РОЗДІЛ 2
Матеріали і методи дослідження
2.1. Характеристика клінічного матеріалу.
Криворізький регіон являється великим центром гірничодобувної та металургійної
промисловості із населенням 710 тис. 412 чоловік та чотирма прилеглими
агропромисловими районами, які входять до складу Криворізького району.
Наявність великої кількості підприємств важкої промисловості зумовлює
напруженість екологічного стану навколишнього середовища, що у свою чергу
призводить до зростання захворюваності населення, у тому числі і ендокринної
патології. Захворюваність на ендокринну патологію у регіоні складає 57,7 на 10
тис. населення, при вогнищевих ураженнях ЩЗ вона складає 7,5 на 10 тис.
населення, а розповсюдженість – 27,5 на 10 тис. населення. Захворюваність на
РЩЗ становить 5,8 на 10 тис. населення і має тенденцію до зростання.
Із 1998 по 2003 роки у спеціалізованих хірургічних відділеннях міста, які
розташовані на базі 2-ї міської клінічної лікарні та 3-ї міської лікарні
прооперовано 1686 пацієнта із різноманітною патологією ЩЗ. Із них 1164(69%) – з
приводу вузлового зобу, 166(9,9%) – з приводу злоякісних пухлин ЩЗ, 356(21,1%)
– із приводу ДТЗ та гіпертрофічної форми автоімуного тиреоїдиту із наявністю
вузлоутворення. Статистичну характеристику оперативного лікування зобу у
регіоні зображено на діаграмі (рис. 2.1).
Для аналізу вибірковим методом було відібрано 452 медичних карток стаціонару
пацієнтів, яких було прооперовано із приводу вогнищевих уражень ЩЗ
різноманітного характеру у відділеннях клінічної бази. Сформовано дві групи
пацієнтів: І група - контрольна (232 пацієнти), на ретроспективному дослідженні
яких було сформовано прогностичну шкалу хірургічного лікування вогнищевих
уражень ЩЗ і ІІ група – основна (220 пацієнтів), у яких досліджено результати
хірургічного лікування за розробленим діагностично-лікувальним алгоритмом.
Рис.2.1. Динаміка оперативного лікування захворювань ЩЗ у регіоні.
Розподіл хворих за віком проаналізовано за класифікацією ВООЗ і виглядає таким
чином (Рис.2.2.):
Рис.2.2. Характеристика пацієнтів із вогнищевими ураженнями ЩЗ за віком.
Сформовані таким чином групи пацієнтів були рівнозначними за складом і віком.
Наймолодшому пацієнту було 13 років, найстаршому - 76. Звертає увагу перевага
хворих працездатного віку від 20 до 59 років, які складають 69,5% усіх
оперованих пацієнтів.
Переважну більшість склали жінки – 415(91,8%), чоловіків було 37(8,2%), що
підтверджує факт переваги тиреоїдної патології серед жінок і узгоджується із
літературними даними інших дослідників [18; 20; 29; 40;84; 96].
Більшість хворих – 377(83,4%) прооперовано із приводу доброякісних вогнищевих
уражень ЩЗ, а 75(16,6%) – з приводу тиреоїдних карцином. При цьому у 264(58,4%)
хворих вогнищеві ураження паренхіми ЩЗ носили характер солітарних вузлів (СВ);
у 147(32,5%) – поліфокальний характер ураження паренхіми ЩЗ у вигляді
полінодозного зоба (ПЗ); у 41(9,1%) мали місце вогнищеві ураження на фоні
дифузного збільшення ЩЗ, тобто дифузно-вузловий зоб (ДВЗ). Серед карцином ЩЗ у
70(93,3%) випадків визначалися папілярна і фолікулярна, або
папілярно-фолікулярна форми; у 3(4%) – медулярний рак ЩЗ; у 2(2,7%) –
недиференційований рак ЩЗ.
Розміри зобу визначали за класифікацією ВООЗ 1992 року, яку ми доповнили для
зручності у практичному застосуванні двома підгрупами – за локалізацією
(однобічний або двобічний) і наявністю моно- чи полівогнищевого ураження, та
ступенем шийно-загруднинного розташування за класифікацією А.Ф.Романчишена
(1992). Така класифікація дала змогу деталізувати характеристику вогнищевих
уражень ЩЗ та провести аналіз відповідності фізікальних та інструментальних
методів їх оцінки, а також обгрунтувати алгоритм лікувальної програми. Схема
робочої класифікації наведена на рис.2.3.
За розмірами у відібраній групі пацієнтів 277(61,3%) мали Іб ступінь зобу;
110(24,3%) – ІІ; 55(12,2%) – ІІІ; 10(2,2%) – Іа. У 348(77%) пацієнтів
патологічне вогнище локалізувалося в одній частці, частіше в лівій - 188(54%) і
у 160 (46%) - в правій. Двобічна локалізація вузлових утворень спостерігалася у
104(23%) пацієнтів. У 318(70,4%) хворих спостерігалося звичайне шийне
розташування зобу, у 134(29,6%) – різні ступені шийно-загруднинної локалізації,
із яких у 8 (1,8% від усіх оперованих) – внутрішньогрудна локалізація.
Рис2.3. Схема комбінованої робочої класифікації вогнищевих уражень ЩЗ.
Усіх хворих госпіталізовано у стаціонар за плановим порядком після проведення
комплексного обстеження за встановленою формою та, при необхідності, після
корекції супутньої патології у профільних відділеннях клініки. Усі оперативні
втручання виконували із застосуванням загального знеболювання із інтубацією
трахеї і проведенням штучної вентиляції легень та обов’язковим проведенням
антибіотикопрофілактики за допомогою одноразового доопераційного введення
добової дози цефалоспорину ІІ покоління. При використанні операційного доступу
у вигляді стернотомії, у післяопераційному періоді проводили короткий курс
антибіотикоитерапії, що дозволило уникнути гнійних післяопераційних ускладнень
у 96,6% оперованих.
Для оперативного доступу до ЩЗ використовували цервікотомію за Кохером без
перетину передтрахеальних м’язів. Оперативне втручання виконували із
використанням набору інструментів для асистенції, які розроблено і виготовлено
нами для покращення умов виконання оперативних прийомів при втручанні на ЩЗ.
Такий доступ використано у 424(93,8%) оперованих.
При шийно-загруднинному розташуванні зобу ІІІ – ІV ступеня цервікотомію
доповнювали частковою поздовжньо-поперечною стернотомією (