РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦІ З КІНЕСИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ У СУЧАСНІЙ
НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
У кожній самостійній сфері суспільної свідомості – міфології, релігії,
філософії, науці існують свої особливі засоби світосприйняття, свої “призми”,
крізь які людина може бачити та сприймати світ. І як підсумок такого
світобачення є відповідні картини світу – міфології, філософії тощо. Картиною
світу є єдність статики і динаміки, стабільності і змінності. Якщо розглядати
картину світу у всій її повноті як образ світу, який весь час уточнюється і
корегується в процесі людської діяльності, то можна сказати, що картина світу,
так як і мова, змінюється. Картини світу можуть проходити всі стадії, властиві
динамічним утворенням: вони зароджуються, переживають період свого становлення,
існують у певному досить стабільному стані, підлягають розпаду і зникненню. Але
процес зникнення стосується не всіх картин світу.
На відміну від лексики, фразеологія “відображає головним чином повсякденний
емпіричний, історичний і культурний досвід мовного колективу, пов’язаний з його
культурними традиціями” [227, с. 17]. Відображення цього досвіду здійснюється
через образну уяву, яка лежить в основі внутрішньої форми фразеологізмів. Мовна
картина світу здебільшого зумовлена явищем ідіоматичності – як
внутрішньомовної, так і міжмовної, але не зводиться до неї, тому що є тим
продуктом мисленнєвої та мовної діяльності, який вносить семантичний розподіл
дійсності, унікальний для будь-якої мови [206, с. 11].
2.1. Фразеотворення в сучасній фразеологічній науці: номінативний аспект
Виходячи із поставленої в роботі мети, одним із завдань нашого дослідження є
виявлення шляхів семантичних трансформацій вихідних слів або словосполучень у
ФО досліджуваної мови, а також виявлення екстралінгвістично-психологічних та
історично-культурних чинників, що впливають на семантику кінем у ФО німецької
мови.
З урахуванням мети і завдань нашої роботи вважаємо принагідним звернутися до
питань теорії фразеотворення і уточнити понятійний апарат фразеотворення, який
ми використовували в пропонованому дисертаційному дослідженні.
Лінгвістичний аспект фразеотворення розроблявся на сучасному етапі в працях
сучасних вітчизняних та зарубіжних дослідників [64; 71; 74; 98; 101; 169; 170;
194]. Найважливішими шляхами утворення ФО називають первинну і вторинну
фразеологізацію [150, с.15-21]. Під первинною фразеологізацією розуміється
повне або часткове переосмислення змінних словосполучень. До найбільш поширених
типів фразеологізації відносять: 1) переосмислення змінних словосполучень; 2)
переосмислення змінних частковопредикативних зворотів; 3) переосмислення
змінних речень; 4) переосмислення усталених сполучень слів, перш за все
термінологічних словосполучень; 5) переосмислення речень; 6) утворення ФО
внаслідок переосмислення слів, що входять до їх складу, в основі яких лежить
нереальний образ; 7) утворення ФО завдяки незвичайному сполученню компонентів;
8) утворення ФО як наслідок деформації слів, що входять до компонентного складу
змінних словосполучень. Переосмислення як механізм формування фразеологічного
значення може бути повним або частковим [150, с. 10].
Вторинна фразеологізація – фразеологічна деривація, результатом якої є
утворення ФО від ФО виокремленням фразем, що входять до складу складніших
фразем або до складу ФО із структурою речення. Продуктивною базою для вторинної
фразеологізації вважаються прислів’я [150, с. 20].
З точки зору діахронії розглядаються лише ті антиномії, які відіграють
принципову роль у розвитку фразеології. Динаміка розвитку фразеології будь-якої
мови зумовлюється п’ятьма основними антиноміями будь-якої фразеологічної схеми:
1) усталеність – неусталеність ФО; 2) модельованість – немодельованість ФО; 3)
імпліцитність – експліцитність ФО; 4) образність – необразність ФО; 5)
діахронія – синхронія [170, с. 5].
Причини динамізму фразеологічної системи полягають в тому, що у фразеології
синхронічне і діахронічне тісно переплітаються і слівний характер фразеологізму
постійно накладає відбиток на цілісне значення фразеологічного сполучення [170,
с. 4]. Крім того, у фразеології, де семантика характеризується “додатковістю
смислу”, система особливо суперечлива. Така “додатковість“ породжується саме
невідповідністю між загальним значенням ФО та значенням її складових. Саме
намагання відновити симетрію ФО як мовної одиниці особливого гатунку і зумовлює
динамізм фразеологічної системи.
У дослідженні семантики ФО ми епізодично звертаємось до діахронії, бо фон
прямого значення постійно є присутнім у фразеологізмі, іншими словами можна
сказати, що вихідне значення не лише не приглушується, але, навпаки, постійно
випливає щоразу, слугуючи ніби фоном для переносного значення. У цьому випадку
можна говорити про фразеологічну перехідність, яка визначається як “реальна або
потенційна здатність фразеологічного звороту якоюсь мірою зберігати чи
відновлювати змістовні та формальні властивості вихідного словосполучення та
його складових (слів і морфем)” [ 113, с. 32].
У теорії фразеотворення побутує два терміни – дериваційна основа і мотиваційна
основа. Під дериваційною основою розуміється мовний або мовленнєвий матеріал,
через який матеріалізується мотивуюча основа, значення, яке підлягає
матеріалізації у ФО [74, с. 43].
Залежно від типу дериваційної основи розрізняються такі фразеотворчі процеси:
1) фразеологічна інтеграція; 2) фразеологічна диференціація; 3) фразеологічна
транспозиція; 4) фразеологічна модернізація [74, с. 47].
У дослідженні шляхів і типів утворення ФО увага акцентується на специфіці
процесів перенесення значень, а саме на двох основних шляхах: ме
- Київ+380960830922