РОЗДІЛ 2
ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА В
УМОВАХ КЛУБНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Студентський клуб як важлива складова професійної підготовки майбутнього
вчителя
Програмуючи основні підходи до моделювання клубної діяльності в умовах нашої
експериментальної роботи, ми намагалися синтезувати прогресивні ідеї,
вирізненні нами в процесі історичного та теоретичного аналізу розвитку й
діяльності студентського клубу в усі періоди молодіжних рухів, принципи, форми
та методи, що характеризують сучасні молодіжні об’єднання, спрямовані на
формування творчої особистості майбутнього вчителя, різні погляди щодо
розв’язання цієї проблеми в педагогічній науці та практичному досвіді.
Вихідними процесу нашого дослідження є такі положення як педагогічна ідея,
педагогічна система, педагогічна технологія, педагогічне нововведення,
інноваційна технологія тощо, поняття, міцно пов’язані із педагогічною творчістю
(творча особистість, творча діяльність, творча самореалізація), на основі якої
ґрунтується наша експериментальна робота. Ці процеси забезпечують прогрес
розвитку педагогічної науки як і будь-яких інших аспектів наукового пізнання та
певного соціального характеру явищ.
Технологічний підхід до інноваційних процесів (нововведень) надає їм наукового
характеру і прогресивності (прогрес – від лат. рух уперед, розвиток) поняття,
що означає поступальний розвиток за висхідною лінією, перехід від нижчого до
вищого, досконалішого стану. Джерелом прогресивності є ідея, що породжує
педагогічні новації та процеси оновлення педагогічної діяльності на основі
творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних
проблем тощо.
З погляду В.П.Безпалька, “будь-яка система може бути або технологією або
мистецтвом. Мистецтво, вважає він, - засноване на інтуїції, технологія – на
науці. З мистецтва все починається, технологією завершується, щоб потім усе
розпочати спочатку” [8, с.5]. Тобто, педагогічна творчість повинна ґрунтуватися
на науковій основі, синтезі наукових знань, які творчо реалізуються в
практичній діяльності.
На сучасному рівні розвитку педагогічної науки педагогічна технологія
тлумачиться як інтегрований системотвірний механізм, який забезпечує процес
програмування освітньо-виховних цілей у певній ієрархічній послідовності з
орієнтацією на кінцевий результат. Поетапне програмування цілей американські
вчені Б.Блум і Д.Кратвол визначали таксономіями (“таксономія” – від грецьких
слів taxic – послідовне розміщення і homos – закон) - “означає таку
класифікацію і систематизацію об'єктів, яка побудована на основі певного
природнього взаємозв’язку і використовує для опису об’єктів категорії,
розміщені послідовно, за зростаючою складністю, тобто за певною прогресією.
Такий підхід найбільше властивий органічним системам, як і будь-яким
організмам, спроможним до саморозвитку – одного із провідних принципів
педагогічної науки, що випливає із природних умов, насамперед із природи самої
людини [8, с. 6], теорії самоорганізації, на основі якої обґрунтовується
синергетичний підхід до розвитку систем.
Термін „синергетика” походить від грецького „синергіна” – „сприяння”.
„співробітництво”, „синтез енергій”. Запропонований Г.Хакеном, цей термін
акцентує увагу на погодженості взаємодії частин при утворенні структури як
єдиного цілого [43, с. 102]. У нинішніх умовах вважається, що синергетика є
важливим кроком до розуміння феномену людини у всіх її проявах, до розкриття
таємниць усієї багатогранності людської творчості пізнання здоров’я, освіти,
комунікації, співіснування людини з природою, соціокультурним середовищем тощо.
Тобто це є один із методологічних підходів до реалізації проблем, пов’язаних із
системотворенням. У нашому дослідженні йдеться про структуру творчого вчителя
як органічну систему та самореалізацію як самоорганізацію (організація власної
діяльності).
Нові педагогічні технології, які сьогодні впроваджують у навчальний процес
загальноосвітніх шкіл, професійних і вищих закладів освіти України,
розглядаються як необхідна умова інтелектуального, творчого і морального
розвитку особистості, оскільки “розвиток індивідуальних якостей дитини без
формування у неї спроможності до реалізації своїх особливостей... і здібностей
до подальшого саморозвитку себе як особистості може стати для окремих учнів
глухим кутом, шляхом у нікуди. Прагнення просто розвивати індивідуальність
дитини є для неї справжньою “ведмежою послугою” [71, с. 8-13]. На наш погляд,
ця думка справедлива для всіх етапів здобуття освіти молодою людиною. Саме на
цьому акцентує увагу Г.Г. Кремінь, – вважаючи, що гармонійно розвинена
особистість має бути головною метою і змістом усієї системи освіти. Замість
пріоритету держави в освітянському просторі на перше місце має бути поставлена
саме людина” [103, с. 13].
Окрім цього, ми виходили з того, що творча особистість – це активна людина,
якій властиві процеси саморозвитку (мається на увазі безперервний процес
самовдосконалення), творчий підхід до розуміння, сприйняття навколишнього
світу, самого себе та творча самореалізація щодо власних професійних
схильностей і здібностей, оточуючого середовища (природи і суспільства). Ці
властивості повинні бути притаманні сучасному вчителю, від творчої діяльності
якого залежить не лише процес його власного самовдосконалення, а й творча
самореалізація його вихованців, майбутніх громадян суспільства. Тобто,
педагогічну творчу самореалізацію ми виокремлюємо із загальної структури
творчості, враховуючи внутрішню структуру її як ст
- Київ+380960830922