Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ФОРМИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
2.1. Розвиток форм та особливості співробітництва України з міжнародними
фінансовими організаціями
Розглядаючи взаємовідносини будь-якої країни з міжнародними фінансовими
організаціями, форми їх співробітництва можна умовно розділити на дві сфери:
безпосередньо фінансове співробітництво, тобто таке, що передбачає виділення
фінансових ресурсів МФО, а отже тягне за собою боргові зобов’язання держави чи
підприємств та організацій в межах держави; та інші (нефінансові) форми
співробітництва, що включають до себе надання консультативної підтримки,
проведення наукових досліджень, обмін міжнародним досвідом та інформацією.
Часто ці форми дуже тісно переплетені. Всі вони мали місце у співробітництві
України з МФО.
Україна на сьогодні є членом таких міжнародних фінансових організацій, як
Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та
розвитку та Чорноморський банк торгівлі та розвитку. Вона не була серед
країн-засновників перших трьох з цих організацій, а отже, ставши їх членом, не
мала можливості впливати на визначення цілей та функцій їх діяльності, тому
повинна була прийняти вже існуючі положення, викладені в статутних документах
цих організацій.
При вступі до цих організацій Україна здійснила внесок коштів до акціонерного
капіталу, отримавши свою квоту.
Членом МВФ Україна стала 3 вересня 1992 р. відповідно до Закону України “Про
вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції
та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку
та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”[70].
Згідно з цим законом Кабінету Міністрів України надано повноваження вирішувати
всі питання, що стосуються вступу України до зазначених вище організацій,
шляхом приєднання до їхніх угод та прийняття термінів і умов, визначених у
резолюціях відповідних Рад директорів про членство України в цих організаціях,
а також надано право одержувати кошти на будь-яку суму, що повинна бути
сплачена або переведена до України під час здійснення операцій відповідно до
всіх без винятку статей угод МВФ.
Початкова квота України у Міжнародному валютному фонді складала 997,3 млн. СПЗ.
За результатами Одинадцятого перегляду квот країн-членів МВФ, що відбувся 30
січня 1999 р., квота України була збільшена і в даний час складає 1 млрд.372
млн. СПЗ (майже 1929 млн. дол. США) [93, c.165].
СПЗ (спеціальні права запозичення) – колективна валюта МВФ, що була введена в
1969 р. і розраховується на основі “кошика валют”, в які на сьогодні входять
долар США (45%), євро (29%), японська йена (15%) та британський фунт стерлінгів
(11%).
Активне співробітництво з МВФ Україна започаткувала в 1994 р. з розробки
українським урядом разом з експертами МВФ програми макроекономічної
стабілізації та реформування економіки. З того часу Україна отримала від МВФ
фінансових ресурсів на загальну суму майже 4,4 млрд. дол. США (за даними на 1
травня 2006 р.) у вигляді кредитів з різними механізмами фінансування, про які
йдеться у наступному підрозділі цього розділу.
Слід зазначити, що співпраця з МВФ є необхідною умовою для вступу у більшість
міжнародних фінансових організацій, і саме дякуючи підтримці МВФ Україна
отримала можливість вийти на світові фінансові ринки.
Співробітництво України з Міжнародним банком реконструкції та розвитку та
іншими інституціями Всесвітнього банку також розпочалося у вересні 1992 р.,
коли вона стала його 167 членом, здійснивши підписку на 908 акцій (1 315,9 млн.
дол. США). Точніше, це відбулося 3 вересня 1992 р., коли тодішній міністр
фінансів Г. П’ятаченко підписав оригінал Статуту МБРР (від 1945 р.) на
церемонії у Державному департаменті США [170].
Головним завданням Групи Всесвітнього банку в Україні можна назвати надання
всебічної допомоги у забезпеченні економічного зростання, підвищенні рівня
життя людей та у створенні сприятливих умов для підприємництва.
З 1992 р. Україна і Всесвітній банк співпрацюють задля забезпечення успішного
впровадження ринкових реформ в Україні.
8 червня 1993 р. Рада директорів МБРР затвердила першу позику для України, 11
квітня 1995 р. – перший інвестиційний кредит у розмірі 114 млн. дол. США. За
даними на 1 травня 2006 р. загальна сума коштів, що виділена банком Україні,
складає 4,3 млрд. дол. США. Уряд України спільно з Всесвітнім банком працюють
над понад 50 проектами: позиками, грантами та економічними дослідженнями.
За класифікацією Всесвітнього банку Україна належить до категорії країн з
рівнем доходу нижче середнього, тому термін погашення кредитів складає до 20
років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою
ставкою і становлять близько 6,5% річних [35, c.22].
Всесвітній банк співпрацює не тільки з урядовими структурами, а й з неурядовими
організаціями, багатосторонніми інституціями і донорами. Всесвітній банк
пропонує гнучкі схеми кредитування спільних з Урядом проектів. Участь донорів і
неурядових організацій у проектах України та Всесвітнього банку є важливим
чинником для досягнення успіху. Крім того, для підготовки проектів в Україні,
Всесвітній банк залучає грантові ресурси у вигляді технічної допомоги на
безоплатній основі. Він також надає допомогу уряду України у розробці та
впровадженні економічних реформ шляхом надання консультацій, здійснення
спільних економічних досліджень та затвердження позик для здійснення реформ
[28, c.715].
Інші члени Групи Всесвітнього банку також впроваджують проекти в Україні.
Міжнародна фінансова корпорація впроваджує проекти з приватизації, розви