Ви є тут

Джерела з історії діловодства запорізького козацтва доби Нової Січі (1734 – 1775)

Автор: 
Синяк Іван Леонідович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U002252
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Джерела про штат канцелярій Нової Січі
2.1 Військова канцелярія
Штат і компетенції ВК досі не були в історіографії об’єктом спеціального
дослідження. Скажімо про штат дослідники, як правило обмежувалися судженнями,
які, по-перше, не враховували еволюцію складу, по-друге, були зіперті на вузьку
джерельну базу. Так, Д.Яворницький вказував лише, що крім військового писаря
було кілька чоловік „канцелярських різних службовців” [279, 141-142]. Л.Гісцова
зазначала, що офіційно до штату ВК входило 7-8 канцеляристів, але при
канцелярії набувало досвіду вдвічі більше осіб [186, 139]. О.Олійник та
Н.Ченцова пишуть про 20 осіб [228, 267; 267, 146]. Підрахунки двох останніх
дослідників базуються на уведеній до наукового обігу А.Скальковським [255,
63-65] відомості військової та полкової старшини 1755 р. Лише
О.Рябінін-Скляревський просигналізував про необхідність дослідити еволюцію
штату ВК. На думку дослідника, штат почав зростати після 1740 р., а в часи
П.Калнишевського досяг 40 чоловік [247, 102, 154]. Так само фрагментарно
розглянуто компетенції посадовців ВК. А тому виникає необхідність докладно
простудіювати обидві проблеми на основі якомога ширшої джерельної бази.
Штат ВК не був сталим і впродовж існування Нової Січі зазнавав змін як у
кількісному плані, так і по номенклатурі військових службовців. На середину –
кінець 40-х рр. XVIII ст. у тих нечислених документах Коша, у яких подибуємо
свідчення про штат ВК, присутні згадки лише про військового писаря, „писців” і
пидписаря, без відтінення функціональних обов’язків цих посадовців. Князь
С.Мишецький, який побував на Січі ще в 1739 р., у своїх спогадах характеризуючи
ВК, виділяє крім військового писаря “подписаръе”, однак не вказує на конкретну
чисельність останніх [157, 46–47]. В одному з пунктів чолобитної Війська
Запорозького до імператриці Єлизавети Петрівни за 1746 р. відмічено, що
“запрежде толко единъ писар войсковый при Войску Запорожскомъ находясь, вашего
императорского величества и другие дила, яко тогда и мало онихъ било,
отправлялъ, а нини за умножениемъ по всемилостевийшимь вашего императорского
величества указам и ордерам господина генерал-губернатора М.И.Леонтева дила
отчасти умножаются и за несилою оного войскового писаря, чтобъ оние исьправлятъ
не въ состоянии но должно писцовъ до четырехъ человекъ оному писаревы содержат”
[143, 37]. Це вказує на розширення штату ВК через постійне зростання
документообігу Коша.
На скріпах аркушів копії реєстру майна від 30 серпня 1747 р. міститься запис „С
подлинным читал, сводил Войсковой запорожской канцелярии писец Иван Афанасьев”
[142, 303]. У 1749 р. підписарем фігурує Михайло Афанасьев, що видно з одного з
донесень О.Нікіфорова до київської губернської канцелярії: „а подписарий
Михайло Афанасьев мне секретно обявиль” [180, 12]. З атестату полкового
старшини Андрія Іосифова за 1752 р. довідуємося, що дана особа “В Войске
Запорожском Низовом з 1740 года, и отправлялъ во оных годахъ ниже избраные
службы 741 и 742 при Войсковой канцелярии во служении находился”, пізніше у
1743 р. був писарем Кальміуської паланки, а в 1744-45 рр. “в писарской
должности” брав участь у межовій комісії між Запорозьким та Донським Військами
[16, 8].
Перелічені вище уривкові свідчення не дають змоги з’ясувати проблему штату та
функціонування ВК до кінця 40-х рр. Однак зробити деякі висновки можливо.
Насамперед добре видно, що в цей період номенклатура посадовців ВК витримана в
попередній козацькій традиції: писар – підписар – писарчуки. По-друге,
зазначена номенклатура існувала вже на кінець 30-х рр. (інформація С.Мишецького
та атестату А.Іосифова). По-третє, спершу в Коші був один писар, а до 1746 р.
штат розрісся максимум до трьох посадовців крім писаря, бо запорожці зазначали
в чолобитній імператриці, що „должно писцов до чотирох человек оному писареви
содержат”. Названа й причина розширення штату – збільшення документообігу,
пов’язане передусім зі зростанням документопотоку між Кошем та київським
генерал-губернатором.
Власне ця причина, а також болісний перехід на російську систему діловодства
призвели до того, що з початку 50-х рр. штат ВК періодично розширювався, а
назви посад при військовому писареві стануть витримані в нормах Генерального
регламенту 1720 р. Вже у 1753-1754 рр. у чолобитних до імператриці, донесеннях
до гетьмана, у листах до вищих урядовців Гетьманщини штат ВК вже подано як
„служителей канцелярских” [143, 66, 70-71, 74-75, 77-78]. У відомості ж
військової та паланкової старшини й інших службовців, яку Кіш у 1755 р.
надіслав К.Розумовському при „Войсковой канцелярии и других при Войсковой
канцелярии служители” значилися 20 чоловік.
Розширення штату ВК тривало й у наступні роки, паралельно до подальшого
зростання документообігу. Надзвичайно чітко причини збільшення штату ВК відбиті
в одному з донесень К.Розумовському за липень 1756 р. в Сенат з приводу
підвищення жалування Війську Запорозькому: „Нини жъ в ономъ Войску Запорожскомъ
и писменнихъ диль противъ прежнего состояния в доволномь числи умножались и
безперервно продолжаются для того что как от меня, такъ и от Генералной
войсковой канцелярии, и от тайного советника и киевского вице-губернатора
Костюрина весма частые чинятся касающеися къ высочайшему интересу вашего
императорского величества предложения и требуются исполнения, напротивъ чего и
от нихъ Войска Запорожского происходитъ рапорты и разные представления. А
сверхъ того и по тамошней пограничности також между сами запорожскими козаками
многие случаются дила, чего ради управления тихъ дилъ порядочно и усмотрение
находящихся там