РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Еколого-біологічна характеристика M. cretacea і його систематичне положення
Робота виконувалася на базі відділу біотехнології і біохімії рослин НБС – ННЦ.
Melilotoides cretacea (M. Bieb.) Sojak (родина Fabaceae) [139] – напівчагарник
із сильно розгалуженими, біля основи здерев’янілими стеблами висотою 10 – 35 см
(рис. 2.1). Листки жорсткі, зворотнояйцевидно-клиновидні, 5 – 6 мм довжиною, 4
– 5 мм шириною, жилкування виразне. Квітки жовті, у густих китицях, прапор
квітки 6 – 8 мм у довжину. Зубці чашечки набагато довші трубки. Боби
бруньковидно-напівмісяцеві, голі з коротким носиком і ясно вираженими
поперечними жилками, 5 – 6 мм довжиною і 4 – 5 мм шириною, однонасінні [24].
Відновлення і наростання пагонів – симподиальне, тип вегетації –
літньо-зимово-зелена рослина, водний режим – мезоксерофіт, світловий режим –
геліофіт, цвіте в травні – червні, плодоносить у липні – серпні [140, 141].
Рід Melilotoides Heist. Ex Fabr. включає близько 60 видів, що зростають в
основному в центральній Азії, він займає проміжне положення між родами
Trigonella і Medicago. Види роду Melilotoides відрізняються плоскими
еліптичними бобами з характерним поперечно-паралельним жилкуванням. Більшість
видів даного роду мають складну номенклатуру, що включає численні зміни в
загальній назві роду [142].
У 1808 році вид M. cretacea був описаний Біберштейном для роду Mediсago
(Medicago cretacea M. B.). Талієв у 1900 році класифікував вид як Trigonella
cretacea (Bieb.) Taliev. Лачашвілі (1955) при перегляді кавказьких видів роду
Trigonella запропонував перенести вид Trigonella cretacea у рід Melissitus
(Melissitus cretaceus (Bieb.) Latsch.). У цей рід включено також вид Melissitus
brachycarpus (Frisch.) Latsch. У 1979 році Васильченко І. Т. виділив вид
Melissitus cretaceus в окремий монотипний рід Crimea (Crimea cretacea (Bieb.)
Vass.) [24, 143] і, нарешті, у 2000 році вид був віднесений до роду
Melilotoides поряд з M. brachycarpus.
Рис. 2.1 Зовнішній вигляд Melilotoides cretacea (M. Bieb.) Sojak: а) околиці с.
Малого Садового; в) околиці с. Морського. (Одне ділення лінійки 5 см.).
Вид має кримсько-кавказський тип ареалу. Характерною рисою місцезростання є
практична відсутність ґрунтового покриву. Зростає на сухих крейдових і
вапнякових схилах і осипах, на кам'янистих оголеннях Криму і північно-західного
Кавказу [143].
За даними гербарію НБС – ННЦ (YALT) і літературних джерел [11, 22, 140, 141,
143] M. cretacea трапляється в таких районах Криму:
1. Західний Крим:
Бахчисарайський район. Станція Сюрень, біля ріки Бельбек (у 26.08.19003 р.
зібрав і описав Н.І. Зеленецький), Бакла, ст. Альма (1914 – 1916 р., В.Г.
Андрєєв), с. Мале Садове (1976 – 1978 р., В.М. Косих і співр.), с. Старосілля
(1978 р., В.М. Голубєв).
2. Східний Крим:
а) Судакський район. Долина Ускута (1926 р., С.С. Верстатів), с. Арпат (1927
р., В. Васильєв), с. Веселе (1976 р., В.М. Голубєв), с. Привітне (1976 р., В.М.
Косих), с. Морське (1978 р., В.М. Косих), околиці с. Ворон (1980 р. В.В.
Корженевський), хребет Голлер (1980 р., В.В. Корженевський), урочище Аунлар
(1980 р. В.В. Корженевский), хребет Ечкідаг (1986 р., В.В. Корженевський),
Карадаг (1929 р., В. Сараідінакі, 1936 р. І.Н. Чернова, 1952 р., В.С.
Привалова, 1975 р., В. М. Косих).
б) Феодосія. Коктебель (1905 р. А. Юнго, 1906 р. І. Ванков).
б) Білогорський район, г. Ак Кая (1929 р., В. Васильєв, 1956 р., Н. Фляків,
1956 р., В.С. Привалова)
3. Сімферопольський район:
г Пахкал Кая, північно-східний схил (1950 р., І.Н. Чернова), Ангарський перевал
Пахкал Кая (1978 р., О.Г. Усачова).
Кримські види роду Melilotus L., для яких досить добре вивчено склад
тритерпенових сполук [45, 46] у західному і східному районах Криму входять до
складу одних і тих же рослинних угруповань із видом M. cretacea (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Місця сумісного зростання Melilotoides cretacea, Melilotus albus і
Melilotus officinalis на території Кримського півострова
Melilotoides cretacea, Melilotus albus Melilotus officinalis
Збір рослин проводили в районі с. Малого Садового Бахчисарайського району і с.
Морське Судакського району республіки Крим (Україна) у період з червня 2000 р.
по серпень 2003 р.
Визначення якісного і кількісного складу тритерпенових і фенольних речовин
проводили в коренях, стеблах, листках, квітках і насінні M. cretacea за
загальною схемою досліджень (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Загальна схема проведення досліджень
2.2. Якісне виявлення біологічно активних сполук
Біохімічний скринінг рослини проведено з використанням якісних реакцій сполук
різних груп [144 – 147]. Склад екстрактів вивчали за допомогою різних
хроматографічних методів [148 – 150]. Після виявлення групи речовин підбирали
умови для їх концентрування й очищення.
Для проведення хімічних досліджень збирані зразки рослин у фазі цвітіння,
висушували на повітрі і здрібнювали до часток розміром не більше 1 мм.
Здрібнену сировину використовували для проведення якісних реакцій.
Для визначення кардіостероїдів використовували 90 % спиртовий розчин
трихлороцтової кислоти (реакція Розенгейма), крім того, 5 % розчин нітропрусиду
натрію з доданням 10 % розчину гідроксиду натрію (реакція Легаля) [150].
Наявність тритерпеноїдів визначали за реакцією піноутворення і хроматографічно
(ТШХ), як проявник використовували 25 % фосфорно-вольфрамову кислоту і
концентровану сірчану кислоту [26].
Відсутність стероїдів і їх глікозидів підтверджено якісними реакціями, що
проводилися на хроматографічних пластинках, проявники – реактив Ерлиха (1 %
п-ді