РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методика проведення дослідження
Обстежено 161-ого здорового чоловіка-добровольця, віком 20-45 років. У 84 із
них була наявна обтяжена спадковість щодо ІХС. Для уточнення спадкового
анамнезу використовували клініко-генеалогічний метод. Ознакою обтяженої щодо
ІХС спадковості вважали наявність у родоводі пробанда даних про захворювання на
інфаркт міокарда, стенокардію, раптову коронарну смерть найближчих родичів у
віці від 20 до 55 років [73]. Не бралися до уваги випадки, коли чітких даних
про захворювання та причини смерті батьків пробанда не було, тобто спадковий
анамнез був невідомим. У всіх обстежуваних фізична тренованість була низькою та
об’єм виконуваного щоденного фізичного навантаження був невеликим [26, 154].
Програма обстеження включала опитування згідно розробленої анкети, яка
складалася з паспортних даних, скарг та анамнезу життя. Враховувалася фізична
активність, особливості харчування, шкідливі звички та спадковість. Рухова
активність обстежуваних визначалася за опитуванням відповідно до схеми
ретроспективної оцінки фізичної активності у робочий і вільний час згідно
рекомендацій Комітету експертів ВООЗ („Региональные публикации ВОЗ, Европейская
серия” (1982 р.)). Згідно даних рекомендацій, в осіб, які ведуть малорухливий
спосіб життя, із переважно сидячою роботою та незначною фізичною активністю у
вільний час, сумарні енерговитрати не перевищують 12 600 кДж на добу. В осіб із
активним способом життя, які регулярно займаються інтенсивними фізичними
тренуваннями, зокрема повільним бігом та гімнастикою, додаткові енерговитрати
на фізичні вправи становлять 2 400 – 3 200 кДж (10 000 – 20 000 кДж на
тиждень). Таким чином, сумарні енерговитрати в осіб із активним способом життя
становлять близько 15 000 – 15 800 кДж на добу.
2.1.1. М о д е л ю в а н н я ф і з и ч н о г о н а в а н т а ж е н н я. З
появою стандартизованих методів обстеження стрес-тести посідають провідне місце
в сучасній клінічній практиці. У здорових осіб та хворих на серцево-судинні
захворювання тести з фізичним навантаженням є важливими неінвазивними засобами,
які дозволяють об’єктивно оцінити функціональний стан серцево-судинної системи
[105, 106]. Фізичне навантаження є досконалою моделлю фізичного стресу. Дані
сучасних досліджень свідчать про цінність тестів з фізичним навантаженням для
виявлення гемодинамічно важливих порушень, які не діагностуються у стані спокою
[46, 101, 114]. Одним із найпоширеніших стрес-тестів, що дозволяє об’єктивно
оцінити функціональний стан окремих органів та систем, є велоергометрія.
Велоергометричне навантаження проводили в один і той самий ранковий час (між
900 та 1200) в сидячому положенні, що дозволило уникнути статичного
навантаження. Положення обстежуваних, при якому м’язи, що не беруть участі у
педалюванні, розслаблені, дозволяє більш точно визначити потужність виконуваної
роботи. На результати велоергометричного навантаження можуть впливати
різноманітні фактори, тому перед проведенням навантаження нами було дотримано
загальноприйнятих рекомендацій [106]. Рівень навантаження встановлювали
відповідно до віку, статі, ваги, фізичної тренованості згідно рекомендацій
Комітету експертів ВООЗ (1971 р.). Для більш диференційованого підбору
ергометричного навантаження користувалися номограмами Б.П. Преварського
(“Определение должного максимального поглощения кислорода (ДМПК) и расчет
мощности физических нагрузок соответственно процессу ДМПК”). Навантаження
потужністю 20 % належного максимального споживання кисню організмом вважається
легким, 35 % та 50 % НМСК – інтенсивним, 75 % НМСК – субмаксимальним, 100 %
НМСК – максимальним, 125 % – надмірним [106].
Перша група (45 осіб) віком 20 – 30 років (в середньому 28,3 ± 1,29 років) та
друга група (84 особи із обтяженою спадковістю щодо ІХС) віком 30 – 45 років (в
середньому 43 ± 0,88 років) виконували на велоергометрі двохступеневе фізичне
навантаження потужністю, яка відповідала 35 % і 50 % належного максимального
споживання кисню організмом. Третя група (31 здорова особа) віком 20 – 30 років
(в середньому 23,3 ± 1,50 років) виконувала навантаження 75 % і 100 % НМСК.
Тривалість навантаження – по п’ять хвилин на кожному ступені з трихвилинним
відпочинком між ними, швидкість педалювання становила 60 обертів за хвилину.
2.1.2. О ц і н к а ф у н к ц і о н а л ь н о г о с т а н у с е р ц е в о - с у
-
д и н н о ї с и с т е м и. До проведення навантаження, кожному обстежуваному
проводили ортостатичну пробу. До й під кінець кожного ступеня навантаження
вимірювали артеріальний тиск у плечовій артерії мембранним сфігмоманометром за
методом С.П. Короткова, а також реєстрували електрокардіограму в 3 стандартних,
3 однополюсних посилених відведеннях від кінцівок і 6 грудних однополюсних
відведеннях (1 мВ = 10 мм). Оцінювали частоту серцевих скорочень, зміни
систолічного та діастолічного артеріального тиску у стані спокою, до проведення
фізичного навантаження, а також під кінець кожного ступеня навантаження. З
метою виявлення коливань показників, що характеризують вегетативний “фон”
організму в стані відносного фізіологічного спокою та при зміні функціонального
стану організму, розраховували індекс Kerdo [103, 188]. Для його розрахунку
використовують значення діастолічного артеріального тиску (ДАТ), частоту
серцевих скорочень за 1 хвилину (ЧСС):
Індекс Kerdo = (1 – ДАТ/ЧСС) · 100 %.
Намагання дослідників підвищити специфічність та чутливість велоергометричного
навантаження зумовило пошук додаткових критеріїв для оцінки стрес-теста з
навантаженням, серед яких дослідженням амплітуди зубців R, T та змінам сегмента
ST н
- Київ+380960830922