РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Клінічний матеріал і методи дослідження
У відповідності з метою та задачами роботи до дослідження включено 52 хворих на
РСМ, яким в період з 1995 по 2005 рік у відділі пластичної та відновної
урології Інституту урології АМН України виконано цистектомію за життєвими
показаннями з різноманітними методами відведення сечі .
Вік пацієнтів становив від 43 до 80 років, в середньому 59,6±6,8 років.
Розподіл хворих за віковими групами наведено в таблиці 2.1
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віковими групами
Вік, в роках
Кількість хворих, n
Відсоток, %
43-50
10±4
51-60
27
52±7
61-70
16
31±6
71-80
8±4
Всього
52
100
Як видно з таблиці, найбільша кількість хворих – 32 (62±6%) була в активному
працездатному віці (41-60 років).
Чоловіків було 48 (92±4%), жінок – 4 (8±4%).
Предметом вивчення стали хворi, в яких внаслідок агресивного перебігу ракового
процесу чи довготривалої органозберігаючої тактики лікування розвинулись важкі
ускладнення, які становили загрозу життю хворого або робили його життя
нестерпним.
Із 52 хворих, яким виконано цистектомію за життєвими показаннями, віддалені
результати вивчені у 42 (81±5%) хворих в терміни від 3 місяців до 6 років.
Клінічна картина розповсюдженого РСМ, часте рецидивування, профузна гематурія,
некореговані дизурічні розлади, УГН, ХНН та інші ускладнення, що викликали
загрозливий для життя стан та значне зниження якості життя хворих, обумовили
вибір методу лікування для цієї групи хворих на користь цистектомії.
Вибір адекватного методу лікування РСМ в значній мірі залежить від точної
діагностики. Найважливішими критеріями оцінки РСМ є стадія захворювання,
глибина інвазії, морфологічний тип пухлини та ступінь її клітиної атипії,
наявність або відсутність метастатичного ураження.
Особливості клінічних проявів РСМ – гематурія, дизурія, порушення уродинаміки і
функції нирок вимагали спеціального клініко-лабораторного,
рентген-радіологічного, ендоскопічного, інструментального та патоморфологічного
методів дослідження.
Діагностичні заходи передбачали вивчення анамнестичних даних, клініко-
лабораторних, рентген- радіологічних та інструментальних методів дослідження
(рис.2.1).
Анамнестичні дані передбачали вивчення скарг, анамнезу життя і захворювання,
об’єктивного стану, та обов’язкового визначення якості життя хворих (QOL).
Вивчення та вірна оцінка симптоматики РСМ має велике значення. В процесі
прогресії захворювання та рецидивування кількісна та якісна вираженість
симптомів прогресивно змінюється. Особливо це важливо в випадках, коли тяжкість
симптомів значно впливає на якість життя хворого.
Для оцінки інтенсивності симптомів нами розроблено наступні шкали. Ступінь
дизурії визначався на основі сумарної оцінки таких симптомів: почащення
сечовипуску, ніктурія та нетримання сечі за допомогою розробленого нами
опитувальника (додаток А). В залежності від кількості балів ступінь дизурії
може складати від І ст. (легка дизурія) до 5 ст. (нестерпна дизурія). Ступінь
больового синдрому визначався в залежності від інтенсивності болю та потреби у
знеболюючих ліках за 1-5 бальною шкалою: від 1 (незначний біль) до 5
(нестерпний біль, що вимагає вживання наркотичних анальгетиків) (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2
Шкала вираженості больового синдрому
Інтенсивність болю
Кількість балів
Незначний біль
Помірний біль, який не впливає на повсякденну діяльність людини та не потребує
щоденного вживання анальгетиків
Біль, який потребує щоденного (не частіше 2 разів на день) прийому
ненаркотичних анальгетиків
Біль, який потребує регулярного (частіше 2 разів на день) прийому ненаркотичних
анальгетиків
Нестерпний біль, необхідність в наркотичних анальгетиках
Для оцінки якості життя хворих використовували шкалу з опитувальника QLQ-30
Европейскої Організації дослідження та лікування раку [41] (таблиця 2.3).
Запитання по оцінці якості життя градуювали від 1 (дуже погано) до 7
(відмінно).
Таблиця 2.3
Шкала оцінки якості життя
Оцінка якості життя хворих
Індекс якості життя,
(бали)
Чудово
Добре
Задовільно
Змішані почуття
Незадовільно
Погано
Дуже погано
Від вірного визначення загального стану хворого залежить прогноз захворювання,
вибір методу лікування, та, іноді, саме життя хворого. Тому для оцінки стану
хворого ми використали індекс Карнофського (додаток В) [109]. Дана шкала
дозволяє визначити загальний стан хворого в залежності від тяжкості симптомів
захворювання та спроможності хворого виконувати ту чи іншу діяльність [153].
Крім цього, напередодні операції оцінювався фізичний стан хворого за
класифікацією ASA [46]. В залежності від отриманих даних, визначався ступінь
оперативного ризику та остаточно вирішували обсяг оперативного втручання
(додаток С).
В обсяг клініко-лабораторного обстеження входили загальні аналізи сечі, крові,
печінкові проби, визначення вмісту електролітів, білку, сечовини і креатиніну в
сироватці крові, кліренс- тести, кислотно-лужний баланс крові, цитологічне та
бактеріологічне дослідження сечі з визначенням чутливості мікрофлори до
антибактеріальних препаратів, патоморфологічне дослідження.
Рис. 2.1 – Методи обстеження хворих
Функціональний стан нирок оцінювали на підставі вивчення клубочкової
фільтрації, канальцевої реабсорбції по кліренсу ендогенного креатиніну.
В визначенні розповсюдженності і ускладнень раку сечового міхура найбільш
важливе значення мають ультразвукові, рентген-радіологічні, ендоскопічні та
морфологічні дослідження, а також комп’ютерна чи магнітно-резонансна
томографія.
Пере