Ви є тут

Організаційно-правові засади контролю в митній службі України.

Автор: 
Коросташова Ірина Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003235
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ 2).
Велике значення для досягнення мети внутрішнього контролю мають методи
контролю. Однак, як уже нами зазначалось, дуже часто в науковій літературі ми
зустрічаємо змішування форм і методів контролю, що більше властиво авторам, які
досліджують господарський контроль. Так, у праці Ф.Ф. Бутинця взагалі відсутнє
поняття форм контролю, а перевірку, обстеження, аналіз, інвентаризацію, ревізію
він “скинувши” до однієї купи, називає “спеціальними методами
контролю” [31, 55], із чим аж ніяк не можна погодитись. До того ж, методами
контролю він називає “…способи здійснення попереднього, поточного і наступного
контролю” [31, 54], що взагалі є незрозумілим.
Оскільки методи внутрішньої організаційно-контрольної діяльності митної служби
– це система прийомів та способів, що застосовуються відповідними суб`єктами
митної служби під час здійснення контрольних функцій (вивчення об`єкта
контролю), то критеріями класифікації методів внутрішнього контролю митної
служби можна визначити певні дії (прийоми) його виконання та джерело, з якого
суб`єкти контролю отримують інформацію про підконтрольний об`єкт.
Основна сутність методів, незалежно від того, у якій галузі діяльності вони
використовуються, полягає в слугуванні їх засобом досягнення будь-яких
цілей [11, 81]. Конкретні завдання та методи контролю похідні від
оперативно-службової обстановки [145, 56]. Виділяють загальні та спеціальні
методи контролю. Загальні методи – використовують усі контролюючі органи,
спеціальні методи – застосовуються певними контролюючими органами, зазначає
О.Ф. Андрійко, і, характеризуючи їх, вона розрізняє: прямі та непрямі,
безпосередні та опосередковані, жорсткі та гнучкі методи контролю [11, 82-83].
Зокрема, за визначенням В.М. Гаращука, такі терміни, як "ревізія”, "перевірка”,
"огляд”, "обшук” та інші можуть розглядатися водночас і як форма, і як метод
діяльності контролюючого органу, хоча, зрозуміло, абсолютної тотожності між
ними немає [41, 17]. Однак, певні методи або групи методів, як правило,
властиві конкретним формам контролю, вони начебто “зростаються” в одне ціле, і
саме тому, на наш погляд, у науковій літературі й виникає така плутанина.
На нашу думку, методи внутрішнього контролю можна поділити на два основні види:
загальні (або загальнонаукові) та спеціальні.
Серед загальних методів пізнання дійсності: логіка, аналіз, синтез, порівняння,
індукція, дедукція тощо.
Спеціальні ж методи внутрішнього контролю можна поділити за наступними
критеріями: 1) за обсягом та повнотою охоплення напрямів діяльності митного
органу (митних органів) або його контрольованого підрозділу (підрозділів), які
у свою чергу поділяються на методи повного, часткового та наскрізного контролю;
2) за повнотою вивчення процесів службової та адміністративно-господарської
діяльності – суцільний, вибірковий, комбінований методи; 3) за критерієм
відкритості: перевірки, що здійснюються з попередженням та без попередження
митних органів (їх посадових осіб), які підлягають внутрішньому контролю, а
саме: методи публічні та негласні.
Усі інші спеціальні методи з метою уникнення плутанини в класифікації форм та
методів внутрішнього контролю, на наш погляд, більш доцільно було б поділити за
їх характерними ознаками на декілька груп, а саме на такі, як: безпосередні
(наприклад, такі, що застосовуються під час здійснення перевірки з виїздом на
місця або під час заслуховування звітів тощо) і дистанційні (усне звітування
телефоном чи надання письмових звітів), активні (проведення перевірки, ревізії,
інвентаризації тощо) і пасивні (здійснення спостереження); автоматизовані (із
застосуванням комп`ютерної та іншої техніки) і неавтоматизовані (перевірки
“вручну”), юридичні (перевірка управлінських рішень, локальних нормативних
актів на відповідність чинному законодавству України) або математичні (із
застосуванням формул підрахунків, алгоритмів тощо) чи економічні (створення
певної моделі ситуації або поведінки, за якими мають діяти суб`єкти контролю),
динамічні (перевірка шляхом учинення активних дій, скажімо, огляду) і статичні
(заслуховування звітів, просте спостерігання за процесом роботи тощо) і под.
Частиною, яка відображає сукупність принципів внутрішнього контролю в митній
службі, є норми або правила, за якими має здійснюватися успішна контрольна
діяльність. Тому для нас украй важливим є визначення принципів контролю в
митній службі України. У Митному кодексі України законодавцем визначені
принципи митного регулювання. Так, згідно зі ст. 4 МК України митне регулювання
здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній
території; 2) виключної компетенції митної служби України щодо здійснення
митної справи; 3) законності; 4) єдиного порядку переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України; 5) системності;
6) ефективності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних
і юридичних осіб; 8) гласності та прозорості [129]. До того ж, такі принципи
митного регулювання, як: законність; системність; ефективність; додержання прав
та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; гласність та
прозорість є Конституційними загально-правовими принципами діяльності
будь-якого органу державного управління, тому вони також є принципами
діяльності митної служби за всіма напрямами, у тому числі й за напрямом
здійснення контрольних функцій у митній службі. При цьому одним з найважливіших
принципів внутрішнього контролю є принцип законності. Так, В.М. Гаращук
справедливо зазначає, що з принципом законності пов`язані всі інші принципи
контролю, які логічно витікають