РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ
НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У 8-11 КЛАСАХ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ З
УКРАЇНСЬКОЮ………………………………………………………………….81
2.1. Теоретичне обґрунтування методичної системи і організація
дослідно-експериментального
навчання.........................................................81
2.2. Хід дослідного навчання за пропонованою методикою...................98
2.3. Аналіз результатів упровадження пропонованої методики..........160
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО
РОЗДІЛУ.........................................................173
ВИСНОВКИ.....................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ.......................................................179
ДОДАТКИ…………………………………………………………...............198
ВСТУП
Взаємозв’язане вивчення зарубіжної і української літератур у загальноосвітній
школі є частиною дидактичної проблеми міжпредметних зв’язків. Проблема ця не
нова, але останнім часом у зв’язку з завданням усебічного розвитку особистості
школяра вона набула принципово важливого соціального і педагогічного значення.
Здобуття школярами інтегрованих знань стало одним з основних завдань школи.
Ідея міжпредметних зв’язків цікавила прогресивних педагогів, починаючи з Я.А.
Коменського, Дж. Локка, А. Дистервега, К. Ушинського і закінчуючи сучасними
дидактами і методистами, що виступають за отримання школярами інтегрованих
знань.
Отже, саме концепція дидактичної інтеграції стала пріоритетним напрямом
найновіших педагогічних праць. Психолого-педагогічний аспект представлений у
працях Л. Виготського, П. Кулагіна, І. Лернера, Н. Лошкарьової, В. Максимової,
В. Онищука, С. Русової, Ю. Самаріна, В. Сухомлинського, В. Федорової.
Утвердженню в літературознавстві принципу порівняльно-історичного і
типологічного вивчення літератури присвячені дослідження О. Бушміна, М. Гудзія,
В. Жирмунського, М. Конрада, Н. Крутікової, Д. Наливайка, М. Храпченка, Г.
Вервеса та інших.
Ідеї міжпредметних зв’язків розвивали методисти О. Бандура, Г. Бєлєнький, Т.
Бугайко, Ф. Бугайко, Н. Волошина, В. Неділько, Є. Пасічник, Н. Назарова, К.
Нартов, Л. Мірошниченко, А. Градовський та інші.
Важливість й актуальність проблеми взаємозв’язаного вивчення зарубіжної і
української літератур підтверджується появою спеціальних досліджень, а також
низки друкованих статей у журналах „Зарубіжна література у навчальних
закладах”, „Всесвітня література у середніх навчальних закладах України”,
„Українська література в загальноосвітній школі”.
Першим дослідженням з цієї проблеми в Україні є дисертація А. Градовського на
тему: „Вивчення української літератури у взаємозв’язках із зарубіжною” [49], де
розглядається взаємозв’язане вивчення української і зарубіжної літератур на
прикладі великих епічних творів. Далі дослідники розробили систему
взаємозв’язаного вивчення зарубіжної та української літератур у 5-8 класах
загальноосвітньої школи (Ж. Клименко) [86], вивчення української літератури у
взаємозв’язках із зарубіжною у 5-11 класах загальноосвітньої школи (на
матеріалі творів малої літературної форми) (В. Снєгірьова) [199],
взаємозв’язків української і зарубіжної літератур у процесі вивчення поетичних
творів (Л. Бондаренко) [17].
У методиці останнім часом з’явилася тенденція не просто пов’язувати програмовий
матеріал із зарубіжної і української літератур, а інтегрувати його, зважаючи на
найважливіші категорії літературних зв’язків:
1) контактні зв’язки – це документально засвідчені взаємини між письменниками і
відповідно школами, течіями, національними літературами;
2) генетична спорідненість літературних явищ, наприклад, спільні міфологічні
або біблійні джерела та їхня трансформація у творах національних літератур;
3) літературна трансплантація, тобто перенесення істотних явищ іноземної
літератури в іншомовне середовище та їх засвоєння;
4) типологічні сходження (зв’язки на рівні сюжету, теми, ідеї, образів,
художніх особливостей).
У дослідженні основну увагу приділено типологічним зв’язкам, тобто зіставленням
драматичних творів зарубіжної літератури з українською на рівні сюжету, теми,
ідеї, образів, літературознавчих понять, елементів новаторства, а також
усвідомленню учнями єдності світового літературного процесу і своєрідності
кожної національної літератури.
Важливе значення для розробки систем взаємозв’язаного вивчення літератур мав
вихід у світ п’ятитомного видання „Українська література у
загальнослов’янському та світовому літературному контексті (1987-1991)” за
редакцією Г. Вервеса [212]. В Україні створено відділи світової літератури і
компаративістики у Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка та
у Києво-Могилянській академії, відкрито спеціалізовані ради із захисту
дисертацій з цієї галузі науки.
Для вчителів-практиків розроблено інтегроване тематичне планування курсів
української і зарубіжної літератур (автори Ю. Ковбасенко, Л. Ковбасенко) [88].
Започатковано рубрику „Компаративістика в школі” в журналі „Всесвітня
література у середніх навчальних закладах України” і рубрику „Взаємозв’язки
літератур” у журналі „Зарубіжна література в навчальних закладах”. Відкрито
„Незалежний центр наукових досліджень зарубіжної літератури в Україні”, який
очолив академік Д. Затонський. Центр має свій друкований орган – журнал „Вікно
у світ”.
Усі ці факти свідчать про інтерес науки до проблеми, що розглядається, про
важливість її розв’язання для взаємозв’язаного вивчення зарубіжної і
української драматургії в школі.
Незважаю
- Київ+380960830922