РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ
ПРОЦЕСУ РОЗРОБКИ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ПОБУДОВИ ПРИМІСЬКИХ АВТОБУСНИХ СИСТЕМ
2.1. Математична постановка задачі
Дослідження, проведені в першому розділі, вказують на те, що процеси розробки
рішень займають одне з головних місць в середовищі «Проектного менеджменту».
Вони пронизують всі фази життєвого циклу проекту [79] від передпроектної, де
ризик прийняття неефективних рішень досить високий, до постпроектної, що
характеризується заходами щодо реалізації та завершення проекту, і відносно
низьким ризиком. У зв'язку з цим, проектний менеджер, щодня стикаючись з
різними конфліктними ситуаціями (наприклад, конфлікти ресурсів, часу, якості,
постачання, вартості, пов'язані з людським чинником, форс-мажорними обставинами
тощо), повинен знаходити і приймати складні, а часом навіть нестандартні
рішення. Звичайно, наслідки такого роду рішень можуть бути досить серйозними і
позначитися на успішності реалізації проекту. Виходячи з цього, виникає
необхідність формалізації процесів розробки рішень, а також синтезу системи
прийняття рішень (СПР), на основі певної математичної моделі. Зрозуміло, що
така СПР має бути орієнтована на методологію «Проектного менеджменту» і сучасні
комп'ютерні технології.
В даній роботі за основу буде взятий один з найбільш ефективних методів
розробки рішень - метод "Інтелектуального штурму". В зв'язку з цим,
креативність команд генераторів ідей і експертів має бути більш достовірною ніж
індивідуальні думки будь-кого з їх членів.
Для створення математичної моделі СПР введемо ряд позначень. Позначимо через S
модель системи прийняття рішень та визначимо її елементи:
(2.1.)
де РМ - проектний менеджер, що визначає зміст елементів моделі прийняття
рішень в залежності від поточної проблеми;
Щ - проблема (наприклад, незбалансованість пасажиропотоків; нестача ТЗ
відповідної комфортності тощо);
Ш - множина цілей, досягнення яких може призвести до вирішення проблеми
(наприклад, забезпечити залучення додаткових ТЗ та перевізників, впровадження
оптимізації МС);
Т - час на прийняття рішення;
С - кошти, необхідні для здійснення процесу розробки рішень;
Г - команда генераторів ідей, яка складається з фахівців, пов'язаних з
проблемою пасажирських перевезень, що вирішується;
А - альтернативні рішення, які повинні забезпечити розв'язання проблеми
(наприклад, «Оптимізація», «Створення спільного підприємства» тощо);
М - множина методів реалізації альтернативних рішень, які надалі будемо
називати методи рішень (наприклад, для альтернативного рішення «Створення
спільного підприємства» маємо наступні методи - «Пошук стратегічного
інвестора», «Створення ради директорів», «Лізинг» тощо);
К - множина показників якості, за якими оцінюються альтернативи та
методи їх реалізації (наприклад, часові й вартісні характеристики рішень);
NS - множина ситуацій, що вносять невизначеність в оцінку альтернатив
за різними показниками якості (наприклад, інфляція, політична та економічна
нестабільність тощо), які надалі будемо називати ситуації невизначеності;
а0 - краще альтернативне рішення за поточним змістом елементів моделі.
Розглядаючи процес розробки й прийняття рішень при управлінні проектами
побудови ПАС, зазначимо, що при виникненні деякої проблеми Щ проектний менеджер
РМ формулює множину цілей Ш, на підставі яких згодом будуть генеруватися
альтернативні рішення: (2.2.)
де Ші - і-а ціль, досягнення якої може сприяти вирішенню проблеми Щ;
т - загальна кількість цілей.
До речі, процес розробки рішень будемо розглядати як окремий проект, в межах
реалізації проекту побудови ПАС. На виконання проекту розробки рішень в
цільовому плані та проектно-кошторисній документації проекту побудови ПАС
передбачаються час Т і обсяг коштів С, які описуються виразами (2.3.) і
(2.4.):
(2.3.)
де Т - час, що надається на реалізацію проекту розробки рішень;
tк - фаза підбору команд генераторів та експертів;
tE - фаза експертизи альтернатив і методів рішень;
tR - фаза прийняття рішення;
(2.4.)
C - обсяг коштів, який передбачається для реалізації проекту розробки рішень;
Cр - витрати, пов'язані з оплатою праці проектного менеджера, що здійснює
управління проектом розробки рішень;
CS - витрати, пов'язані з придбанням, адаптацією й експлуатацією комп'ютерної
СПР.
Процес розробки рішень на підставі методу «Оптимізації МС» включає в себе два
основних етапи: етап генерації ідей (наприклад, альтернативних рішень і методів
їх реалізації, показників якості, ситуацій невизначеності) і етап їх експертизи
(крім альтернатив, можуть також оцінюватися вагові коефіцієнти показників
якості, ймовірності появи ситуацій невизначеності тощо). На етапі генерації
ідей проектний менеджер за допомогою тестування претендентів або, виходячи з їх
рейтингу в базі даних генераторів, формує команду генераторів Г, яка повинна
сформулювати множину альтернативних шляхів розв'язання проблеми Щ, а при
необхідності й множину методів їх реалізації М:
(2.5.)
де гj – j-ий член команди генераторів ідей;
о - загальна кількість фахівців в команді генераторів, що визначається
проектним менеджером в залежності від складності конкретної проблеми.
Вихідними даними на етапі генерації мають бути проблема Щ, що досліджується, та
множина цілей Ш. Як результат роботи команди генераторів, маємо отримати набір
альтернативних рішень А і множину методів рішень М, а також ситуацій
невизначеності NS і показників якості К, за якими буде провадитися оцінка
запропонованих р
- Київ+380960830922