РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріали досліджень
Клінічні та експериментальні дослідження проведені на кафедрі урології Запорізької академії післядипломної освіти, урологічному відділення Запорізької обласної клінічної лікарні та кафедрі технології ліків Запорізького державного медичного університету.
В експерименті на тваринних 20 кролях - самцях породи Шиншила середньою масою 2,5 кг, 20 морських свинках масою 220 - 230 г, 20 білих щурах-самцях лінії Вістар вивчали місцево-дратівливу, сенсибілізуючу дію, гостру і хронічну токсичність трансдермального гелю.
В ході дослідження було проведене комплексне обстеження 97 хворих з еректильними розладами різного ґенезу, які знаходилися на обстеженні в урологічному відділенні Запорізької обласної клінічної лікарні або зверталися амбулаторно в консультативну поліклініку. Контрольну групу склали 20 практично здорових чоловіків, які були зіставлювані з групою хворих з ЕД за віком.
Вік обстежених хворих коливався в межах від 18 до 70 років. Тривалість захворювання ЕД коливалася від 3 місяців до 12 років.
Відбір обстежених пацієнтів в групи проводився на підставі ретельного збору даних анамнезу, даних клініко-лабораторних та інструментальних досліджень. При цьому критеріями включення пацієнтів у дослідження була наявність даних клінічної картини й анамнезу ЕД.
У клінічній частині роботи по вивченню ефективності розробленого трансдермального гелю був пролікований 51 пацієнт з органічною (васкулогенною) еректильною дисфункцією, підтвердженою даними реофалографії. До першої групи увійшли 30 чоловіків, страждаючих органічною (васкулогенною) еректильною дисфункцією, з яких 22 пацієнти страждали артеріогенною ЕД, 8 хворих венооклюзійною ЕД. Всі пацієнти першої групи одержували терапію трансдермальним гелем місцево на статевий член. Техніка нанесення трансдермального гелю на статевий член: по 2 гр. одноразово за 10-20 хвилин до статевого акту 1 раз на день не частіше за 3 рази на тиждень, протягом 2-х місяців. До другої групи були віднесені 21 чоловік, страждаючий органічною (васкулогенною) еректильною дисфункцією, з яких 15 пацієнтів страждали артеріогенною ЕД, 6 хворих венооклюзійною ЕД. Пацієнти другої групи одержували терапію трансдермальним гелем - плацебо, місцево на статевий член, по аналогічній схемі протягом 2-х місяців з подальшим проведенням сексологічного тестування за шкалою МІЕФ і реофалографії.
2.2. Методи дослідження
На підставі отриманих позитивних фармакокінетичних результатів на кафедрі технології ліків ЗДМУ був створений трансдермальний гель для використання в клінічних дослідженнях (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Склад гелевої композиції (%)
Папаверину гідрохлорид5,0Алпростадил0,015Екстракт грени тутового шовкопряда5,0Екстракт пилку квіткового5,0Димексид5,0Гліцерин5,0Пропіленгліколь15,0Поліетіленоксид 40035,0Проксанол 26820,0Полігексаметіленгуанідину фосфат0,1Вода очищенаДо 100,0
Композицію гелю готували таким чином: гель на гідрофільній основі, що містить проксанол, багатоатомні спирти (поліетиленоксид, пропіленгліколь, гліцерин) і воду готували сплавом розрахованих кількостей компонентів у фарфоровій чашці на водяній лазні. До розплаву, що утворився, додавали розчин папаверину гідрохлориду і алпростадилу в димексиді та екстракти грени тутового шовкопряда і пилку квіткового. Суміш перемішували до отримання композицій з однорідною консистенцією.
Визначення пружно-в'язко-пластичних (реологічних) властивостей гелевих композицій.
Пружно-в'язко-пластичні властивості гелевих композицій вивчали за допомогою ротаційного віскозиметра "Реотест-2" з циліндричним пристроєм. Для встановлення консистентних властивостей лікарських форм навіску мазевої композиції (17-50 г) поміщають у вимірювальний пристрій приладу і термостатують протягом півгодини при 20°С. Потім циліндр обертають у вимірювальному пристрої при дванадцяти швидкостях зсуву, що послідовно збільшуються, реєструючи показники індикаторного приладу на кожному ступені. Руйнування структури системи, що вивчається, проводять шляхом обертання циліндра (конуса) у вимірювальному пристрої на максимальній швидкості протягом 10 хвилин, після чого, зупинивши обертання приладу на 10 хвилин, реєструючи свідчення індикатора на кожній з дванадцяти швидкостей зсуву при їх зменшенні. На підставі отриманих результатів розраховують за формулами величини граничної напруги зсуву:
ф= с x л , де
ф - гранична напруга зрушення (Н/м2);
c - константа циліндра (Н/м2);
л - свідчення шкали індикаторного приладу;
і ефективної в'язкості: з = ф x f , де
з - ефективна в'язкість (Па с);
ф - гранична напруга зрушення (Н/м2);
f - обчислювальний чинник.
Визначення інтенсивності вивільнення лікарських речовин на прикладі папаверину гідрохлориду з гелевих основ проводили за методикою Крувчинського Л. методом рівноважного діалізу при t=32 + 0,5° С через напівпроникну мембрану - целофанову плівку марки В-8079 загальною площею 9,8 см? [29].
Вивчення місцеводратівливої дії гелю визначали на двох групах кролів породи Шиншила по 5 тварин в кожній, а також на морських свинках масою 220 - 230 г.
Експериментальне вивчення гострої токсичності трансдермального гелю проводили на статевозрілих білих щурах - самцях лінії Вістар і кролях породи Шиншила.
Всім хворим виконано загальноклінічне обстеження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, глюкози крові, аналіз біохімічних показників (протромбіновий індекс, фібриноген, сечовина, креатинін, загальний і прямий білірубін, аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза, тимолова проба, загальний білок, альбумін), аналіз простатичного соку, кров на загальний простатоспецифічний антиген, гормональний профіль (загальний тестостерон, фолікулостимулюючий гормон, лютеінизуючий гормон, пролактин) ультразвукове дослідження органів сечостатевої системи, електрокардіограмма, флюор