РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
УКРАЇНІ
2.1. Cтановлення основних формальних інститутів підприємницької діяльності в
економіці України
Відомо, що трансформаційні процеси в посткомуністичних країнах, і в Україні
також, розпочалися силою обставин, без належних, глибоко продуманих теоретичних
концепцій. Некритично були сприйняті рецепти західних радників, які вважали, що
головним завданням у реформуванні є проведення приватизації, створення
приватного сектору, після чого сили приватного інтересу самі собою без
державного втручання створять прогресивну ринкову економіку [271, с. 177].
Згубність таких підходів нині стала очевидною і усвідомленою: більшість
науковців погоджуються з думкою, що в країнах з перехідною економікою ринок не
може бути самоутворювальною системою і ефективно функціонувати без правової
системи, примусової влади держави та відповідних інститутів [306, с. 265].
Історія вчить, що для господарського розвитку, підприємництва зокрема, і
зростання доходів недостатньо тільки економічних і технічних умов, важливе
також інституційне середовище, в межах якого будуть використані ці умови.
Конкретне інституційне середовище є стримувальним чинником для дійових осіб у
будь-якій сфері [327, с. 11]. Інститути накладають обмеження на поведінку
індивідів і водночас розширюють її можливості [309, с. 12]. Інституційне
середовище формують норми, зокрема норми поведінки і спілкування між людьми, а
також організації, які впроваджують ці норми і кодекси поведінки для того, щоб
одержати бажані результати. Інститути сприяють обмінові інформацією, реалізації
прав власності та використанню контрактів агентами укладених угод, а також
керують конкуренцією на ринках. Одні з цих інститутів забезпечують людям
можливість зайнятися корисною діяльністю, допомагають їм якнайкраще
використовувати активи, інші безпосередньо впливають на повноваження людей, на
їхню господарську поведінку.
Головна роль в інституційному середовищі нині належить державі, яка
перетворилася у фундаментальний чинник економічного розвитку, зокрема й через
здатність створювати і надавати відповідні інститути, які підтримують ринки. На
економіку суттєво впливають й інші інститути – власності, фінансів, соціальні
та політичні, формальні та неформальні.
Стратегічною метою України є створення соціально орієнтованої ринкової
економіки, формування економічної системи ринкового типу. Масштабна
трансформація тоталітарної державної економіки та її структурна перебудова,
значна частка державної власності в транзитивній економіці, потреба формування
в населення ринкової культури і ринкового мислення, а також цивілізованої етики
бізнесу та соціальної відповідальності підприємств – ось тільки окремі важливі
завдання, які має виконувати держава в перехідній економічній системі України.
Актуальна не тільки констатація цих завдань, а й підвищення ролі й ефективності
державних заходів у цих процесах в умовах швидких глобальних змін сучасного
світу.
Розвиток підприємництва в Україні з її перехідною економікою потребує державної
підтримки. Саме від державної політики у сфері підприємництва та від створення
на законодавчому рівні сприятливих “правил гри” і механізмів контролю за їх
дотриманням залежить розвиток підприємництва.
Українські науковці, зокрема, В. Бодров, З. Варналій, В. Геєць, М. Долішній,
Т. Ковальчук, В. Кредісов, М. Крупка, О. Кузьмін, С. Реверчук, В. Сизоненко та
багато інших у своїх працях досліджують проблеми розвитку підприємництва в
транзитивних економіках і засвідчують необхідність активної участі держави у
створенні сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності.
У перші роки незалежності України виникла гостра необхідність у формуванні
базових інститутів ринкової економіки: інституту права, інституту приватної
власності, інституту конкуренції та ін.
Важливим завданням молодої української держави було формування правового
середовища, яке б стимулювало розвиток підприємницької діяльності, забезпечило
їй державну підтримку.
Як правило, під правовою базою підприємницької діяльності розуміють сукупність
законів, підзаконних актів, нормативних та інструктивних документів, які
визначають особливості здійснення підприємницької діяльності і забезпечують
підприємцям правові гарантії [223, с. 201; 264, с. 40]. На нашу думку, правову
базу підприємницької діяльності можна вважати основними формальними “правилами
гри” між підприємцями і державою.
В Україні триває робота над покращенням правового забезпечення підприємницького
середовища, що зумовлює необхідність детального аналізу особливостей його
формування, визначення основних недоліків та напрямів їх подолання. Процес
створення основних формальних “правил гри” для підприємництва подано у додатку
В. Крім зазначених у додатку, прийнято й ряд інших нормативно-правових актів
щодо удосконалення підприємницького середовища. В Україні на початку 2005 року
налічувалося кілька тисяч нормативно-правових актів, що забезпечували
діяльність підприємництва. Однак їх надмірна кількість протягом років не
забезпечувала сприятливого правового середовища, а навпаки, створювала
суперечливі та непрозорі “правила гри”. Зосередимо нашу увагу на окремих
актах.
Наприклад, Програма державної підтримки підприємництва в Україні, затверджена
постановою Кабінету Міністрів України № 201 від 17 березня 1993 року, хоч
передбачала реалізацію державної політики щодо захисту і підтримки
підприємництва, створення правових і організаційно-економічних умов для його
розвитку та формування механізму державного регулювання і координації
підпр
- Київ+380960830922