РОЗДІЛ 2
Види класифікації умовних конструкцій
2.1. Огляд видів класифікації японських умовних конструкцій
При проведенні класифікації умовних конструкцій ми спиралися передусім на
визначення цих синтаксичних структур, дане нами у заключній частині першого
розділу.
Зазначимо, у чому полягає важливість проведення класифікації умовних
конструкцій японської мови на сучасному етапі її розвитку. По-перше, необхідно
мати цілісне уявлення про систему умовних конструкцій в японській мові;
по-друге, проблема адекватного розуміння та правильного використання умовних
форм у різних ситуаціях досить складна, і навіть у носіїв мови часто виникають
сумніви щодо вживання тієї чи іншої конструкції, не кажучи вже про іноземців,
які вивчають японську мову. Звичайно, у таких випадках певною мірою допомагають
граматичні довідники, але у більшості посібників один і той самий приклад
використано для ілюстрації різних форм, а про відмінності вживання цих форм
сказано недостатньо, і це може навести на думку про можливість безпроблемної
заміни однієї конструкції іншою. Про певну взаємозамінність умовних форм писав
і М. О. Сиром’ятников [155, с. 58], однак завжди важливо знати, де заміна
можлива, а де ні, і, найголов-ніше, з якою метою ця заміна здійснюється.
Оглядаючи концепції різних дослідників, ми звертали головну увагу на такі
моменти: які граматичні конструкції автор класифікації відносить до умовних і
чому; за якими критеріями проводилася класифікація (тобто, на якій підставі
виділено ті чи інші типи умовних конструкцій); якими є переваги та недоліки
існуючих варіантів класифікації. При цьому ми керувалися такими принципами: чи
достатньо вичерпно відображено властивості всіх умовних конструкцій; чи сприяє
дана класифікація адекватній інтерпретації та правильному вживанню цих форм.
Загальна кількість конструкцій, що вважаються умовними, у різних дослід-ників
неоднакова, але серед варіантів класифікації, які ми опрацювали, не зустрілося
жодного, де умовні конструкції розглядалися б синкретно, або ж подавалася
тільки одна умовна форма.
Чимало фахівців окремо розглядають вживання умовних форм у складі усталених
виразів: -NAKEREBA NARANAI (“повинен”), -DE IU TO (буквально: “кажучи на
прикладі”), -SUREBA SURU HODO (“чим більше щось робиш”) тощо. Саме цей аспект
досить широко висвітлено у праці Сьодзі Какуко [194, с. 99-114]. Проте нам
хотілося б одразу вивести граматикалізовані утворення за межі класифікації
умовних конструкцій, оскільки їх семантичний компонент буде завжди відводити
нас убік від безпосереднього об’єкту нашого дослідження.
Н. І. Фельдман [165, с. 82-88] серед конструкцій, що відповідають наведеному
вище визначенню, виділяє такі типи:
1. Форми, що виражають причину:
????????????????????????
Kyou-wa nichiyoubi da kara, Tanaka-san-wa uchi-ni iru deshou.
Оскільки сьогодні неділя, пан Танака, мабуть, вдома.
?????????????????????????
Zen’in sorotta you na node, kaigi-wo hajimetai to omoimasu.
Оскільки всі вже зібралися, мені б хотілося розпочати збори.
2. Власне умовні форми:
??????????????????????????
Musuko-ni shikei-wo senkoku sureba, haha-no kokoro-no itade-wa shougai
naoranai.
Якщо синові виносять смертний вирок, душевна рана матері не
загоюється до смерті.
?????????????????
Moshimo okuretara, renrakushite kudasai.
Якщо запізнюєтесь, телефонуйте.
????????????????
Fuukei nara, Matsushima-ni oyobu tokoro-wa nai.
Якщо бажаєте краєвидів, іншого такого місця, як Мацусіма, немає.
3. Умовно-допустові форми:
?????????????????????????
Kuni-ga chiisakutemo, sanbutsu-ga ookereba, kikin-no osore-ga nai.
Навіть якщо країна маленька, коли продукції багато, голод їй не загрожує.
Автор цієї класифікації зазначає, що для форми BA основною ознакою є
обумовленість однієї дії другою у реченнях, де ця форма вживається, а форма
TARA містить додаткове значення: дії підрядного речення передує дії головного.
10???????????????
Juuji-ni nattara, dekakemashou.
О десятій вирушаємо. (Досл.: Як тільки настане десята година, вирушаємо.)
У цьому прикладі передування дії підрядного речення дії головного виражено
досить яскраво, і замінити форму TARA на іншу умовну форму (наприклад BA)
неможливо. Однак, можна навести й інші приклади.
??????????????????????????
Moshi tenki-ga warukattara, shiai-wa chuushi-ni naru ka mo shirenai.
Якщо буде погана погода, не виключено, що матч не відбудеться.
У цьому реченні форму TARA можна замінити на форму BA, і зміст речення при
цьому не зміниться. Отже, передування не є характерною ознакою лише однієї
умовної форми.
Н. І. Фельдман також вважає, що значення речень з умовними формами (постійна
обумовленість, конкретний випадок, дія, що вже відбулася чи ще не відбулася,
припущення тощо) виражається формою присудка головного речення. Простежимо за
цим на прикладах.
???????????????????????????????
Ano toki kare-to kekkonshiteitara, watashi-no jinsei-wa motto shiawase datta
hazu desu.
Якби я тоді вийшла за нього, моє життя було б набагато щасливішим.
????????????????????
Umaku ittara, konna kao-wo shite inai yo.
Якби все було добре, у мене не було б такого виразу обличчя.
У першому прикладі добре помітно, що форма присудка головного речення (минулий
час та припущення) певною мірою визначає зміст цілого речення, але якщо
проаналізувати речення другого прикладу, то тут форма головного присудка сама
по собі не вказує на умовність, а все визначається присудком підрядного
речення, тобто умовною формою.
Отже, складається враження, що в даній класифікації акцент робиться не на
семантиці та функціях умовних форм, як таких, а вони розглядаються в процесі
висвітлення питання про зв’язок між частинами складнопідрядного речення.
Різниця
- Київ+380960830922