РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи досліджень
2.1.1. Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел за темою
дослідження
На основі аналізу літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів
визначено актуальність, завдання та напрямки вирішення досліджуваної проблеми.
У першому розділі “Сучасні погляди на фізичне виховання глухих дітей” проведено
аналіз та узагальнення причин виникнення глухоти; проаналізовано фізичне
здоров’я глухих дітей; розкрито роль засобів фізичного виховання для глухих
дітей. Фізичне виховання глухих дітей ґрунтується на використанні збережених
аналізаторів, урахуванні показників фізичного здоров’я, пам’яті, уваги,
мислення, можливостей рухового апарату та розвитку рухових якостей глухих
дітей.
Чинні програми з фізичного виховання не ґрунтуються на використанні рухливих
ігор та інших засобів фізичного виховання для корекції фізичного стану глухих
дітей. Фізичне виховання глухих школярів спрямоване на забезпечення необхідного
фізичного розвитку, підвищення працездатності, формування життєво важливих
побутових та професійних навичок.
2.1.2. Педагогічні спостереження
Педагогічні спостереження проводилися з метою одержання інформації про методи
навчання та виховання, характер і величину фізичних навантажень, інтервали
відпочинку в процесі занять фізичними вправами. Під час спостережень увага
зверталася на індивідуальну поведінку дітей, реакцію їх організму на
запропоновані навантаження, що дало можливість оптимізувати підбір фізичних
вправ та рухливих ігор, тривалість їх виконання відповідно до можливостей
кожної дитини. Педагогічні спостереження проводилися на загальноосвітніх уроках
та уроках фізичної культури. Узагальнені та вивчені матеріали використані для
аналізу і розробки програми з фізичного виховання з переважним використанням
рухливих ігор у процесі фізичного виховання глухих дітей. За обсягом
спостереження було тематичним, за стилем – „із середини”, за інформованістю –
відкритим, за часом проведення – частковим.
2.1.3. Медико-біологічні методи
Антропометричні дослідження. Вимірювання основних антропометричних показників
глухих дітей: зросту, маси тіла, ОГК та кистьової динамометрії проводилося за
загальноприйнятою методикою, яка описана в літературі [80]. Отримані результати
порівнювалися з аналогічними показниками дітей загальноосвітньої школи.
Дослідження постави (методика візуального огляду – соматоскопія) проводилося з
метою виявлення порушень за загальноприйнятою методикою. Враховували ознаки
нормальної постави:
розташування остистих відростків хребців на одній вертикальній лінії;
розташування передпліч, плечей на одному рівні;
розташування нижніх кутів лопаток на одному рівні;
симетричне розташування трикутників талії;
розташування сідничних складок на одному рівні;
вигини хребта в сагітальній площині.
Визначення фізичної працездатності (ФПр) проводилося за допомогою
функціональної проби PWC150. ФПр є інтегральним показником функціональних
можливостей людини та широко використовується в практиці. Тестування проводили
в медичних частинах спеціальних шкіл–інтернатів. Отримані результати
порівнювалися з показниками ФПр дітей загальноосвітньої школи. В якості
навантаження використовували степ-тест на сходинці висотою 30 см [12, 80].
Величину роботи, яка виконувалася при підйомі на сходинку, розраховували за
формулою 2.1:
W=1,5ЧрЧnЧh (кгм/хв), (2.1)
де: W – робота (кгм/хв);
р – маса тіла (кг);
n – кількість сходжень за 1 хвилину;
h – висота сходинки (м);
1,5 – коефіцієнт, що враховує величину роботи під час сходження.
Висота сходинки визначалася за номограмою Хеттінгера [80] залежно від довжини
ноги обстежуваного. Тривалість кожної серії – по 2 хвилини з перервою 3
хвилини. Частота сходжень при першій серії – 20 за 1 хвилину, при другій – 30
за хвилину. В кінці кожного навантаження підраховували ЧСС за 1 серію (f1 і
f2). Розрахунок працездатності проводився за формулою В.Л. Карпмана (2.2):
PWC 150=W1+[(W2-W1)Ч150-f1:f2- f1], (2.2)
де: W1 і W2 – потужності першого і другого навантажень (W1 – 6 кгм/хв; W2 – 9
кгм/хв);
150 – частота серцевих скорочень (уд/хв);
f1 і f2 – частота пульсу після першої і другої серії (уд/хв).
Показники ФПр розраховувалися і на кг маси тіла [12].
Показник артеріального тиску (АТ) – інформативний показник стану
серцево-судинної системи. Рівень системного АТ залежить від ряду факторів:
кількості крові, яка поступає в судинне русло за одиницю часу, величини відтоку
крові через посткапілярне русло, ємності судинної системи, тонусу судин.
Вимірювання АТ проводилось за методикою Н.С. Короткова, розміри манжетки –
8,5x15 см, які відповідають віку обстежуваних дітей.
Життєву ємність легень (ЖЄЛ, мл) визначали за допомогою портативного сухого
спірометра з двох спроб. Інтервал між спробами становив 15 с. Реєструвався
найбільший результат вимірювання.
Частоту серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв) визначали за допомогою тривалості
інтервалу R-R на електрокардіограмі.
Оцінку функціонального стану серцево-судинної системи проводили за допомогою
методики електрокардіографії (ЕКГ), яка базується на реєстрації різниці
потенціалів серця, що проектуються на поверхню тіла. Для цього нами
використовувався електрокардіограф ЭКІТ–07, 2003 року випуску фірми
„Аксіон-холдінг” Іжевського мотозаводу Потенціали реєструвалися у трьох
стандартних двополюсних відведеннях: І, ІІ, ІІІ, запропонованих
В. Ейнтховеном, у 6 грудних однополюсних відведеннях: V1, V2, V3, V4, V5, V6,
запропонованих Ф. Вільсоном і в однополюсних відведеннях від кінцівок: AVR,
AVL, AVF, запроп
- Київ+380960830922