оцінювалися розміри камер і товщина стінок серця, ММЛШ, стан
клапанного апарата, наявність патологічних потоків, показники систолічної та
діастолічної функції ЛШ [1, 5, 45, 46, 57, 172]. Для стандартизації
досліджуваних ехокардіографічних параметрів розміри камер і товщина стінок
серця були індексовані на площу поверхні тіла. ММЛШ, відповідно до рекомендацій
M. Foppa et al. (2005) [94] і H. Valеnsise et al. (2003) [160], була
індексована на ріст (у метрах), зведений у ступінь 2,7, що дозволяло
забезпечити найбільш точну діагностику гіпертрофії ЛШ. На підставі даного
показника, а також на підставі величини відносної товщини стінок (ВТС) ЛШ
(обчисленої як відношення суми ТМШП і ТЗС ЛШ до КДР ЛШ) визначали варіант
геометрії ЛШ. З урахуванньом цього, при значеннях ВТС ЛШ < 0,44 і індексу ММЛШ
< 50 г/м2,7 геометрію ЛШ вважали нормальною. Наявність концентричного
ремоделювання констатували при ВТС ЛШ > 0,44 і індексі ММЛШ < 50 г/м2,7.
Наявність концентричної гіпертрофії визначали при ВТС ЛШ ? 0,44 та індексі ММЛШ
? 50 г/м2,7. Ексцентричну гіпертрофію констатували при значеннях ВТС ЛШ < 0,44
та індексі ММЛШ ? 50 г/м2,7.
Усім вагітним проведене 24-годинне моніторування ЕКГ із застосуванням
комп’ютерно-апаратного холтеровського комплексу «Кардіотехніка-4000» (Інкарт,
Росія) з реєстрацією модифікованих грудних відведень, що відповідали V4, Y, V6
за загальноприйнятою методикою [2, 9, 13, 22, 27]. Перед моніторуванням
вагітним відміняли антиаритмічну терапію (у випадках її проведення) не менш,
ніж за 5 днів. Протягом моніторування пацієнтки вели щоденники з реєстрацією
добової активності, тривалості нічного сну, виконання дозованих фізичних
навантажень, позиційних проб і різних суб’єктивних проявів. У наступному
добовий запис ЕКГ підлягав програмно-апаратній розмітці ділянок, у яких
спостерігалася різка зміна ЧСС на 15% і більше (імовірність зміни ритму),
наявність передчасних комплексів і комплексів зі зміненою морфологією
(ймовірність наявності екстрасистол), а також збільшення інтервалів RR
(імовірність порушень проведення). Надалі виділені ділянки оцінювалися лікарем,
виявлені порушення верифікувалися.
Діагностика різних варіантів ПРС здійснювалася на підставі стандартних підходів
[4, 17, 29, 43, 44, 117]. Серед суправентрикулярних ПРС виділяли НШЕС, синусову
тахікардію, передсердну РТ, а також атріовентрикулярну вузлову РТ і
атріовентрикулярну РТ за участю додаткових шляхів проведення. Їхня діагностика
ґрунтувалася на критеріях, викладених у Рекомендаціях Американської колегії
кардіологів, Американської асоціації серця і Європейського товариства
кардіологів по лікуванню суправентрикулярних ПРС [47] і Проекті рекомендацій з
діагностики і лікування суправентрикулярних тахікардій Українського товариства
кардіологів [33].
Шлуночкові ПРС, ґрунтуючись на рекомендаціях R.J. Myerburg et al. (2001),
описувалися роздільно за морфологією (одиночні мономорфні ШЕС, одиночні
поліморфні ШЕС, парні ШЕС, нестійка (менше 30 секунд) і стійка (більше 30
секунд) шлуночкова тахікардія) і по частоті (100-1000, 1001-10000, >10000
одиночних ШЕС на добу; ? 10, 11-100, > 100 парних ШЕС на добу; кількість
пароксизмів шлуночкової тахікардії на добу) [130]. На підставі цих даних
формувався остаточний клінічний висновок.
Відповідно до думки А. Дабровскі та співавт. (2000) [9], Л.М. Макарової (2000)
[22], М.М. Медведєва (2000) [26] і Рекомендацій Українського товариства
кардіологів (2005) [2] критеріями, що дозволяють вважати клінічно значущими
наявність ПРС, виявлених при 24-годинному моніторуванні ЕКГ, були:
для екстрасистолії (як НШЕС, так і ШЕС) – більше 100 екстрасистол на добу;
для синусової тахікардії – середньоденна ЧСС більше 100 уд/хв, і/або ЧСС у
спокої після 15-хвилинного відпочинку більше 90 уд/хв;
для різних РТ (передсердної тахікардії, атріовентрикулярної вузлової РТ,
атріовентрикулярної РТ за участю додаткових шляхів проведення, шлуночкової
тахікардії) – виявлення хоча б 1 епізоду за добу відповідної тахікардії з
наявністю 3 і більше комплексів QRS.
Стан вегетативної нервової системи оцінювали відповідно до рекомендацій А.М.
Вейна (1998) [7], Е.Л. Мачерет і співавт. (2000) [24]. З цією метою проводилися
оцінка варіабельності ритму серця в спокої і при функціональних пробах, що
включали активну ортостатичну пробу і пробу з глибоки
- Київ+380960830922