РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
АГРОФОРМУВАНЬ ДОСЛІДЖУВАНОГО РЕГІОНУ
2.1. Особливості функціонування сільськогосподарських
підприємств
Сільськогосподарські підприємства, які досліджувались у дисертаційній роботі,
являють собою певну сукупність агроформувань, які, з одного боку, сформувались
і діють (функціонують) відповідно до визначених державних законодавчих та інших
нормативно-правових актів і положень, з іншого боку, кожне окремо взяте
сільськогосподарське підприємство розвивається на засадах повної
соціально-економічної і виробничо-господарської автономії. Інакше кажучи,
розглянути сукупність агроформувань Івано-Франківського Прикарпаття можна
вважати такою, що функціонує на засадах поєднання часткового (окремого) і
загального, в якій відображено діалектичну єдність речей і явищ дійсності у їх
певній, конкретній у кожному випадку співвідносності [88, c. 459].
Теоретично категорія одиничного (окремого) розглядає окремі речі та явища
дійсності, які відбуваються у певних просторових і часових межах, з позицій
існування одиничного як способу буття загального. Категорія ж загального має
істотно інший характер: вона охоплює об’єктивно існуючу тотожність між
предметами, явищами та процесами в межах конкретної визначеності. Тобто
загальне існує тільки в межах одиничного й відображає діалектичну єдність
частковостей у загальному [88, с. 459]. Відповідно вдосконалення часткового
(одиничного) обов’язково зумовлює розвиток загального, завдяки чому одиничне
піднімається [88, с. 459 – 460].
На погляд автора, загальним в економіці сільськогосподарського виробництва
виступають аграрні відносини, складовими яких є окремі цільові групи (блоки).
Структурна модель комплексного розвитку аграрних відносин [89, с. 5] включає в
себе такі блоки: власне реформаційний, макроекономічний, забезпечуючий,
реформування та пореформеного розвитку. Як одиничні в такому дослідженні
розглядаються складові зазначених блоків. Наприклад, власне аграрне
реформування передбачає: земельну реформу, реформування майнових відносин,
реорганізацію сільськогосподарських підприємств, розвиток фермерства, зміцнення
присадибного сектора. Макроекономічні відносини об’єднують фінансові та цінові
відносини, формування ринкової інфраструктури та матеріально-технічної бази.
Забезпечуючий блок охоплює кадрові, організаційно-методичні,
науково-інформаційні, моніторингові складові, становлення приватного сектора в
агропромисловому виробництві. Реформування правових відносин передбачає
розвиток законодавчої бази, формування підзаконних актів, опрацювання інших
нормативно-правових документів, реалізацію визначених у них положень. Блок
пореформеного розвитку агроформувань об’єднує опрацювання стратегії розвитку;
організацію досягнення її кінцевої мети, кадрового забезпечення, моніторингу й
аналізу, внесення коректив.
Узагальнення викладеного вище з приводу співвідносності та взаємозалежності
часткового і загального, а також даних щодо соціально-економічної
результативності агроформувань, Івано-Франківського Прикарпаття (див. 2.2), дає
підстави для наступних висновків:
дослідження одного сільськогосподарського підприємств забезпечує отримання лише
точкової інформації, яка не може дати відповіді на питання з приводу тенденцій
розвитку сукупності однотипних агроформувань. Однак знання й оцінка тенденцій є
винятково важливою передумовою просування вперед, до стратегічної мети
подальшого розвитку, як процесу руху по висхідній;
одночасне вивчення окремо взятого підприємства та певної сукупності
агроформувань слід розглядати як дослідження динаміки процесів, явищ і
результативних показників з метою цілеспрямованого регулювання розвитку
агроструктур у напрямку позитивної самореалізації або, навпаки, усунення
перешкод, що гальмують і знижують результативність виробництва;
розгляд у єдності часткового і загального з наступним узагальненням одержаних
результатів повинен підпорядковуватися не лише науковим, а й безпосередньо
виробничим інтересам. Такий підхід повинен стати складовою моніторингу
будь-якого розвитку, в тому числі, відповідно до мети й завдань даної
дисертації, пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств.
Повертаючись до розгляду сучасних особливостей функціонування
сільськогосподарських підприємств, будемо зважати на те, що вони, як трактує
А.Н. Азріліян, являють собою характерні відмінні властивості будь-чого більш
загального [65, с. 617]. Стосовно функціонування агроформувань на пореформеному
етапі розвитку сільського господарства, особливе відображає єдність складових
окремих перетворень у системі аграрних відносин взагалі [90, с. 346].
Особливості, зумовлені аграрними реформуваннями. Розгляд особливостей
пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств регіону, що
досліджуються в дисертації, потребує з’ясування того, що для них є спільним.
Тут обмежимось лише загальними положеннями (детальніше розглядатиметься в
наступних частинах дисертації). Виокремимо тільки ті, які для даного
дослідження, на думку автора, можна вважати найважливішими:
всі без винятку сільськогосподарські підприємства разом з їх нетрадиційними
формами (типами) так чи інакше зберігають у собі залишки минулого укладу,
успадковані від колгоспів і колективних сільськогосподарських підприємств;
також всі сільськогосподарські підприємства базуються на засадах поєднання
приватної власності з колективними (груповими) формами їх організації;
спільним для них є функціонування на умовах оренди. Автор поділяє погляди
вчених з приводу того, що широ
- Київ+380960830922