Розділ 2.
Емпіричне дослідження соціально-психологічних детермінант адиктивної поведінки
підлітків та молоді
2.1. Процедура, етапи та методи емпіричного дослідження
Емпіричне дослідження складалося з трьох етапів. Контингенти досліджуваних на
цих етапах являли собою підмножини один одного. Найбільша підмножина охоплювала
1810 респондентів, що складали недиференційований контингент учнів 13-17 років.
Друга підмножина охоплювала 210 обстежуваних. Цей контингент підлітків був
чітко диференційований, оскільки метою цього рівня дослідження було порівняння
рис особистості соціально адаптованих неповнолітніх та підлітків з адиктивною
поведінкою. На третьому етапі дослідження підмножина досліджуваного контингенту
(226 осіб) зазнала поглибленого вивчення особистості підлітків, які входили до
“групи ризику”, тобто таких, які були занурені у наркоманійну субкультуру: мали
друзів-наркоманів, наслідували їхній жаргон, стиль поведінки, інколи куштували
“за компанію” наркотики, проте ще не встигли стати узалежненими від них. Тобто,
за класифікацією В.С.Бітенського, Б.Г.Херсонського, С.В.Дворяка, В.А.Глушкова
[12], їхній рівень нарковживання відповідав етапу перших спроб.
Розглянемо більш докладно кожний етап дослідження та його результати.
Метою дослідження першого етапу було: отримати точну інформацію щодо вживання
наркотиків, алкоголю та токсичних речовин підлітками в Україні та ставлення цих
підлітків до проблеми вживання психотропних речовин. Для цього нами був
застосований метод анонімного анкетного опитування учнів 13-17 років, студентів
коледжів та технікумів. Опитування проводилося у рамках спільного проекту
Міністерства внутрішніх справ України та Міжвідомчого центру клінічної та
експериментальної наркології Міністерства охорони здоров’я і Національної
академії наук України. Опитуванням було охоплено всі обласні центри України, а
також сільську місцевість (по одній школі та одному вищому навчальному закладу
першого-другого рівня акредитації в обласному центрі та по дві школи в селах
кожної з областей України).
На другому етапі дослідження вивчались: особливості мотиваційної сфери
підлітків з адиктивною поведінкою, їхня схильність до ризику; міра
задоволеності стосунками з оточуючими зараз та в ретроспективному аспекті. На
цьому етапі у дослідженні брали участь 210 осіб віком 14-17 років.
Для визначення особливостей мотиваційної сфери була застосована методика
„Ціннісні орієнтації” М.Рокіча, мотиваційний тест Х.Хекхаузена та методика
ретроспективного дослідження мотивації досягнення, розроблена нами на основі
тесту Хайнца Хекхаузена. В розробці цієї методики ми спирались на класифікацію
діяльності за основними видами: учбова діяльність, спортивна та виробнича. Для
апробації була обрана вибірка з 120 осіб віком 14-17 років. Досліджувані
обирались за методом випадкових чисел із нормативної групи (соціально
адаптованих). Валідність методики ми оцінювали за порівнянням отриманих нами
результатів з результатами за методикою ТАТ у цих самих досліджуваних. Крім
того, ми використовували показники очевидної валідності, адже вона найбільш
широко використовується для проекційних тестів та її легко вимірювати. Для її
виміру у групі "норма" ми, окрім запитань за методикою ТАТ, після проходження
процедури дослідження ставили ще чотири запитання. Вони були спрямовані на
рефлексивний ретроспективний самоаналіз досліджуваних. Перші три запитання були
орієнтовані на зміст розповіді опитуваного за картинкою і стосувались
якої-небудь однієї діяльності у кожному віці. Відповіді на ці запитання
підтверджували власний життєвий досвід у творах опитуваних. Останнє, четверте
запитання, безпосередньо стосувалося мети дослідження і було сформульовано так:
"Чи виникали у вас ассоціації зі своїм дитинством під час проходження тесту?".
Із всього масиву опитуваних 96 респондентів відповіли "так", 14 – “ні”, 50
решти – “не знаю”. Під час проходження тесту 76 респондентів ставили запитання
або мимовільно проговорювали те, що так само вони вчиняли у своєму дитинстві.
Отже, можна казати, що розроблена нами методика є надійною і придатна для
використання в ході дослідження з метою вимірювання мотивації досягнення у
ретроспективному розрізі.
Розповідь кожного опитуваного оброблялася за допомогою ключа для розшифровки
тесту. Використовувались стандартні ключі, взяті з методики Х.Хекхаузена. Нами
були виокремлені категорії мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення
невдач. Потім підраховувалася кількість цих категорій по кожному з видів
мотивації: спочатку за окремими розповідями, а потім по всьому дослідженню в
цілому. Загальна кількість відповідей певної категорії за кожним з видів
мотивації свідчить про міру її інтенсивності.
Особливу увагу ми звертали на те, яким чином кількісно виражені та
співвідносяться мотивація досягнення успіху та мотивація уникнення невдач. Крім
того, визначалися сфери досягнень, оцінка досліджуваним перспектив задоволення
потреб, перепони, що стоять на шляху їх задоволення, причини блокування потреб,
засоби подолання неуспіху
Методика „Ціннісні орієнтації” М.Рокіча використовувалась для з’ясування
змістовної сторони мотиваційної сфери. Відомо, що система ціннісних орієнтацій
визначає змістовну сторону спрямованості особистості та складає основу її
ставлень до оточуючих, до самої себе, основу світобачення та мотивацію життєвої
активності. Методика заснована на прямому ранжуванні списку цінностей:
інструментальних та термінальних.
Автор методики розрізняє два класи цінностей: термінальні (А-цінності) –
твердження про те, що кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до
неї прагнути. До них відносяться: активне ді
- Київ+380960830922