РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
Матеріали дослідження. Обстежено 427 дітей та підлітків віком від 7 до 17
років; серед яких 259 оглянуто з метою профогляду для виявлення захворюваності
на міопію, а клінічний фрагмент роботи проводився на 138 дітях віком від 7 до
17 років з набутою неускладненою міопією і 30 клінічно здорових дітях.
З метою патогенетичного обґрунтування застосування препаратів антиоксидантної
та імунологічної дії для лікування дітей з міопією проведена порівняльна оцінка
показників імунологічної реактивності, кінцевих продуктів ПОЛ, антиоксидантного
захисту та основних показників зорового аналізатора у 108 пацієнтів основної
групи і 30 пацієнтів контрольної групи з набутою неускладненою міопією та 30
клінічно здорових дітей (контрольна група ІІ). Групи дітей були однорідні за
віком, ступенем прояву міопічного процесу, клінічною симптоматикою та даними
клініко-функціонального обстеження.
Досліджувана група становить 108 пацієнтів віком від 7 до 17 років з набутою
неускладненою міопією. Залежно від рефракції пацієнти були розділені на три
групи згідно клінічної класифікації міопії по Аветісову Е.С. (1986):
перша група – міопія слабкого ступеня до 3,0 дптр включно, від 7 до 17 років,
середній вік 11,14 ± 0,28 (128 очей, 64 дітей).
друга група – міопія середнього ступеня з рефракцією від 3,5 до 6,0 дптр, вік
від 7 до 17 років, середній вік 11,91± 0,31 (68 очей, 34 дитини).
третя група – міопія високого ступеня, рефракція більше 6.0 дптр, набута
неускладнена, вік від 9 до14 років, середній вік 12,77 ± 0,52 (20 очей, 10
дітей).
- контрольна група – 30 пацієнтів віком від 7 до 17 років (середній вік
12,1±0,27) з набутою неускладненою міопією, яким проводили корекцію зору за
допомогою окулярів і не призначали інші методи лікування, динамічне
спостереження протягом року.
Імунологічне дослідження проводилось:
- досліджувана група – 32 пацієнти віком від 7 до 17 років з неускладненою
набутою міопією;
- контрольна група – 30 пацієнтів віком від 7 до 17 років з неускладненою
набутою міопією, яким проводили корекцію зору за допомогою окулярів і не
призначали медикаментозне лікування.
Біохімічне досліджування проводилось:
- досліджувана група - 38 пацієнтів у віці від 7 до 17 років з неускладненою
набутою міопією (17 чоловік з міопією слабкого ступеня і 11 – з міопією
середнього ступеня і 10 – з міопією високого ступеня);
- контрольна група II – 30 клінічно здорових дітей у віці від 7 до 17 років (в
анамнезі скарги на втому очей при роботі з комп’ютером).
2.2 Клінічна характеристика обстежених дітей з набутою неускладненою міопією
Загальна характеристика дітей основної групи з набутою неускладненою міопією
базується на 108 досліджених віком від 7 до 17 років:
перша група – міопія слабкого ступеня до 3,0 дптр включно, від 7 до 17 років,
середній вік 11,14 ± 0,28 (64 дітей).
друга група – міопія середнього ступеня з рефракцією від 3,5 до 6,0 дптр, вік
від 7 до 17 років, середній вік 11,91± 0,31 (34 дитини).
третя група – міопія високого ступеня, рефракція більше 6.0 дптр, набута
неускладнена, вік від 9 до17 років, середній вік 12,77 ± 0,52 (10 дітей).
Пацієнти з міопією різного ступеня мали однакову рефракцію обох очей
(ізометропічну), без астигматизму. Заломлююча сила рогівкової оболонки
(офтальмометрія за Жавалем) була однакова для всіх трьох груп і дорівнювала
42,4± 0,25 дптр.
Довжина передньо-задньої осі за даними ультразвукової біометрії (УЗ-біометрії)
у середньому дорівнювала 24,9 ± 0,1 мм. При офтальмоскопії у 5 % пацієнтів було
виявлено міопічний конус, незначні артеріо-венозні дисоціації судин очного дна
у 32 % випадків, артеріо-венозне співвідношення було різним 1,5 : 2,5; 1,5 :
3,5; 2 : 3,5 (при нормі 2 : 3). Відмічені при офтальмоскопії спазми артерій і
розширення вен можна пов’язати, очевидно, із становленням нервової регуляції у
дітей, а також наявністю у підлітків вегето-судинних дистоній. Макулярна зона,
фовеолярний, макулярний, парамакулярний рефлекс збережений, видимих
патологічних змін не було відмічено, периферія сітківки без особливостей.
Гострота зору некоригована у дітей основної групи зменшується із збільшенням
ступеня міопії і становить 0,43 ± 0,02; 0,19 ± 0,02; 0,13 ± 0,02 відповідно при
міопії слабкого, середнього і високого ступеня. Коригована гострота зору до 1,0
тільки при міопії слабкого ступеня, при міопії середнього та високого до 0,92 ±
0,01 та 0,86 ± 0,04 відповідно.
Динамічна рефракція у дітей основної групи становила 1,58 ± 0,06, 3,73 ± 0,11
та 6,53 ± 0,3 відповідно при міопії слабкого, середнього і високого ступеня.
Резерв абсолютної акомодації - 4,71 ± 0,11 дптр (що близько до показників норми
по В.В. Коваленко, 1973), при міопії середнього і високого ступеня значно нижчі
і становлять відповідно 2,76 ± 0,12 дптр та 2,17 ± 0,7 дптр. Резерв відносної
акомодації становить 2,47 ± 0,05 дптр, 3,7 ± 0,08 дптр, 4,00 ± 0,12 дптр
відповідно при міопії слабкого, середнього і високого ступенів, що нижчий від
норми (Алешаев М.И, Бражалович Е.Е., 2001). Об’єм відносної акомодації у дітей
основної групи також був знижений у порівнянні з нормативними значеннями
(Алешаев М.И, Бражалович Е.Е., 2001) і становив 3,36 ± 0,04 дптр, 4,40 ± 0,07
дптр, 4,33 ± 0,09 дптр при міопії слабкого, середнього і високого ступенів
відповідно. Дані проксиметрії визначені нами у дітей з міопією, були практично
в межах норми, але при визначенні об’єму абсолютної акомодації за формулою
Дондерса, яка включає поправку на ступінь міопії, ми бачимо, що тільки при
міопії слабкого ступеня об’єм абсолютної акомодації був близьким до норми
(Сердюченко В.И., 1995.) і становив 7,32 ± 0,06 дптр, а
- Київ+380960830922