РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОРОВОЇ СИСТЕМИ
2. 1. Методи дослідження функціонального стану зорової системи
Для оцінки функціонального стану зорової системи дітей та підлітків і оцінки його зміни у динаміці читання необхідно відібрати набір адекватних методів дослідження. Це особливо важливо при проведенні оцінки реакції зорової системи на читання текстів з різними параметрами оформлення, оскільки в дослідженнях повинні брати участь діти й підлітки з зоровими функціями в межах вікових нормі і відсутністю вираженої асиметрії між правим та лівим оком [126]. Під час проведення офтальмологічного огляду учнів 1-11 класів та абітурієнтів, а також під час добору досліджуваних в експериментальні групи визначалися наступні показники:
2.1.1. Гострота зору. Для дослідження гостроти зору використовували таблицю Головіна-Сивцева, яка містить 12 рядів знаків (букв та оптотипів кілець Ландольта з розривами) різного розміру. Таблиця дозволяє з відстані 5 метрів визначати гостроту зору від 0,1 до 2,0.
Дослідження здійснюється таким чином. Досліджуваний розташовується на відстані 5 метрів від таблиці, поміщеної у апарат Рота (освітленість таблиці 700 лк.). Під час дослідження пацієнт повинен тримати обидва ока розплющеними, голову - рівно. Недосліджуване око прикривають непрозорим щитком білого кольору. Кожен знак на таблиці пред'являється протягом 2-3 секунд. Визначення починають з дрібніших знаків, переходячи, при необхідності, до більших [1, 81].
2.1.2. Характер зору. Зір з двома розплющеними очима може бути бінокулярним, одночасним чи монокулярним. Характер зору й наявність ведучого ока найзручніше досліджувати за допомогою чотириточкового кольоротесту Бєлостоцького - Гольцмана [1]. Спосіб визначення характеру зору оснований на принципі поділу полів зору обох очей за допомогою кольорових фільтрів. Наявність роздільних об'єктів дозволяє диференціювати монокулярне сприйняття і робити висновки про те, чи участь в акті зору беруть обидва ока чи зорові сприйняття одного з них гальмуються.
Чотириточковий кольоротест являє собою порожній футляр, у якому поміщена електрична лампа. На передній стінці футляра є чотири отвори, закритих фільтрами: два - зеленими, один - червоним і один - білим. Досліджуваному надягають окуляри, одне зі скелець яких червоне, а друге - зелене. При цьому праве око, перед яким червоний фільтр, бачить тільки червоні об'єкти, а ліве (із зеленим фільтром) - тільки зелені. Білий кружок видно і правому, і лівому оку. При бінокулярному зорі пацієнт бачить 4 кружки, причому білий кружок набуває кольору скла, поставленого перед ведучим оком. При одночасному зорі будуть видні 5 кружків, при монокулярному - або 2, або 3 [66].
2.1.3. Найближча точка ясного зору. Найближча точка конвергенції. Найближча точка ясного зору характеризує індивідуальні особливості акомодації досліджуваного. Її положення залежить від виду клінічної рефракції. Наближення її до очей у динаміці зорової праці свідчить про спазм циліарного м'яза, віддалення - є ознакою зорового стомлення. В осіб молодого віку (у нормі) вона розташовується на відстані 8-10 см від очей, після 30-35 років вона віддаляється на відстань 12-15 см, а після 40 років - на відстань понад 20-25 см від очей.
Положення найближчої точки ясного зору визначається таким чином. Джерело світла встановлюється за досліджуваним, вище його голови. Кінець вимірювальної лінійки, на якій розташований екран з тест-об'єктом, упирається в зовнішній край очниці досліджуваного ока, друге око при цьому прикривають екраном. Екран з тест-об'єктом повинен знаходитися у фронтальній площині, а лінійка - у площині, паралельній зоровій осі. Екран з тест-об'єктом розташовують на мінімальній відстані від досліджуваного ока, а потім плавно відсувають, фіксуючи відстань, з якого досліджуваний може прочитати текст. Звичайно дослідження проводять кілька разів, обчислюючи середнє значення відстані від очей найближчої точки ясного зору [37, 66, 145,].
Найближча точка конвергенції (НТК) є комплексною характеристикою акомодаційно-конвергентної системи і визначається як мінімальна відстань від очей, на якій ще можливе не тільки якісне, а й бінокулярне сприйняття дрібних зорових об'єктів. Аналогічним способом визначають положення найближчої точки конвергенції (дослідження проводиться при двох розплющених очах). Такий спосіб дає можливість охарактеризувати акомодаційну здатність очей, стан екстраокулярних м'язів та фузії.
2.1.4. Фузійні резерви. Фузійні резерви визначаються як для зору вдалину, так і для зору зблизька за допомогою призми Гершеля. Якщо при бінокулярній фіксації об'єкта приставити до одного з очей призму, то зображення об'єкта в цьому оці зміститься з центральної ділянки сітківки, тобто опиниться на диспаратній ділянці сітківки. Виникає двоїння. Щоб позбутися нього, око робить фузійний рух, і зображення у оці знову потрапляє на центральну ділянку сітківки.
Дослідження фузійних резервів здійснюється таким способом. Досліджуваний поміщає призму перед одним оком і двома очима дивиться на фіксуючий предмет чи текст. Повільно обертає валик призменних компенсаторів, підсилюючи дію призм підставою до носа доти, поки не з'явиться двоїння предмета (тексту). У цьому положенні відзначають сумарну силу призм, яка і є негативним фузійним резервом (резерв дивергенції - максимальна можливість розведення зорових осей зі збереженням бінокулярного злиття). Повторюють дослідження, обертаючи валики компенсаторів в інший бік, тобто підсилюючи дію призми підставою до скроні. Сумарна сила призм, при якій текст починає двоїтися, укаже позитивний фузійний резерв (резерв конвергенції - максимальна можливість зведення зорових осей зі збереженням бінокулярного злиття) [3, 66].
2.1.5. Резерви акомодації. Резерви акомодації характеризують можливість максимального напруження і розслаблення циліарного м'яза. Цей параметр є досить чутливим і може бути використаний при оцінці стану акомодаційної функції у динаміці зорової праці.
- Київ+380960830922