РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПРОМИСЛОВИХ
ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
2.1. Визначення потреби підприємства в оборотному капіталі
Потреба підприємств в оборотному капіталі є важливим об’єктом планування, бо,
як ми вже згадували, нестача оборотного капіталу призводить до недофінансування
господарської діяльності, а його надлишок – до відволікання капіталу у
понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей. Тому, розмір потрібного
підприємству оборотного капіталу має бути оптимальним, тобто відповідати
потребам і можливостям підприємства. Оптимізація потреби в оборотному капіталі
являє собою систему розрахунків, в результаті якої будуть визначені мінімально
необхідні обсяги капіталу для формування оборотних засобів підприємства і їх
використання в процесі господарської діяльності. Визначення потреби
підприємства в оборотному капіталі проводиться за допомогою нормування.
Нормування оборотного капіталу проводиться по кожному елементу нормованих
оборотних засобів, в які потрібно інвестувати оборотний капітал.
Під час нормування оборотного капіталу потрібно враховувати фактори, які
впливають на господарську діяльність підприємства. На підприємствах виробничої
сфери до них належать:
умови постачання підприємства товарно-матеріальними цінностями: кількість
постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість
найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;
організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер
розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;
умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх
віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми
розрахунків за відвантажену продукцію [189, с. 164].
Правильно визначені та науково обґрунтовані нормативи власного оборотного
капіталу є головною умовою ефективного його використання, а також посилення
економії та відповідальності за збереження та цільове використання оборотного
капіталу, успішного виконання планів виробництва та реалізації продукції,
підвищення прибутковості та зміцнення фінансового стану підприємства.
Нормування оборотного капіталу включає розробку та встановлення на кожному
підприємстві спеціальних норм відносно тривалої дії за окремими видами
матеріальних цінностей, затрат виробництва і таке інше та розрахунок нормативу
у грошовому виразі на рік (як правило), півріччя, квартал, тощо.
На сьогоднішній день одні вчені економісти і практики виділяють два методи
нормування оборотного капіталу (економічний і метод прямого рахунку), інші три
методи – аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку. Візьмемо до уваги
обидва підходи до визначення потреби в оборотному капіталі.
Аналітичний метод припускає визначення потреби оборотного капіталу у розмірі їх
середніх фактичних залишків в оборотному капіталі з урахуванням зростання
обсягів виробництва. При цьому варто врахувати конкретні умови роботи
підприємства у майбутньому періоді (наприклад зміна цін і т. п.). Цей метод
застосовується на тих підприємствах, де капітал, вкладений в матеріальні
цінності і витрати, займає велику питому вагу в загальній сумі оборотного
капіталу [42, с. 120].
Коефіцієнтний метод рекомендують використовувати там, де є чіткий, точний
розподіл витрат на змінні і постійні. По змінних витратах потреба визначається,
виходячи з їхньої величини в базовому році і темпів зростання виробництва
продукції в майбутньому році. Якщо аналізується оборотність, то реальне
прискорення оборотності в планованому році необхідно врахувати при визначенні
потреби в оборотних коштах. По постійних витратах потреба в оборотному капіталі
планується на рівні його середнього фактичного залишку за ряд років [42, с.
120].
На практиці також можуть використовувати змішаний метод визначення потреби в
оборотному капіталі: аналітичний і коефіцієнтний разом.
Метод прямого рахунку передбачає розрахунок запасів по кожному елементу
оборотного капіталу з урахуванням усіх змін на рівні організаційно-технічного
розвитку підприємства, транспортування товарно-матеріальних цінностей, практик
розрахунків між підприємствами. Такий метод дуже трудомісткий, але найбільш
точний. Це потрібно при організації нового підприємства [42, с. 121]. При
використанні сучасної комп’ютерної техніки метод прямого рахунку визначення
потреби в оборотному капіталі перестає бути надто трудомістким, тому більшість
підприємств може визначати потребу в оборотному капіталі без відносних зусиль
методом прямого рахунку.
Опишемо визначення потреби в оборотному капіталі для основних статей виробничих
оборотних засобів.
1. Визначення потреби в оборотному капіталі для створення виробничих запасів
У вітчизняній практиці потребу оборотного капіталу на створення виробничих
запасів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин
тощо) визначають як добуток одноденних витрат ТМЦ на норму оборотного капіталу
в днях.
Важливим при застосування такої методики є встановлення оптимальної норми
оборотного капіталу в днях стосовно сировини матеріалів, палива і т. д., яка
включає такі елементи:
1. Транспортний запас – створюється на період розриву між строками надходження
товарно-матеріальних цінностей і строками їх оплати.
Якщо підприємство отримує товарно-матеріальні цінності від кількох
постачальників, транспортний запас по конкретних товарно-матеріальних цінностях
розраховується як середньозважена величина.
У випадку, коли час оформлення документів перевищує час перебування
товарно-матеріальних цінностей в дорозі або дані проміжки ч
- Київ+380960830922