РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЗОРОВОЇ СИСТЕМИ В ПРОЦЕСІ
РОБОТИ Й ГРИ НА КОМП'ЮТЕРІ
Оскільки робота й гра на комп'ютері впливають на організм користувачів,
особливо на зорову систему, викликаючи різні функціональні зміни, необхідно
було підібрати адекватні методи дослідження зорових функцій. У процесі
виконання досліджень необхідно було вирішити такі основні завдання:
1. Відібрати для участі в дослідженнях особи, які не мають явної
офтальмологічної патології.
2. Оцінити функціональний стан зорової системи професійних користувачів ВДТ
ПЕОМ.
3. Установити зміни, що відбуваються в зоровій системі в динаміці професійної
діяльності й під час гри на комп'ютері.
2.1. Методи дослідження зорової системи
Цими завданнями й визначався відбір методів дослідження. Під час проведення
офтальмологічного огляду користувачів визначалися такі показники: гострота зору
(ГЗ), характер зору й провідне око, резерви акомодації (Ра), положення
найближчих точок ясного зору (Нт) і конвергенції (Нтк), контрастна чутливість
за вісьмома діапазонами частот. Крім того, симетрія функціонування зорової
системи оцінювалася за допомогою методу пупілографії й шляхом розрахунку
коефіцієнта симетрії. Для оцінки психофізіологічної реакції користувачів на
професійну діяльність і гру на комп'ютері був використаний тест ТПАНС. Для
виключення участі в експериментальних дослідженнях осіб з різною патологією,
всім випробуваним проводили біомікроскопію прозорих середовищ ока й
офтальмоскопію.
Зупинимося детальніше на кожному з використаних методів.
2.1.1. Гострота зору. Гострота зору є одним з основних показників для оцінки
здатності до зорового аналізу форм, розмірів, структури й орієнтації об'єктів у
просторі й характеризує можливість ока сприймати дрібні деталі навколишнього
світу [3, 7, 28, 215, 217, 233]. Під гостротою зору прийнято розуміти здатність
ока сприймати окремо точки, розташовані одна від одної на мінімальній відстані.
За нормальну гостроту зору прийнято зворотну величину кута зору в 1 хвилину,
така гострота зору вважається рівною 1. Якщо цей кут буде більше, то гострота
зору зменшується, а якщо менше, то – збільшується.
Для дослідження гостроти зору «для далечіні» була використана таблиця
Головина-Сивцева, що містить 12 рядків знаків (букв й оптотипів кілець
Ландольта з розривом) різної величини, що дозволяє з відстані 5 метрів
визначати гостроту зору від 0,1 до 2,0.
Крім того, у всіх випробуваних визначалася гострота зору «для близькості», якає
важливою характеристикою для оцінки можливості виконувати зорову роботу на
близькій відстані. Гострота зору для близькості визначалася за допомогою
шрифтів Сивцева. Значення гостроти зору (від 0,1 до 1,0) зазначені ліворуч від
початку кожного текстового блоку.
2.1.2. Характер зору. Зір із двома відкритими очима може бути бінокулярним,
одночасним і монокулярним. Бінокулярний зір, тобто погоджений зір двома очима,
є найважливішою властивістю зорової системи людини, тому що дозволяє сприймати
третій вимір простору, тобто глибину. Зображення окремо кожного ока
(монокулярне сприйняття) несуть інформацію тільки про два виміри фіксованого
об'єкта. Бінокулярне сприйняття засноване на гармонійно функціонуючому зв'язку
між сенсорним сприйняттям зорових стимулів й адекватною окоруховою реакцією на
них.
Характер зору й наявність провідного ока визначалися за допомогою
чотириточкового кольоротеста Бєлостоцького – Гольцмана. Цей спосіб визначення
характеру зору заснований на принципі поділу полів зору обох очей за допомогою
кольорових фільтрів. Наявність роздільних об'єктів дозволяє диференціювати
монокулярне сприйняття й судити про те, чи приймають участь в акті зору обидва
ока або зорові враження одного з них гальмуються [212, 217, 233] .
2.1.3. Найближча точка ясного зору, найближча точка конвергенції. Найближча
точка ясного зору – це точка в просторі предметів, зображення якої фокусується
на сітківці при максимальній напрузі акомодації. Положення найближчої точки
ясного зору характеризує граничні можливості акомодаційного апарата
випробуваного. Її положення залежить від виду клінічної рефракції. Наближення
її до очей у динаміці зорової роботи свідчить про спазм циліарного м'яза,
віддалення – є ознакою зорового стомлення [28, 201, 215, 233]. В осіб молодого
віку (у нормі) вона розташовується на відстані (8–10) см від очей, після
(30–35) років вона віддаляється на відстань (12–15) см, а після 40 років – на
відстань понад (20–25) см від очей [217] .
Положення найближчої точки конвергенції (дослідження проводиться при двох
відкритих очах) є інтегральним показником, який характеризує не тільки
акомодаційну здатність очей, але й конвергенцію й фузію.
2.1.4. Резерви акомодації. Резерви акомодації характеризують можливість
максимальної напруги й розслаблення циліарного м'яза. Цей параметр є досить
чутливим і може бути використаний при оцінці стану акомодаційної функції в
динаміці зорової роботи.
Резерви акомодації можуть бути визначені для далечіні й близькості. Сума
максимальних плюсових і максимальної мінусової лінз визначає обсяг відносної
акомодації, причому плюсова лінза визначає негативну частину, а мінусова лінза
– позитивну частину цього обсягу [3, 217, 233].
2.1.5. Контрастна чутливість. Здатність вловлювати мінімальні розходження в
освітленості двох сусідніх областей, а також диференціювати їх за яскравістю,
визначається контрастною чутливістю.
Просторова контрастна чутливість (ПКЧ) зорового аналізатора є функцією, що
визначає мінімальний контраст, необхідний для виявлення зображень різних
розмірів.
- Київ+380960830922