Ви є тут

Профілактика наслідків гострих інтоксикацій у постраждалих в техногенних аваріях гірників із застосуванням гіпербаричної оксигенації

Автор: 
Мирна Олена Вячеславівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001863
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Матеріали І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження базувалося на матеріалах актів розслідування аварій, що провадились
ВГРЧ, результатах обстеження, динамічного спостереження, проведення
профілактично-реабілітаційних заходів у робітників вугільних підприємств
Донбасу, що постраждали внаслідок природних та техногенних аварій у період з
1998 по 2002 роки. Проведення досліджень та лікувально-реабілітаційних заходів
відбувалося на базі Донецької обласної клінічної лікарні професійних
захворювань (ОКЛПЗ). У відповідності із завданнями дослідження, робота
виконувалась поетапно.
Для визначення особливостей виникнення природних та техногенних аварій та їх
санітарно-гігєнічних наслідків на 79 вугільних підприємствах Донбасу
проаналізовано акти розслідування аварій та інформаційний матеріал про
гірничорятувальні роботи загонами ВГРЧ. Були проаналізовані гірничо-геологічні
(глибина, кут падіння вугільних пластів), гігієнічні (температура та склад
повітря), токсикологічні (наявність та концентрація токсичних сполучень у
повітрі) умови, що склалися на шахті під час аварії.
Визначення особливостей перебігу гострих інтоксикацій та їх віддалених
наслідків у гірників вугільних підприємств Донбасу було проведено за даними
аналізу 335 історій хвороб та висновків лікувально-експертної комісії за період
1998-2002 років. Для уточнення патогенезу, клінічних проявів ГІ та ВНГІ, оцінки
ефективності профілактично-реабілітаційних заходів в динаміці спостереження
обстежено 239 гірників у період гострої інтоксикації шахтними газами, 96
гірників з віддаленими наслідками гострих інтоксикацій. Обсяг обстежень, що
були проведені та проаналізовані, представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Обсяг досліджень, що були проведені в гірників із ГІ та ВНГІ
Найменування дослідження
Кількість обстежень
у гірників з ГІ
у гірників з ВНГІ
ЕКГ
129
119
ФЗД*
88
60
ЕЕГ
124
81
ВЕМ (з розрахунком показників МСК, PWC)*
12
18
ЕхоКГ
64
57
ВРС*
115
96
РЕГ
92
79
Швидка діагностика вестибулярного стану*
85
Анкетування за методикою САН*
85
111
Анкетування тривожності та депресії*
85
106
Коректурна проба Бурдона*
80
Клінічний аналіз крові
129
80
Вміст карбоксигемоглобіну у крові
239
Біохімічний аналіз крові
48
36
Визначання вторинних продуктів ПОЛ
12
18
Сеанси ГБО*
680
Вимірювання АТ і ЧСС*
239
96
Примітка. * - дослідження, які було проведено саме здобувачем
Вік гірників з ГІ складав від 19 до 66 років (у середньому 38,10±10,49 років),
стаж роботи – від 1 місяця до 35 років (у середньому 15,55±10,84), середній вік
гірників с ВНГІ був 39,12 ±10,56 років, стаж роботи у підземних умовах –
15,16±7,05 років. Між віком гірників і їх стажем був тісний кореляційний
зв’язок r=0,787±0,057 (p<0,001).
При госпилалізації провадився огляд і фізикальні обстеження гірників
терапевтом, невропатологом, лікарем функціональної діагностики. Для оцінки
стану серцево-судинної системи застосовувалася електрокардіографія (ЕКГ), яка
виконувалась в 12-ти стандартних відведеннях на електрокардіографі Cardiomax
Fx-326u “Fukuda Denshi” (Японія), потім здійснювався якісний аналіз ЕКГ [126].
Для розпізнавання ішемічної хвороби серця у доклінічних формах
використовувалася велоергометрія [61] на велоерготесті “Ритм” ВЕ 05 (м.Київ) за
методикою ВООЗ. Для оцінки ефективності лікувальних і реабілітаційних заходів,
експертизи працездатності гірників в екстремальних умовах, визначали фізичну
працездатність методом двоступінчастого навантаження на велоергометрі [16, 61].
Потужність першого навантаження - 50 Вт (300 кгм/хв), другого-100 Вт (600
кгм/хв). Для досягнення стійкого стану, тривалість кожного етапу навантаження
складала 4 хв., з періодом відпочинку між навантаженнями 4 хв. Реєстрацію ЕКГ і
АТ здійснювали до проведення тесту, на 1-й, 3-й, 5-й хвилинах відновлення. На
4-й хвилині кожного навантаження фіксували ЧСС. Фізичну працездатність (PWC170)
і максимальне споживання кисню (МСК) розраховували відповідно за формулами
(2.1, 2.2) W.von Dцbeln, I.Astrand, A.Berstцrm, запропонованим В.Л.Карпманом і
співавт. [64,65]:
(2.1)
де N1 - потужність першого навантаження, кгм/хв,
N2 – потужність другого навантаження, кгм/хв,
f1 - ЧСС на останній хвилині першого навантаження,
f2 - ЧСС на останній хвилині другого навантаження.
МСК = e-0,00884T, (2.2)
де f - ЧСС при навантаженні,
N – потужність навантаження, кгм/хв,
Т – вік обстежуваного,
е – основа натурального логарифма (2,718…).
Для дослідження функції зовнішнього дихання проводили спірографію за допомогою
спірографа “Пульмовент-1” LX-100 “Fukuda Denshi” (Японія). Аналізувалися як
об'ємні (ЖЄЛ, ЖЄЛ/ДЖЄЛ, МВЛ), так і швидкісні показники (ОФВ1, ОФВ1/ДЖЄЛ, МСВ,
МОШ25, МОШ50, МОШ75) [152].
Для оцінки стану мозкового кровообігу реєструвалася реоенцефалограма (РЕГ) з
докладним кількісним аналізом показників кривої. Запис виконувався на 4-х
канальному реографі Р-4-02 (м.Львів). Вивчалося кровопостачання в басейні
внутрішньої сонної артерії, для чого використовувалося лобно-сосцеподібне
відведення. Одночасно записувалася РЕГ двох півкуль. Обчислювалися такі
показники: амплітуда систолічної хвилі, тривалість анакроти, тривалість
катакроти, відношення анакроти до періоду, діастолічний і дикротичний індекси,
систоло-діастолічний показник. Після цього здійснювалася комплексна кількісна і
якісна оцінка реографічної кривої [113,162].
Електроенцефалографія (ЕЕГ) проводилась за допомогою восьмиканального
енцефалографа (NEUROFAX, Японія), використовувалися біполярні відведення,
електроди розташовувалися по системі Юнга. Електроенцефалограма реєструвалася у
спокої і під час проведення функц