Ви є тут

Управління процесами оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств (на прикладі ремонтних підприємств залізничного транспорту України)

Автор: 
Хоменко Людмила Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U002756
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОНОВЛЕННЯМ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ РЕМОНТНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

2.1. Економічна оцінка сучасного стану і тенденцій розвитку ремонтних підприємств залізничного транспорту України

Транспорт - одна з найважливіших галузей національної економіки, від функціонування якої залежать всі сфери суспільного виробництва. Частка транспортних послуг у ВВП складає біля 9%, вартість основних виробничих фондів складає майже 8% від загальної вартості виробничого потенціалу країни, чисельність працюючих - 5,6% від чисельності зайнятих в економіці країни [128, с.30]. Внаслідок вигідного транспортно-географічного положення на стику Центральної та Східної Європи Україна є важливим транспортним полігоном міжнародного значення. Ця обставина забезпечує транспортній системі України важливу роль у розвитку міжнародних транспортних послуг. У найближчій перспективі внаслідок активізації світових інтеграційних процесів обсяги міжнародних перевезень швидко зростатимуть.
Важливе місце в транспортній системі України займає залізничний транспорт, який складає основу транспортної системи України і призначений забезпечувати потреби економіки та суспільства в якісному транспортному обслуговуванні, вирішувати стратегічні завдання як економічного, так і оборонного характеру.
Україна має розвинену мережу залізних доріг, досить розвинений залізничний транспорт, що здатний забезпечити перевезення вантажів і пасажирів у необхідних обсягах. Вигідне геополітичне положення країни відкриває перспективи для інтеграції у європейську та світову транспортні мережі.
Задоволення потреб народного господарства і населення у перевезеннях пов'язане з використанням величезного виробничого апарату. Залізничний транспорт має найбільш розвинену інфраструктуру, яка складає біля 45% всіх фондів транспорту. У підпорядкуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) - 6 залізниць, до складу яких входять 1593 станції, 373 локомотивних і вагонних депо, дистанцій колії і зв'язку, 235 пунктів технічного обслуговування. Загальна кількість працюючих - більш 440 тис. чоловік [128, с.32].
Важливе значення для успішного виконання великого обсягу перевезень має розвиток основних виробничих фондів залізничного транспорту. Зокрема, велику увагу слід приділяти підсиленню оснащення залізниці рухомим складом, сучасними видами машин і устаткування, забезпеченню високої якості їх ремонту і поточного утримання. Вирішення зазначених проблем залежить від розвитку і технічного оснащення ремонтних підприємств залізничного транспорту.
Для успішного функціонування залізничного транспорту в Україні є широко розвинена промислова ремонтна база, яка складається із ремонтних підприємств, що спеціалізуються на капітальному ремонті рухомого складу залізничного транспорту і виробництві запасних частин. За профілем діяльності ремонтні підприємства поділяються на дві основні групи:
1) локомотиворемонтні заводи (тепловозоремонтні заводи, електровозоремонтні заводи, заводи з ремонту дизель-поїздів, заводи з ремонту електропоїздів, електромашиноремонтний, заводи з ремонту колійних машин);
2) вагоноремонтні заводи (заводи з ремонту пасажирських та вантажних вагонів).
Метою діяльності ремонтних підприємств залізничного транспорту України є сприяння забезпеченню потреб залізниць, інших міністерств і відомств України в ремонті та модернізації рухомого складу, виготовленні запасних частин до рухомого складу та іншої продукції. Спеціалізація виробництва дозволяє скоротити простої рухомого складу в ремонті і здійснити більш планомірне їхнє завантаження.
Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 17.03.93 № 20-93 та наказу Міністерства транспорту України 28 промислових підприємств діяли у формі Українського об'єднання державних промислових підприємств залізничного транспорту "Укрзалізпром". У 1996 році об'єднання "Укрзалізпром" наказом Мінтрансу від 19.12.96 р. № 405 стало статутним об'єднанням - консорціумом. До складу консорціуму "Укрзалізпром" увійшло 31 підприємство, з яких 8 - колективної форми власності. Починаючи з 1996 року адаптація промислових підприємств консорціуму "Укрзалізпром" до умов трансформаційної економіки знайшла свій вираз у зміні структури деяких підприємств, а також у зміні їх форми власності, які стали акціонерними товариствами. Це обумовило необхідність реформування структури управління промисловими підприємствами з метою збереження ремонтної бази по відновленню рухомого складу Укрзалізниці як єдиного виробничо-технологічного комплексу, запобігання негативних наслідків виведення заводів в процесі їх приватизації із ремонтної підгалузі залізничного транспорту та збереження керованості підприємствами, що займають домінуюче положення на ринку капітального ремонту рухомого складу. Тому в 2001 році в результаті реорганізації об'єднання "Укрзалізпром" була створена державна холдингова компанія "Укрзалізреммаш", структура управління якої наведена на рис. В.1 Додатка В. Реформування ремонтної підгалузі залізничного транспорту було спрямоване на створення конкурентного середовища на ринку послуг з ремонту рухомого складу у зв'язку з діяльністю двох холдингових компаній і окремих самостійних підприємств, підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств та вдосконалення структури управління ними. Внаслідок ліквідації холдингової компанії у середині 2003 року деякі промислові підприємства були об'єднані у промислову групу при Укрзалізниці, а інші - функціонують самостійно.
Таким чином, структурна перебудова ремонтної підгалузі залізничного транспорту в період з 1993 по 2003 рік ініційована зміною підприємствами форм власності, реорганізацією об'єднання промислових підприємств залізничного транспорту України.
Базою дослідження є 10 ремонтних заводів, основні напрямки виробничої діяльності яких представлено в табл. Д.1 Додатка Д. Аналіз діяльності досліджуваних підприємс