РОЗДІЛ 2
Інноваційні процеси І НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ
2.1. Структурно-функціональний аспект розширеного відтворення і нагромадження
капіталу
Різноманітність явищ економічного життя у абстрактно-узагальнених формах
зводиться до взаємопов’язаних циклічних обертів відтворювального процесу у
суспільному виробництві. У такій постановці процес суспільного відтворення слід
розглядати як єдність і взаємообумовленість тих сторін суспільного виробництва,
які безперервно забезпечують повторні акти створення, відновлення, примноження
і розвитку продуктивних сил суспільства в їх зв’язку з відтворенням і розвитком
системи виробничих відносин. Це визначення за внутрішнім змістом включає в себе
окремі формулювання, які представляють відтворення як процес виробництва в
безперервному і постійному повторенні та відновленні.
Більш широка постановка проблеми суспільного відтворення передбачає, по-перше,
необхідність включення до відтворювальних процесів виробничих процесів, які
забезпечують відновлення та нагромадження основного капіталу.
По-друге, розширене трактування процесу суспільного відтворення потребує
включення до відтворювальних систем інноваційних процесів, виключно важливих
для поступального руху продуктивних сил і всього суспільного відтворення.
По-третє, потрібне врахування всіх соціально-економічних факторів відтворення
робочої сили та нагромадження людського капіталу. Людина як важливіша складова
продуктивних сил є об’єктом відтворення і одночасно фактором суспільного
відтворення, в той же час людина, її матеріальне та духовне збагачення
складають сенс і мету відтворювального процесу.
По-четверте, потребує включення до кола об’єктів відтворення сфери послуг, яка
задовольняє виробничі потреби, а також професійні, соціальні, духовні та
культурно-побутові потреби людини.
По-п’яте, в структурі відтворювального обороту важливе місце займає сфера
збереження, раціонального використання і відтворення ресурсів природи,
включаючи землю, її надра, воду та повітряний басейн, поза якими неможливий
розвиток особистості, відтворення населення, стабільне функціонування
матеріального і нематеріального виробництва.
По-шосте, потребує включення до відтворювальних процесів сукупність
соціально-економічних та інституціональних чинників суспільного виробництва.
Розглядаючи структуру суспільного відтворення, можна погодитися з В. Лановим,
який визначає в ньому низку таких технологічних контурів: відтворення засобів
праці, предметів праці, природного та економічного відтворення природних
ресурсів, природного відтворення населення і відтворення робочої сили [47, с.
6]. Однак, на нашу думку, аналіз структури суспільного відтворення потребує
включення до розгляду ще одного контуру – представленого інституціональним
середовищем.
З точки зору руху суспільного продукту структура відтворення являє єдність його
основних фаз – виробництва, розподілу, обміну і споживання, в яких виробництво
і споживання поєднуються сферою обігу в одне коло.
Оскільки в зазначених технологічних контурах суспільного відтворення
обертаються три різних за призначенням структурних компонента – засоби
виробництва, предмети споживання, послуги – можна відому Марксову формулу
вартісної структури суспільного продукту трансформувати в трьохкомпонентну
структуру. Якщо вартість додаткового продукту замінити її розподілом на
нагромадження ?c i приріст споживання ?v, то структурну формулу в оцінках
призначення продукції запишемо так:
(2.1)
де - елементи та загальна вартість продукції сфери послуг.
Зазначимо, що за виробничою структурою продукт сфери послуг включає стандартні
елементи, причому заміщення їхньої вартості здійснюється за рахунок доданої
вартості, створеної в третьому підрозділі, а натурально-речові компоненти
створюються в І і ІІ підрозділах суспільного виробництва.
Визначальною умовою матеріально-фінансового збалансування суспільного
відтворення є додержання макропропорцій між виробництвом засобів виробництва і
виробництвом предметів споживання.
Від цього залежать:
по-перше, повнота реалізації вироблених в суспільстві благ;
по-друге, співвідношення між оборотом фінансових ресурсів і товарних ресурсів в
кожному підрозділі, а, відповідно, рівень цін та їхня динаміка;
по-третє, співвідношення ресурсів нагромадження і споживання потребам
суспільного відтворення.
Для оцінки ступеня збалансованості виробництва засобів виробництва, предметів
споживання і послуг є важливий критерій – рівень відповідності сукупного попиту
і сукупній пропозиції. Виходячи з цього, умовами повної реалізації суспільного
продукту є:
(2.2)
Як бачимо, зазначений критерій збалансованості суспільного відтворення
визначається умовами реалізації суспільного продукту.
Розглядаючи структурний аспект нагромадження у розширеному відтворенні в
сучасній економіці, важливо та необхідно визначити місце в ньому інноваційної
сфери. Як відомо, інноваційна сфера представлена теоретичною і прикладною
наукою, науково-дослідними, проектно-конструкторськими розробками та їх
впровадженням у виробництво. За відтворювальною структурою продукт інноваційної
сфери, на нашу думку, є складовою продукту І підрозділу суспільного
виробництва.
Підтвердженням правильності включення відтворювальних процесів в інноваційній
сфері до І підрозділу суспільного виробництва, на нашу думку, є те, що галузі,
які виробляють знання та інформаційні продукти, традиційно відносили до
”четвертого” або ”п’ятого” технологічного укладу економіки, сьогодні надають
господарству найбільш суттєвий і важливий ресурс виробництва – знання і
фактично становлять перший базовий технологічний укл
- Київ+380960830922