Методика формування екологічних знань у майбутніх інженерів-електромеханіків у процесі навчання спеціальних дисциплін

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У МАЙБУТНІХ
ІНЖЕНЕРІВ-ЕЛЕКТРОМЕХАНІКІВ
2.1. Зміст екологічних знань
2.1.1. Формування змісту екологічних знань у майбутніх
інженерів-електромеханіків на основі експертної оцінки.
У зв’язку з різким збільшенням інформаційних потоків нині в багатьох напрямах
науки, техніки і технології все актуальніше постає проблема адекватного,
ефективного та оперативного формування змісту знань [111, 158, 236].
Ми згодні з Ю.М. Саталкіним, В.Я. Шевчуком та іншими вченими [242], які
вважають, що зміст програми підготовки майбутніх інженерів повинен
передбачати:
- здобуття відповідного обсягу теоретичних знань з екології, орієнтованих на
майбутню професійну діяльність;
- розвиток необхідного обсягу практичних екологічних знань у галузі
раціонального природокористування, вміння самостійно аналізувати і моделювати
екологічні ситуації з орієнтацією на управління ними;
- розвиток усвідомлення реальності екологічної кризи і шляхів щодо її
запобігання;
- здобуття навичок у вирішенні галузевих, загальних і регіональних екологічних
проблем, уміння користуватися екологічними нормативно-правовими документами;
- розвиток здатності оцінювати екологічні ситуації і здійснювати заходи щодо
охорони довкілля з позицій сучасної екології, політики, економіки,
законодавства.
Зміст екологічних знань повинен відповідати таким вимогам: забезпечення
особистісного розвитку студентів у навально-пізнавальної діяльності;
забезпечення екологічної та професійної підготовки; підготовка майбутніх
інженерів-електромеханіків до майбутньої професійної діяльності та формування
активної екологічної життєвої позиції.
Доцільний відбір змісту навчання - одна зі складних проблем при створенні
будь-якої дисципліни [50, 51, 125]. Насамперед важливо визначити обсяги
кількісного вивчення навчального матеріалу. Дотепер фахівцями ще не вироблено
єдиного універсального, загальновизнаного критерію щодо кількості навчальної
інформації. Представники так званого інформаційного під­­ходу [17, 139]
вважають можливим застосування формально-кіль­кіс­ної мі­ри інформації (у
бітах), загальноприйнятої у кібернетиці, до аналізу навчального мате­рі­алу.
При цьому вони виходять із міркувань, що інформація завжди залиша­ється
інформацією, де б вона не циркулювала і, отже, до неї може бути застосована
міра її кі­лькості. Згодом стало очевидно, що такий підхід є обмеженим, бо
враховує тільки текс­то­вий компонент. При цьому ігнорується ілюстративний
матеріал. Інші ґрунтуються на зас­тосуванні інформаційно-значеннєвого елемента
тексту (ІЗЕТ), або інфор­ма­цій­но-значеннєвого елемента знань (ІЗЕЗ) [104,
167], в основу якого покладено поня­тій­ний підхід, і в тексті аналізуються не
поняття, а їх складові еле­менти. Цей крите­рій також не отримав широкого
застосування при формуванні змісту професійного навчання, бо не враховує таких
провідних елементів знань, як законо­мір­нос­ті, факти, причинно-наслідкові
зв'язки, наукові гіпотези тощо.
Як один з критеріїв відбору змісту навчання було використано метод експертних
оцінок. Але існують недоліки при застосуванні даного методу, тому що досить
великі обсяги знань, навичок та вмінь, якими володіє експерт, знаходяться на
різних рівнях засвоєння. Декларативні знання знаходяться на розумово-речовому
рівні, а процедурні знання, вміння та навички – відповідно на перцептивному та
сенсорному рівнях [60, 101, 235]. Ця обставина об’єктивно призводить до того,
що експерт, як правило, знижує загальний обсяг своїх знань.
Декларативні знання передаюся від експерта за допомогою методів вербалізації:
опитування, інтерв’ю, анкетування. Одержання процедурних знань-навичок
ґрунтується на використанні методів спостереження та протоколювання. Процедурні
знання-вміння визначаються за допомогою методів вербалізації, спостереження та
протоколювання.
При формуванні змісту екологічних знань нами враховувались усі названі методи.
Ускладнення, які виникали при формуванні змісту екологічних знань у майбутніх
інженерів-електромеханіків, полягали в проведенні декомпозиції (обмеженні) або
агрегації (узагальненні) понять чи дій, а також визначенні відношень між ними.
Для усунення цих ускладнень при розробці методів вербалізації додавалися
відповідні допоміжні інформаційні матеріали (анкети).
При проведенні експерименту щодо експертної оцінки змісту екологічних знань
одна частина експертів представлена викладачами Кременчуцького державного
політехнічного університету, Української інженерно-педагогічної академії (49% -
161 експерт), друга – інженерами-електромеханіками підприємств м. Кременчука
(51% - 162 експерти).
Для добору змісту екологічних знань у майбутніх інженерів-електромеханіків
розроблено анкету «Визначення змісту екологічних знань у майбутніх
інженерів-електромеханіків» (додаток Ж).
Аналіз відповідей викладачів екологічних дисциплін, спеціальних дисциплін та
інженерів-електромеханіків наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Аналіз відповідей анкетування експертів
Питання змісту екологічного навчання
Відповіді, %
Викладачі екологічних дисциплін
Викладачі професійно-орієнтованих
дисциплін
Інженери-електроме-ханіки
Модуль 1. Основні концепції екології:
- визначення та основні поняття екології;
- людське суспільство та середовище його існування;
- структура природного середовища;
- поняття про біосферу;
- екосистеми та їх місце в організації біосфери;
- екологія популяцій;
- екологічні фактори та їхній вплив на життєдіяльність організмів;
- основні екологічні закони
100
100
100
100
100
100
100
100
100
76
100
56
61
59
10