РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ УМОВ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ
САМООРГАНІЗАЦІЇ В ЗАКЛАДІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
2.1. Розробка ідеальної моделі удосконалення педагогічної самоорганізації за
результатами діагностичного експерименту
Аналіз стану сучасної професійної освіти свідчить про розрив між існуючими
формами, методами та технологіями у підвищенні професійної кваліфікації
вчителів та вимогами сьогодення до здатностей педагогічної самоорганізації в
умовах мінливого освітнього середовища. За таких умов виникає гостра потреба в
розробці такої технології підвищення педагогічної кваліфікації, яка б
відповідала новим соціальним, освітнім, культурно-просвітницьким тенденціям
сучасного суспільного розвитку та забезпечувала підвищення в цілому рівня
професійної компетентності вчителя.
Експериментальна робота з питань оновлення і розбудови процесу підвищення
професійної кваліфікації в системі ОІППО розглядається в сучасній
післядипломній педагогічній освіті як справа першочергової ваги. Моделювання,
за словами О. Антонової, – це досить новий і перспективний метод наукового
пошуку, який грунтується на побудові і дослідженні уявно чи матеріально
реалізованої системи, що адекватно відображає предмет дослідження [7]. Наукова
модель здатна замінити предмет дослідження такою мірою, що вивчення моделі
дозволяє одержати нову інформацію про сам предмет. Означений метод грунтується
на синтетичному підході, тобто дозволяє виділяти цілісні системи і досліджувати
їх функціонування. Головна його перевага – цілісність інформації. Провідною
ідеєю названого підходу є усвідомлення того факту, що нове можна оцінити, лише
виробивши власні критерії і порівнюючи нові педагогічні явища з попереднім
станом системи та її ідеальною моделлю. Експериментальна модель складається з
трьох компонентів (рис. 2.1.) [7].
Рис. 2.1. Схема експериментальної моделі
В контексті створення ефективної моделі удосконалення педагогічної
самоорганізації педагогів під час підвищення професійної кваліфікації в системі
ОІППО нами були розроблені наступні етапи експериментальної роботи:
І етап – конструювання ідеальної моделі удосконалення педагогічної
самоорганізації в ОІППО;
ІІ етап – визначення сучасного стану формування педагогічної самоорганізації в
ОІППО;
ІІІ етап – введення в навчальний процес елементів інноваційної технології.
Повторення аналізу стану професійно-педагогічної підготовки вчителя через
певний час за результатами випробувального експерименту;
ІV етап – формувальний експеримент на основі уточненої моделі;
V етап – аналіз результатів впровадження технології удосконалення педагогічної
самоорганізації.
На першому етапі дослідження нами була сконструйована ідеальна модель
удосконалення педагогічної самоорганізації в системі післядипломної
педагогічної освіти. Теоретико-методологічним підгрунттям для неї стали
висновки з досліджень Т. Новаченко [126], Н. Попової [163], Л..Шабуніна [213].
Ми виходили з того, що професійна компетентність є сутнісною складовою
педагогічної самоорганізації, а тому коригування сфери профкомпетентності
спричинить позитивні зміни у динаміці педагогічної самоорганізації. Вплив на
професійну самоорганізацію через професійну компетентність є можливим у
навчальному процесі ОІППО та обгрунтованим з точки зору синергетичної
методології, яка передбачає несильні але точкові дії в межах системи на один з
її елементів з метою переведення системи у нову якість. Оскільки науково
доведений взаємозв’язок між педагогічною компетентністю та педагогічною
самоорганізацією [126;163;211], то, вірогідно, що посилення компетентності
спричинить позитивні зміни у самоорганізаційних процесах. Об’єктивно „виміряти”
ці зміни можливо в контексті практичних та тренінгових занять шляхом аналізу
результатів педагогічної роботи вчителів, що матеріалізовані в рівнях
підготовки учнів та в здобутках учнівської діяльності. Крім того, результати
організації вчителем дослідницької та експериментальної роботи, нові методичні
розробки з навчальних дисциплін, публікації в педагогічній періодиці, – все це
є об’єктивними показниками професійної компетентності педагога.
Під час конструювання ідеальної моделі, теоретично обгрунтованої у попередньому
розділі, ми виходили з припущення, що посилення певних складових педагогічної
компетентності призведе до покращення самоорганізаційних процесів.
Виходячи з висновків С. Кульневича, що самоорганізація виявляється зовні в
свідомісній „гнучкості” та адекватності сучасного вчителя викликам часу, ми
взяли до уваги, що зовнішніми показниками (виявами) педагогічної
самоорганізації, які можливо „виміряти” під час навчання в ОІППО, є:
застосування гуманістичного особистісно орієнтованого підходу в навчанні, що
виявляється у процесі планування та проведення уроків і тренінгів під час
навчальної практики в ОІППО;
адекватне вирішення проблемних педагогічних ситуацій;
розуміння сутності сучасних освітніх процесів, що виявляється в рівні аналізу
проблем сучасної вітчизняної освіти;
участь педагога в професійних тренінгах, дискусіях,
дослідницько-експериментальній діяльності;
педагогічна толерантність, що „вимірюється” високою оцінкою методистами і
колегами;
вміння формувати базові компетентності в учнів, що виявляє себе в атестаційній
оцінці професіоналізму вчителя;
вміння творчо використовувати ІКТ, що виявляється в мультимедійних навчальних
проектах тощо.
Ми використали як науково обгрунтоване положення про можливість структурації
професійної компетентності в нашій моделі з чотирьох компонентів: змістового
- Київ+380960830922