РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Матеріали досліджень
Тест-система
Експерименти проведено на 214 статевозрілих білих щурів-самців лінії Вістар з
масою тіла 160-200 г, вирощених у віварії Інституту фармакології та
токсикології АМН України. Тварини утримувались на стандартному раціоні віварію
з вільним доступом до їжі та води.
Реактиви
Ізоніазид - гідразид ізонікотинової кислоти - виробництва ЗАТ Фармацевтична
фірма “Дарниця” (м. Київ, Україна).
Рифампіцин - 3-[[(4-метил-1-піперазініл)іміно]метил] - виробництва
фармацевтичного заводу “POLFA”А.О. (Польща).
Дисульфірам - тетраетилтіопероксидикарбоновий діамід - виробництва фірми Sigma
(Німеччина).
Складові експериментальної полівітамінної композиції “МВ”
(мг/1 г композиції):
метіонін – 770;
піридоксину гідрохлорид – 79;
тіаміну гідрохлорид – 6;
нікотинаміду гідрохлорид – 31;
фолієва кислота – 0,63;
цианкобаламін – 0,24;
б-токоферолу ацетат – 28;
цинку сульфат - 81.
Композицію, піридоксину гідрохлорид та метіонін надано АТ “Київський вітамінний
завод”.
Трис(гідроксиметил)амінометан, НАДФН виробництва фірми Sigma (Німеччина),
пікринова кислота (Reanal, Угорщина). Інші реактиви виробництва України або
Росії категорії “осч” і “хч”.
Для визначення біохімічних показників, що характеризують стан печінки,
використовували біотести виробництва фірми НПП “Филисит- Диагностик” (Україна)
та фірми PLIVA – Lachema a.s. (Чехія).
Експериментальні моделі
Ізоніазид + дисульфірам (таблиця 2.1)
З метою дослідження впливу специфічного інгібітора цитохрому Р-450 2Е1,
дисульфіраму, на токсичну біотрансформацію ізоніазиду щурів було розподілено на
чотири групи, не менше шести - десяти у кожній: перша (контроль) – щури, яким
щоденно протягом 14 днів раз на добу перорально вводили водний 1 % розчин
метилцелюлози; тваринам другої групи щоденно протягом 14 днів один раз на добу
внутрішньоочеревинно вводили 2,5 % водний розчин ізоніазиду з розрахунку 100
мг/кг маси тіла; щурам третьої групи перорально вводили лише дисульфірам у дозі
30 мг/кг маси тіла у вигляді суспензії в 1 %-ому розчині метилцелюлози протягом
14 днів раз на добу. Четверта група – щурам за 3 години до введення ізоніазиду
перорально вводили дисульфірам у дозі 30 мг/кг протягом 14 днів раз на добу у
вигляді суспензії в 1% розчині метилцелюлози. Доза ізоніазиду, використана в
експерименті, здатна викликати медикаментозний гепатит, спричиняючи
цитолітично-холестатичне ураження печінки [123]. Вказана доза дисульфіраму була
розрахована, виходячи з даних про його застосування в клініці для лікування
хворих на хронічний алкоголізм [89] з урахуванням коефіцієнту видової
чутливості [124].
Таблиця 2.1
Експериментальні моделі індукції та інгібування цитохрому Р-450 2Е1 у щурів
Експериментальні моделі
Досліджуваний засіб
Референтні засоби
Дисульфірам, 30 мг/кг, внутрішньошлунково + ізоніазид,
100 мг/кг, внутрішньоочеревинно, через 3 години після
введення дисульфіраму, 14 днів.
Ізоніазид, 50 мг/кг, внутрішньочеревинно, раз на добу, 28 днів.
композиція “МВ”
50 мг/кг, 28 днів
піридоксину гідрохлорид
5 мг/кг, 28 днів
Ізоніазид, 50 мг/кг, внутрішньошлунково + рифампіцин, 86 мг/кг,
внутрішньошлунково, 28 днів.
композиція “МВ”
50 мг/кг, 28 днів
піридоксину гідрохлорид,
5 мг/кг, 28 днів
метіонін, 60 мг/кг,
28 днів
Водний 15%-вий розчин етанолу без обмежень, 4 місяці + ізоніазид, 50 мг/кг,
внутрішньошлунково, раз на добу, останні 28 днів.
композиція “МВ”
50 мг/кг, 28 днів
піридоксину гідрохлорид,
5 мг/кг, 28 днів
метіонін, 60 мг/кг, 28 днів
Ізоніазид (таблиця 2.1)
Для дослідження ролі індукції цитохрому Р-450 2Е1 ізоніазидом в механізмах
гепатотоксичності останнього та впливу на ці процеси експериментальної
полівітамінної композиції “МВ” було використано модель
цитолітично-холестатичного ураження печінки щурів [125]. Тварин було
розподілено на чотири групи, не менше шести у кожній: перша – контрольні щури,
яким протягом 28 діб раз на добу внутрішньоочеревинно вводили
0,9 % водний розчин NaCl; щурам другої третьої та четвертої груп протягом 28
діб внутрішньоочеревинно раз на добу вводили 2 %-вий водний розчин ізоніазиду з
розрахунку 50 мг/кг маси тіла. Тваринам третьої групи з 1-ї по 28-у добу
одночасно з ізоніазидом внутрішньошлунково за допомогою металевого зонду
вводили “МВ” у дозі 50 мг/кг. Щурам четвертої з 1-ї по 28-у добу одночасно з
ізоніазидом на відміну від попередньої замість “МВ” вводили піридоксину
гідрохлорид у дозі 5 мг/кг. Доза піридоксину гідрохлориду розрахована на основі
разової щоденної дози, що застосовується в медичній практиці [126], з
урахуванням коефіцієнту видової чутливості [124].
Ізоніазид + рифампіцин (таблиця 2.1)
Для вивчення комбінованої дії на стан печінки індукторів цитохрому Р-450 2Е1,
рифампіцину та ізоніазиду, тварин було розподілено на п’ять груп, не менше
шести - восьми у кожній. Перша група – контрольні щури, яким протягом 28 діб
раз на добу внутрішньоочеревинно вводили 0,9 % розчин NaCl; друга - тварини,
яким протягом 28-ми діб щоденно один раз на добу вводили у шлунок за допомогою
металевого зонду водний розчин ізоніазиду та водну суспензію рифампіцину у
дозах 50 та 86 мг/кг маси тіла відповідно. Обрані дози ізоніазиду та
рифампіцину розраховували, виходячи з даних про застосування їх у клініці [127]
з урахуванням коефіцієнту видової чутливості [124]. Тваринам третьої групи
щоденно один раз на добу протягом 28 діб за годину до введення
туберкулостатиків вводили внутрішньошлунково одну композицію “МВ” у дозі
50 мг/кг; четверта група – аналогічна попередні
- Київ+380960830922