РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Робота виконана на базі кафедри акушерства, гінекології та репродуктології,
кафедри променевої діагностики, а також кафедри патологічної та топографічної
анатомії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.
Для вирішення мети та поставлених задач під нашим спостереженням на протязі з
1998 по 2004 рік перебували 445 жінок віком від 18 до 64 років.
Основну І групу спостереження складали 160 хворих на АДМ, які у комплексному
консервативному лікуванні отримували диференційовану ГнТ за розробленою
методикою із урахуванням клініко-морфофункціональної характеристики процесу,
ступеню апоптозу клітин ендометрію та особливостей гормональних порушень.
У порівняльну ІІ групу увійшли 260 жінок, які були поділені на три підгрупи.
З них ІІ.1 підгрупу порівняння складали 40 жінок, яким ГнТ у консервативному
лікуванні ВЕМ призначалась за загальновідомими схемами без урахування
морфофункціональної характеристики захворювання, апоптозного статусу ендометрію
та гормонального балансу [3, 8, 38, 68, 73, 120, 142].
У ІІ.2 підгрупу увійшли 150 хворих на ВЕМ із гістологічно верифікованим
діагнозом, які були прооперовані у об’ємі екстирпації матки у зв’язку із
відсутністю ефекту традиційного лікування, вираженим больовим і геморагічним
синдромом, з обов’язковим УЗД у плані передопераційного обстеження та
послідуючим ретроспективним клініко-морфо-ехоскопічним співставленням.
З метою визначення зв’язку захворюваності ВЕМ з оперативними втручаннями на
матці та виявлення частоти АДМ у жінок після кесарського розтину обстежено 70
жінок після абдомінального оперативного розродження в анамнезі, які увійшли до
ІІ.3 підгрупи порівняння.
У залежності від клініко-морфологічних особливостей АДМ [9, 105] проведено
розподіл хворих I основної групи на наступні підгрупи (таблиця 2.1):
Таблиця 2.1
Розподіл хворих основної І групи спостереження у залежності від
клініко-морфологічної форми АДМ та стадії розповсюдженості процесу
Клініко-морфологічні форми АДМ
Підгрупа
Кількість хворих
Абс.
(M ± m) %
Дифузна
57
35,63 ± 0,5
Вогнищева
20
12,50 ± 0,3
Вузловата
50
31,25 ± 0,4
Кістозна
33
20,63 ± 0,3
Всього хворих
160
100,0
підгрупа I.A – 57 або (35,63 ± 0,5) % хворих з дифузною формою ВЕМ, коли
вростання ЕГ у товщу міометрію від базального шару ЕЕ відмічається на всьому
протязі слизової оболонки матки, яка у залежності від ступеня розповсюдженості
процесу у відповідності з клінічною класифікацією, запропонованою Б.И.
Железновым, А.И. Стрижаковим (1985) та доповненою Л.В. Адамян, В.И Кулаковым
(1998), ще була підрозділена на підгрупи: 1) 4 чи (2,50 ± 0,1) % спостереженнь
з I ступенем розповсюдженості ВЕМ, коли ендометріоїдна тканина проникає у
міометрій на глибину 1 поля зору у разі малого збільшення мікроскопу; 2) 13 чи
(8,13 ± 0,2) % – з II ступенем розповсюдженості ВЕМ, коли ендометріоїдна
тканина проникає до середини товщі міометрію; 3) 35 чи (21,88 ± 0,4) % – з III
ступенем розповсюдженості ВЕМ, коли ендометріоїдна тканина проникає в усю товщу
міометрію до серозної оболонки; 4) 5 чи (3,13 ± 0,1) % – з IV ступенем
розповсюдженості ВЕМ, коли ендометріоїдна тканина проникає в усю товщу
міометрію, серозну оболонку, а також параметральні зони та зв’язки;
підгрупа I.B – 20 або (12,50 ± 0,3) % спостережень вогнищевої форми, у разі
якої ріст ЕГ у товщину міометрію від базального шару ЕЕ спостерігався в окремих
ділянках слизової оболонки матки;
підгрупа I.С – 50 або (31,25 ± 0,4) % спостережень вузлової форми АДМ, у разі
якої ЕГ формують вузол у товщі матки;
підгрупа I.D – 33 або (20,63 ± 0,4) % спостереженнь кістозної форми, у разі
яких розміри просвітів кістозно-розширених залоз ЕГ перевищували 1 поле зору
мікроскопу за малим збільшенням (тобто 1х1мм) та візуалізовались під час УЗД.
Визначення клініко-морфологічної форми АДМ проводили за рекомендацією В.П.
Баскакова (1990) та доповненнями О.М. Носенко (1999). У випадках змішаного ГЕ
для визначення стадій ЗГЕ використовували переглядену класифікацію
Американського Товариства Фертильності (1985). Діагноз ВЕМ стверджено на
підставі даних комплексного клініко-інструментального обстеження і у оперованих
хворих – верифіковано гістологічно.
Контрольну ІІІ групу складали 25 гінекологічно здорових невагітних жінок.
Матеріалом для дослідження також були гістологічні препарати тканини матки та
її додатків, видалених під час оперативного лікування 150 хворих на ВЕМ IІ.2
підгрупи, а також зіскоби та біоптати ендо- та міометрію хворих.
2.2. Загальні та спеціальні методи дослідження
Діагностику ВЕМ проводили на підставі ретельно зібраних анамнестичних даних і
результатах клінічних, інструментальних та клініко-лабораторних досліджень, що
включали цитологічний, гістологічний, кольпоцитологічний, ехографічний,
ендоскопічний (кольпоскопія, гістероскопія), гормональний радіоімунологічний
методи. Для вирішення поставлених задач було проведено ретроспективне
співставлення результатів передопераційного обстеження із морфологічними даними
операційного матеріалу прооперованих хворих ІІ.2 підгрупи порівняння, а також
клініко-статистичне порівняння ефективності запропонованого і традиційного
методів гормонотерапії у комплексному консервативному лікуванні хворих на АДМ І
основної групи спостереження та IІ.1 підгрупи порівняння.
Серед усіх жінок було проведено анкетування, за допомогою якого нами детально
вивчено характер скарг, особливості менструальної, статевої, дітородної функції
(становлення менструальної функції, регулярність і тривалість циклу, тривалість
і інтенсивність менструальної кровотечі, наявність больового
- Київ+380960830922