РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Комплекс використаних методик при обстеженні хворих
2.1.1. Об’єм клінічних і артрологічних досліджень
Діагноз ОА виставляли на основі уніфікованих діагностичних критеріїв,
розроблених АРА (1986), що включали 3 клінічних і/або 3 рентгенологічних
симптоми [341]:
болі в суглобах під кінець дня і/або в першій половині ночі;
болі в суглобах, що виникають після механічного навантаження і стихають у
спокої;
деформація суглобів за рахунок кісткових розростань;
звуження міжсуглобової щілини;
остеосклероз субхондральної кістки;
остеофітоз.
Рентгенологічну стадію ОА визначали на основі критеріїв за Косинською І.С.
(1961) [69]:
І стадія – невеликі кісткові розростання, переважно навколо суглобової щілини,
які не виходять за межі хрящової губи; острівці оссифікації суглобового хряща;
висота міжсуглобової щілини нормальна або дещо знижена;
ІІ стадія – значні кісткові розростання; значне зниження висоти суглобової
щілини; субхондральний склероз;
ІІІ стадія – майже повна відсутність суглобової щілини; виражена деформація і
ущільнення суглобових поверхонь епіфізів; обширні крайові розростання.
Виділяли наступні клінічні форми ОА [55]:
- моноостеоартроз – ураження одного суглоба;
- олігоостеоартроз – ураження двох і більше суглобів, але не більше двох груп
суглобів;
- поліостеоартроз – ураження трьох груп суглобів і більше.
Ступінь функціональної недостатності суглобів (ФНС) визначали за такими
критеріями [195]:
0 – збережена функціональна активність хворого;
І – збережена професійна здатність;
ІІ – професійна здатність втрачена;
ІІІ – втрачена здатність до самообслуговування.
При обстеженні хворих ми використовували загальноприйняті в ревматології
клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження. У кожної пацієнтки
збирали анамнез з обов’язковим з’ясуванням наявності або відсутності
професійних, побутових або спортивних механічних перевантажень, чинників, які
передували початку захворювання (генетичний фактор, інфекція, переохолодження,
травматизація суглобів, ендокринні порушення, стреси тощо), ретельно вивчали
скарги. При об’єктивному обстеженні оцінювали поставу пацієнток, тілобудову,
ходу, наявність викривлень хребта, деформацій органів опорно-рухового апарату.
При огляді жінок проводили вимірювання їх маси і зросту та обчислення ІМТ за
формулою:
ІМТ = вага, кг / (зріст, м) 2. (2.1)
Виділяли такі градації ІМТ: знижений ІМТ (до 20 ум.од.), нормальний ІМТ (20-25
ум.од.), підвищений ІМТ (більше ум.од.) [137, 208].
Нами була розроблена анкета, згідно з якою вивчалися такі дані, як переломи
кісток в анамнезі та у родичів, механізми їх виникнення (по можливості) та
локалізація, супутні захворювання, особливості харчування (частота вживання
молочних і рибних продуктів), репродуктивна функція у жінок і її розлади, час
настання менопаузи у жінок.
Оцінку вираженості суглобового синдрому проводили за такими
клініко-функціональними тестами: візуально-аналогова шкала (ВАШ), больовий
індекс (БІ), суглобовий індекс (СІ), об’єм рухів [45, 106, 165, 195].
Інтенсивність болю (БІ) визначали зі слів хворого і виражали в балах (оцінювали
в спокої і при активних рухах): 0 – біль відсутній; 1 – незначний біль; 2 –
помірний біль; 3 – різкий біль.
Для оцінки больового синдрому використовували також ВАШ Хаскіссона. Результати
численних досліджень продемонстрували її високу інформативність [31, 55, 102,
120, 211]. ВАШ являє собою пряму довжиною 10 см (0 см – болю немає, 10 см –
максимально виражений біль, який тільки можна собі уявити). Оскільки біль є
суб’єктивним симптомом, її вираженість на відповідній шкалі пацієнти відмічали
самі.
Болючість при пальпації (СІ) досліджували шляхом стискання суглоба великим та
вказівним пальцями і виражали в балах: 0 – суглоб не болючий при стисканні; 1 –
слабка болючість при стисканні; 2 – помірна болючість при стисканні; 3 – різка
болючість при стисканні.
Визначення обмеження амплітуди рухів у суглобах проводили гоніометром за
методикою В.В. Попова, яка базується на методі нейтрального нуля. При цьому всі
рухи в суглобі вимірювали від певної нульової позиції (анатомічне положення
випрямленої кінцівки) і оцінювали в балах: 0 – відсутність обмеження амплітуди
рухів; 1 бал – мінімальне обмеження рухів (5-15°); 2 бали – помірне обмеження
рухів (15-30°); 3 бали – значне обмеження рухомості суглоба (більше 30°).
Стан хворих оцінювався за вказаними показниками до початку лікування і відразу
після його закінчення. Ефективність лікування оцінювалася лікарем і пацієнтом
за п’ятибальною шкалою: 4 – «значне покращання», 3 – «покращання», 2 –
«незначне покращання», 1 – «без змін», 0 – «погіршення».
2.1.2. Методика оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини
СФС КТ досліджували за допомогою двофотонного рентгенівського денситометра
DPX-А фірми „Lunar Corр.” (США). В основі методу лежить порівняння показників,
отриманих при дослідженні конкретного хворого, із базою даних, створеною в
процесі популяційних досліджень статистично достатніх за об’ємом масивів
практично здорових людей різної раси (білої, негритянської, азіатської), статі,
віку, маси тіла та зросту. Еталонні показники для української популяції
відсутні, тому дані отриманих досліджень порівнюються з популяційними моделями,
отриманими при дослідженні білої європейської раси. Разом з тим, встановлена
відповідність бази даних „Lunar Corр.” у розподілі білої європейської раси
показникам здорових жителів України (чоловіків та жінок).
Вивчали наступні параметри для поперекового відділу хребта [36, 151, 174, 177,
236]:
- BMD (г/см3) – мінеральна щільність кісткової тканини, виражена в грамах на
сантиметр кв
- Київ+380960830922