РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених
Результати роботи базуються на даних комплексного дослідження хворих
епілепсією, які перебували на стаціонарному лікуванні, а також довгостроково
спостерігалися в поліклінічному відділенні Запорізького міського
психоневрологічного клінічного диспансеру.
Критеріями включення в дослідження були:
- наявність у хворих верифікованої епілепсії;
- стаж хвороби до 20 років;
- вік хворих від 18 до 40 років;
- наявність у клінічній картині парціальних (простих, комплексних, парціальних
припадків із вторинною генералізацією) і генерализованих припадків;
- згода на участь в обстеженні;
- відсутність виражених розладів особистості й поводження, у тому числі
інтелектуальних;
- працездатність;
- наявність освіти.
Критеріями виключення для обстеження були:
- наявність соматичної патології ЦНС;
- виражені порушення психіки;
- некласифіковані епілептичні припадки;
- відсутність терапевтичного співробітництва з боку хворого.
Критерії діагностики: діагноз епілептичного процесу був підтверджений тривалим
клінічним й амбулаторним спостереженням, а також неодноразово проведеними
параклінічними методами обстеження: електроенцефалографія (ЕЕГ), при
необхідності комп'ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія
(МРТ).
Клінічне дослідження проводилося згідно із прийнятими в клініці стандартами й
включало вивчення скарг хворих, анамнезу захворювання, результатів фізикального
обстеження й лабораторних даних. Хворі були оглянуті фахівцями-консультантами:
невропатологом, терапевтом, окулістом, за показниками - хірургом,
ендокринологом, нейрохірургом. Верифікація нозології й психопатологічних
синдромів здійснювалася за діагностичними критеріями МКХ-10. Особлива увага
приділялася ретельному аналізу судорожних і без судорожних пароксизмів,
структурі особистісних порушень у хворих епілепсією. У процесі виконання роботи
було проведене порівняльне комплексне вивчення 171 хворого епілепсією
(чоловіків 91 - 53,2% , жінок 80 - 46,8%), що знаходилися на стаціонарному
лікуванні та тривалому амбулаторному спостереженні (88 пацієнтів).
З урахуванням мети й поставлених завдань роботи, хворі були розділені на дві
групи. В основу розподілу покладена клінічна характеристика припадків і дані
ЕЕГ- дослідження. Клінічна характеристика спостережуваних груп з урахуванням
типу припадків наведена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Результати обстеження хворих з епілепсією
за клініко-демографічними показниками.
Клініко-демографічні
показники
тип припадку
ПТП
ГТП
кількість хворих
109 (63,7%)
62 (36,3%)
чоловіки
57 (52,3%)
34(54,8%)
жінки
52 (47,7%)
28 (45,2%)
вік
28,6 + 5,3
31,2 + 3,4
вік початку захворювання
11,3 + 2,6
13,8 + 3,3
тривалість захворювання
12,2 + 2,5
14,5 + 1,6
По клінічній феноменології припадків хворі розподілилися в такий спосіб: прості
парціальні епілептичні припадки були в 39 (22,8%) осіб; складні парціальні - в
26 (15,2%), складні парціальні припадки із вторинною генералізацією - в 44
(25,7%), генералізовані припадки (судорожні й без судорожні) в 62 (36,3%)
хворих.(рис. 2.1).
Як видно з таблиці й рисунка 2.1, більшу частину обстежуваних осіб склали хворі
з парціальним типом припадків (ПТП) - 63,7%, у порівнянні із хворими з
генералізованим типом припадків (ГТП) - 36,3% (р < 0,05).
Генералізований Парціальний
тип припадків тип припадків
Рис 2.1. Розподіл обстежених за типом епілептичних припадків.
У групі хворих із ПТП чоловіків було трохи більше (52,3%), чим жінок (47,7%),
частіше зустрічалися особи у віці до 30 років (62,4%) і середній вік склав –
28,6 + 5,3 роки. Початок захворювання в більшості випадків відзначено у віці
від 6 до 9 років (31,3%) і від 10 до 19 років (67,2%), а тривалість
захворювання серед пацієнтів була частіше до 10 років (56,5%).
Серед хворих із ГТП чоловіків було трохи більше, ніж жінок – 54,8% й 45,2%,
відповідно. В основному пацієнти були у віці до 35 років, і середній вік склав
31,2 + 3,4 роки, при тривалості захворювання 14,5 + 3,5 роки. Початок
захворювання в більшості з них був у віці від 10 до 19 років (82,3%),
тривалість захворювання до 10 років (72,6%).
Спадкоємна обтяженість частіше виявлялася у хворих із ГТП, ніж ПТП - (17,7% й
7,3% - відповідно). При цьому по епілепсії вона виявлена в основному в
пацієнтів з ГТП (6 хворих - 9,7%), а алкоголізмом й іншими психічними
захворюваннями серед хворих із ПТП.
По частоті нападів були виділені наступні групи: дуже рідкі (1-2 у півроку),
рідкі (1-2 на місяць), середньої частоти (3-4 на місяць) і часті (більше 5 на
місяць) напади [86].
Розподіл хворих епілепсією залежно від частоти пароксизмів представлені в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих епілепсією по частоті припадків.
Частота припадків
Кількість хворих епілепсією.
ПТП (n=109)
ГТП (n=62)
Всього(n=171)
дуже рідкі
7 (6,4%)
22 (38,0%)
29 (17,0%)
рідкі
30 (27,5%)
26 (41,9%)
56 (32,7%)
середні
34 (31,2%)
11 (17,7%)
45 (26,3%)
часті
38 (34,9%)
3 (4,8%)
41 (24,0%)
Як видно з наведених даних, серед обстежених переважали пацієнти з рідкими
пароксизмами 32,7%. При цьому у хворих з ПТП вони склали 27,5%, у той час як у
хворих з ГТП частіше зустрічалися дуже рідкі й рідкі припадки 49,7% (рис.
2.2).
З метою оцінки функціонального стану структур головного мозку й характеру
їхньої участі у формуванні й перебігу патологічного процесу проводилося ЕЕГ -
дослідження. Виявили зміни електричної активності головного мозку у вигляді
деформації (73,7%) і нерегулярності альфа-ритму (56,7+2
- Київ+380960830922