РОЗДІЛ 2
ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал і методи досліджень
2.1.1. Матеріал досліджень
Матеріал для порівняльних морфологічних досліджень КС відібрали від 41 голови
дев’яти видів свійських та диких птахів, які належать до чотирьох рядів
(табл.2.1). Свійські птахи були придбані в господарствах Київської,
Житомирської та Львівської областей і не мали ознак захворювань.
Таблиця 2.1.
Характеристика птахів, від яких був відібраний матеріал для досліджень
Птахи
Порода
Кількість,
голів
Стать
Вік,
місяців
Маса тіла,
кг
Ряд
Вид
Гусе-
подібні
Свійська качка
Пекінська
6,5
2,310±0,107
Гусе-
подібні
Свійська гуска
Біла українська
8,0
3,231±0,147
Куро-подібні
Cвійська курка
Шевер
529
5,0
1,388±0,011
Куро-подібні
Свійська цесарка
Сіра крапчаста
7,0
1,359±0,070
Куро-подібні
Свійський перепел
Мармуровий японський
1,4
0,181±0,009
Куро-подібні
Свійський індик
Бронзовий широкогрудий
7,5
4,712±0,056
Голубо-подібні
Сизий голуб
0,203±0,003
Горобце-подібні
Сорока
0,317±0,009
Горобце-подібні
Сіра ворона
0,442±0,018
Матеріал від диких птахів був відібраний із фондів науково-дослідного інституту
зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України.
Для дослідження макро- і мікроструктури КС перепела у постнатальному періоді
онтогенезу матеріал відбирали від 75 голів цієї птиці віком від 1 до 240 діб
(табл.2.2).
Таблиця 2.2
Характеристика перепела, від якого був відібраний матеріал для морфологічних
досліджень КС у постнатальному періоді онтогенезу
Вік
(діб)
Кількість
(голів)
Стать
14
21
28
35
42
55
75
90
120
150
180
210
240
Птицю для досліджень у віці 1 доба закупили в агрофірмі “Фенікс” Макарівського
району Київської області. Її утримували в клітках у спеціально обладнаному
приміщенні в с. Хотів Києво-Святошинського району. Профілактичних щеплень і
протипаразитарних обробок дослідним птахам не проводили.
Матеріал для електронномікроскопічних досліджень відібрали від
індика (n=3) віком 7,5 місяців і перепела (n=3) віком 42 доби.
2.1.2. Методи досліджень
Масу тіла птахів визначали зважуванням після забою на комбінованих настільних
двочашкових терезах (Тип – СДК). Після зважування проводили розтин птахів і
макроскопічно препарували КС. При цьому визначали її топографію і форму.
Зареєструвавши ці дані, відділяли КС від заднього відділу клоаки та оточуючих
тканин і визначали її абсолютну масу шляхом зважування на електронних вагах
“ВЛКТ–500”. Після визначення абсолютної маси КС встановлювали її відносну
масу.
Морфометричними дослідженнями визначали довжину, висоту і ширину КС.
Морфометрію проводили за допомогою штангенциркуля ГОСТ 166-89 і лінійки ГОСТ
17485-72.
Матеріал для гістологічних досліджень фіксували у 5-10% водному нейтральному
розчині формаліну. Частину матеріалу заливали у парафін за загальноприйнятою
методикою [190, 191]. З одержаних блоків виготовляли гістозрізи товщиною 5-10
мкм за допомогою санного мікротома МПС-2.
Отримані гістозрізи фарбували гематоксиліном і еозином – для встановлення
особливостей мікроскопічної будови КС і тканинних компонентів, гематоксиліном
та пікрофуксином за Ван Гізон – для визначення колагенових волокон [192],
резорцин-фуксином за Вейгертом – для виявлення еластичних волокон, та
імпрегнували 2% розчином азотнокислого срібла для виявлення ретикулярних
волокон [193].
Дослідження зафарбованих гістозрізів проводили за допомогою світлових
мікроскопів “Olimpus”, “Biolar”, МБИ–6, МБИ–15 та МБС–1. На отриманих
гістопрепаратах вивчали структурні компоненти КС, підраховували кількість
складок її слизової оболонки і особливості розташування лімфоїдних вузликів у
них, визначали висоту і ширину складок. Розміри лімфоїдних вузликів (ЛВ)
встановлювали за допомогою окуляр-мікрометра МОВ–1–15х і мікроскопа МБИ-1.
Площу, яку займають в КС стінка, ЛВ і порожнина встановлювали за допомогою
мікроскопу МБС-1 та вимірювальної сітки, яка входить до його комплекту [194].
Таким же чином визначали площу, яку займає у вузликах кіркова і мозкова
речовини.
Цитологічні дослідження проводили на препаратах-відбитках. Для цього
скальпелем, перпендикулярно до напрямку складок слизової оболонки КС,
розрізали. Фільтрувальним папером з шматочка видаляли вологу і зрізаною
поверхнею прикладали до знежиреного предметного скла. Отримані таким чином
відбитки висушували на повітрі і фарбували за Папенгеймом [195, 196].
Зафарбовані відбитки досліджували за допомогою мікроскопів “Olimpus”, “Biolar”,
МБИ–15.
Електронномікроскопічні дослідження використовували для вивчення
ультрамікроструктури КС. Для цих досліджень матеріал відбирали не пізніше як
через 5 хвилин після забою птиці. Досліджувані структури розрізали на шматочки
розміром 1,5 мм3, фіксували 2,5% глутаральдегідом протягом 1 год при t°= +4°C,
промивали 0,1М Na-кокадилатним буфером і знову фіксували в 2%-му розчині
осмієвої кислоти. Потім шматочки зневоднювали в етанолах зростаючої міцності та
ацетоні. Зразки вміщували у капсули, заливали сумішшю епоксидних смол (епону і
аралдиту), які полімеризувалися протягом 24 год при t°= +37°C і 24 год при t°=
+60°C [197, 198].
Виготовлені блоки різали мікротомними ножами на ультратомі LKB–III B, зрізи
викладали на паладієві сітки .
Для того, щоб точніше відібрати необхідні структури КС із частини блоків
виготовляли товсті зрізи для світлової мікроскопії й подальшого відбору зразків
для ультратомного нарізання. Техніка отримання
- Київ+380960830922