РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Вибір об'єкта досліджень
Експерименти проводилися на 580 дорослих білих щурах-самках із середньою
вихідною масою 241±0,97 г. Вибір щура як піддослідної тварини був обумовлений
наступними обставинами. По-перше, загальні закономірності організації і
функціонування нервово-м'язової системи щура істотно не відрізняються від таких
інших представників вищих ссавців [86], що уможливлює інтерпретацію і
зіставлення отриманих нами результатів з даними фахівців, що використовували як
об'єкт досліджень інших ссавців. По-друге, щури досить часто використовуються в
різноманітних експериментах з вивчення морфо-функціонального стану
нервово-м'язового апарату, в тому числі власне скелетних м'язів і
нервово-м'язових синапсів [81, 93, 98, 140, 151, 160, 172, 178, 182, 195, 196,
207, 220, 226, 232, 241, 250, 261, 266], що дозволяє трактувати отримані в
нашій роботі результати, спираючись на результати інших досліджень. По-третє,
використання щура як піддослідної тварини дозволило зробити наші дослідження
досить масовими, а, отже, репрезентативними.
В експеримент відбирали тварин, у яких були відсутні можливі зовнішні прояви
дисфункції щитовидної залози і нервово-м'язової системи, такі як тремор тіла,
спонтанні рухи по колу, розлади локомоції (зокрема, похитування тулуба під час
руху, поперемінне підтягування задніх лап під час ходіння), відсутність реакції
на обстановку, видима атрофія м'язів тулуба і кінцівок, діарея, дистрофічні
зміни, нетипова для здорових щурів, які перебувають у стані спокою, ректальна
температура (нижче 37°С і вище 39°С), млявість і повільність рухів або,
навпаки, підвищена збудливість і агресивність, зайва складчастість шкіри,
видимі зміни шерсті (випадання, скуйовдженість) і шкірних покривів (зокрема, їх
гіперемія), екзофтальм.
2.2. Моделювання гіпертиреоїдних станів
З метою відтворення в експерименті гіпертиреоїдних станів ми використовували
широко розповсюджений в фізіології метод екзогенного насичення тваринного
організму тиреоїдними гормонами. Причому нами створювалися тироксинові моделі
гіперфункції щитовидної залози шляхом хронічного введення в організм білих
щурів L-тироксину (виробництво фірми "Фармак", Київ). У зв'язку з високою
здатністю тканин інактивувати екзогенний тироксин і посилено виводити його з
організму у випадку підвищеної концентрації [36, 86], для відтворення
тироксинових гіпертиреозу і токсикозу (тироксиновій інтоксикації) гормон
вводили щурам у дозі, яка перевищує добову фізіологічну його продукцію (3-5
мкг/добу) в десятки разів. Крім того, зважаючи на різну індивідуальну
ефективність всмоктування тироксину в шлунково-кишковому тракті, ми віддали
перевагу способові його введення в організм парентеральним шляхом (підшкірно, у
формі водяного розчину).
З метою відтворення моделей гіперфункції щитовидної залози різного ступеня
виразності L-тироксин вводився в однаковій добовій дозі (200 мкг/кг, щодня),
але протягом різних часових інтервалів. Так, для створення моделі помірного
гіпертиреозу тиреоїдний гормон ін’єкували протягом 15-20 днів, а тиреотоксикозу
– 45-50 днів. З метою реалізації можливості дослідження параметрів м'язового
скорочення в процесі поглиблення гіпертиреозу L-тироксин тваринам вводили від
10 до 35 днів, що дозволило виділити невеликі підгрупи щурів з різним ступенем
виразності гіпертиреозу, які одержали 10, 11, 12 і т.д. аж до 35 ін'єкцій
гормону.
Таким чином, нами експериментально відтворювалися три моделі гіпертиреоїдних
станів:
– помірний гіпертиреоз (гіпертиреоїдна група, включала 80 щурів, які одержували
щоденну ін'єкцію L-тироксину протягом 15-20 діб);
– тиреотоксикоз (тиреотоксикозна група, включала 80 тварин, які одержували
щоденну ін'єкцію L-тироксину протягом 45-50 діб);
– гіпертиреоз різного ступеня виразності (гіпертиреоїдна група з різним
ступенем важкості гіпертиреозу, складалася з 126 щурів, які одержали від 10 до
35 підшкірних ін'єкцій L-тироксину).
Відомо, що розвиток гіпертиреоїдного стану супроводжується виникненням
складного симптомокомплексу, в основі патогенезу якого лежить посилення окисних
процесів і енергетичного обміну в тканинах організму, що тягне за собою появу
тахікардії, втрату ваги тіла, підвищення ректальної температури і швидкості
споживання кисню, а також деякі інші зміни [7, 16, 18, 36, 39, 100, 114]. У
зв'язку з відзначеним зміна даних показників може побічно свідчити не тільки на
користь розвитку експериментальної моделі гіперфункції щитовидної залози, але й
багато в чому характеризувати її важкість.
З метою здійснення контролю над проявом деяких системних ефектів підвищених доз
тироксину на організм білих щурів нами перед початком періоду введення
L-тироксину, протягом цього періоду (кожні 1-2 доби) і через добу після
останньої ін'єкції тиреоїдного гормону проводилося вимірювання маси тіла щурів
(всі тварини знаходилися на однаковому стандартному харчовому раціоні) і
ректальної температури (у прямій кишці на глибині 5 см з використанням ртутного
термометра ГОСТ 2045-43 ТЛ-42). Крім того, протягом періоду введення
тиреоїдного гормону оцінювали особливості поведінки тварин, їх загальний
фізичний стан, а також стан шерсті і шкірних покривів.
Результати проведених спостережень показали, що щоденне хронічне ін’єкування
L-тироксину у тваринний організм супроводжувалося виникненням певних
поведінкових і вегетативних змін, які у щурів, що одержали різну кількість
ін'єкцій тиреоїдного гормону, носили в різному ступені виражений і часом
неоднозначний характер. Так, маса тіла у щурів з модельованими помірним
гіпертиреозом і тиреоток
- Київ+380960830922