РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ, МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. ОБ’ЄКТИ ТА ПРЕДМЕТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.1. Характеристика лабораторних тварин, залучених до експериментальних
досліджень.
Експериментальні дослідження виконані з залученням нижче вказаних видів
лабораторних тварин:
696 білих статевозрілих щурів – самців масою 150 –230 г;
372 білих мишей масою 18 –25 г.
Догляд, утримання та годівля тварин здійснювалися відповідно до вимог
нормативних документів [34, 60, 128] в стандартних умовах віварію ДДМА.
2.1.2. Перелік використаних препаратів
В експериментальних дослідженнях використані наступні фармакологічні засоби:
Вітчизняні оригінальні засоби: анальбен (1 мг/кг) (фарм. фірма “НЕОФАРМ”
сумісно з фірмою “ЗДОРОВ’Я”, бензофурокаїн (5 мг/кг), вінборон (3 мг/кг),
пірадозол (2,5 мг/кг) (експериментальні субстанції) [8, 39, 52, 66, 127].
Нестероїдні протизапальні засоби: ацетилсаліцилова кислота (200 мг/кг) (табл.
0,5 г, ЗАО Фармацевтична фірма «Дарница» м. Київ), диклофенак натрію (10 мг/кг)
( табл. 0,05 г, ВАТ “ХФЗ “Червона зірка”, м. Харків), німесулід (80 мг/кг)
(табл. 0,1 г, “ФАРМАК®”, м. Київ), целекоксіб (50 мг/кг) (Фармація Лімітед,
Великобританія) [41, 93, 67, 43, 121];
Ненаркотичні анальгетики: парацетамол (300 мг/кг) (капс. 325 мг, ВАТ “Концерн
Стирол”, м. Горлівка), метамізол (200 мг/кг) (табл. 0,5 г, ВАТ «Лубнифарм»)
[41, 37, 93];
Похідні норборнену в дозі 1/10 ЛД50.
Всі препарати у вказаних дозах вводились тваринам експериментальних груп –
перорально щурам та мишам. Розчинення таблеток проводили з використанням
ТВІНу-40 та фізіологічного розчину 0,9%, який також вводився в об’ємі 0,1 мл/
100 г (у щурів) та 0,1 мл/ 10 г (у мишей) тваринам контрольної групи.
Дози препаратів відповідали загальноприйнятим в експериментальних роботах на
тваринах [9, 38].
Тестування експериментальних тварин починали через 50 – 60 хвилин після
одноразового внутрішньошлункового введення фармакологічних засобів.
2.2. МЕТОДИ ТА МОДЕЛІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.2.1. Дослідження гострої токсичності
Гостру токсичність препарату вивчали на білих нелінійних мишах обох статей (по
10 в кожній групі), масою 18 – 25 г, що містяться на стандартному раціоні
віварію, після попереднього 10-добового карантину.
За допомогою спеціального зонда тваринам внутрішньошлунково вводили препарати в
зростаючих дозах [34, 38].
Оцінку дії препарату проводили за наступними показниками:
а) поведінка тварин;
б) динаміка зміни маси тіла;
Реєстрація вказаних показників проводилася в початковому стані, на 1-й, 7-й і
14-й дні після внутрішньоочеревинного введення препаратів. Враховувались
терміни загибелі тварин в кожній групі. Розрахунок LD50 проводили по методу
якнайменших квадратів [98].
2.2.2. Дослідження антиноцицептивної активності
Метод вивчення антиноцицептивної активності на моделі електрошкірного
подразнення хвоста
Вивчення анальгетичного ефекту досліджуваних препаратів проведено згідно
етичних вимог до дослідження експериментального болю у тварин із збереженням
свідомості, затверджених Комітетом з експериментальних досліджень та етичних
проблем Міжнародної Асоціації з вивчення болю (LASP).
Для оцінки антиноцицептивного потенціалу досліджуваних препаратів нами
застосований альгометричний тест, заснований на сомато-сенсорних реакціях
тварин при дії електричного подразника – метод електрошкірного подразнення
кореня хвоста щура [37, 41, 67, 139], суть якого полягає в наступному.
Гризунам під шкіру дистальніше 10 мм від кореня хвоста вводились стальні
голчасті електроди діаметром 0,5 мм с фіксованою міжелектродною відстанню (10
мм). Оцінку больової чутливості здійснювали у вихідному стані (через 2-3
хвилини після введення електродів, коли тварина повністю заспокоювалася), а
також через 30, 60, 90 та 120 хвилин по появі голосової реакції (писк,
вокалізація) у відповідь на поступово зростаюче електричне подразнення від
електростимулятора ЕСЛ –1. Тривалість подразнюючої дії в кожному окремому
випадку не перевищувала 1 с.
Дослідження анальгетичної активності на моделі “оцтовокислих корчів”
Одним з етапів пошуку болезаспокійливих властивостей нових ННА є дослідження
периферичного компоненту анальгетичного ефекту фармакологічних речовин. Для
вивчення механізмів периферичної анальгетичної дії препаратів використовуэться
ряд моделей периферичного болю: оцтовокислі, ацетилхолінові та каолінові
“корчі”, в основі яких лежить хімічне больове подразнення [34, 70]. Ми
використали класичну скринінговою моделлю – “оцтовокислі корчі”. Внутрішньо
очеревинне введення розчину оцтової кислоти сприяє загальній активації
ноцицептивної системи та місцевому вивільненню брадикініну, гістамину,
серотоніну, ПГ і ЛТ, яке призводить до розвитку мимовільних скорочень черевних
м’язів живота – “корчів”, які супроводжуються витягуванням задніх кінцівок і
вигинанням спини.
Корчі викликали 0,6% розчином оцтової кислоти з розрахунку 0,1 мл на 10 г маси
мишей, який вводили внутрішньоочеревинно через 1 годину після перорального
введення досліджувальних речовин. За тваринами спостерігали протягом 20 хв і
підраховували кількість корчів. Анальгетичну активність оцінювали за здатністю
речовини зменшувати кількість корчів у дослідній групі тварин порівняно з
контрольною і виражають у відсотках, розрахунок ведуть за нижченаведеною
формулою:
де АА – анальгетична активність у %;
Ск – середня кількість корчів у контрольній групі;
Сд - середня кількість корчів у дослідній групі.
Болезаспокійлива активність на моделі “hot plate” (у мишей) та дослідження
больового порогу при термоподразненні хвоста (у щурів).
У механізмі анальгетичної дії препаратів групи неопіоїдних а
- Київ+380960830922