РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обсяг досліджень наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Основні об’єкти й методи досліджень
Види досліджень
обсяг
проведених досліджень
1. Гігієнічні дослідження
1.1. Хімічний фактор (визначення концентрації монооксиду вуглецю в повітрі
робочої зони: залишкові концентрації) (вимірювання)
1.2. Матеріали щодо шахт – об’єктів досліджень (категорія за раптовими
викидами, за метанонебезпечністю, глибиною залягання вугільних пластів, кутом
залягання вугільних пластів)
1.3. Санітарно-гігієнічні характеристики умов праці ГОВ, прохідників,
вибійників, машиністів гірничих виїмкових машин, робочих допоміжних професій
831
11
83
2. Дослідження показників функціонального стану організму гірників після аварії
та після лікування
2.1. Дослідження стану нервової системи
2.1.1. Опитування за неврологічним анамнестичним опитувальником проф. К.Ф.
Клаусена (НОАЗК)
83
Продовження табл. 2.1
Види досліджень
обсяг
проведених досліджень
2.1.2. Дослідження функції вегетативної нервової системи за допомогою
опитувальника А.М. Вейна
2.1.3. Психофізіологічні дослідження (ЗМР, ШПІ, електричний опір шкіри,
кількість зроблених помилок) за допомогою пристрою для функціональної
діагностики стану організму людини
83
83
2.1.4. Визначення вегетативної реактивності й забезпеченості діяльності за
допомогою окосерцевої проби Ашнера-Даньїні й ортостатичної проби (ОСП)
2.1.5. еег
2.2. Дослідження серцево-судинної системи (ЕКГ, варіаційна пульсометрія, АТ,
ЧСС, РЕГ)
2.3. Дослідження вестибулярного апарату (за 20-бальною шкалою
експрес-діагностики В.Ю.Ніколенка і спіавт.)
2.4. Біохімічні й гематологічні дослідження (загальний аналіз крові, білірубін,
АЛТ, АСТ, загальний білок, сечова кислота; електроліти К, Na; мікроелементи –
Fe, Ca, Mg, Pb, Zn, Cо, Cu, Mn)
83
83
83
83
83
3. Дослідження показників стану здоров’я гірників
3.1. Гірники з гострим отруєнням монооксидом вуглецю
3.2. Гірники зі стійкою втратою працездатності внаслідок гострого отруєння
(карти МСЕК за період 1991 – 2002 рр.)
3.3. Гірники після заходів вторинної профілактики наслідків отруєння
316
166
30
В основу методики вимірювання концентрації монооксиду вуглецю в повітрі робочої
зони покладено чинний нормативно-методичний документ РД 52.04.186-89 «Методы
определения концентрации оксида углерода».
Визначення вмісту монооксиду вуглецю проводилося оптико-акустичним методом за
допомогою газоаналізатора ГМК – 3. Принцип дії газоаналізатора базується на
здатності монооксиду вуглецю поглинати випромінювання в інфрачервоному
діапазоні довжин хвиль із центром смуги поглинання 4,7 мкм. Як джерело
випромінювання використовували ніхромову спіраль. Вибірковість аналізу
забезпечували виділенням вимірювальної довжини хвилі із суцільного спектра
випромінювання за рахунок використання оптико-акустичного приймача, який
становить замкнену камеру, заповнену сумішшю монооксиду вуглецю й аргону. У
приймачі відбувається поглинання випромінювання, що відповідає спектру
поглинання монооксиду вуглецю. При цьому виникають пульсації температури і
тиску, які сприймаються мікрофоном і перетворюються в електричний сигнал.
Гігієнічна характеристика шахт з найбільшою кількістю потерпілих унаслідок
гострого отруєння монооксидом вуглецю складалася на підставі проведеного
вивчення виробничо-технологічних і геологічних характеристик шахт (глибина
залягання вугільних шарів, кут падіння вугільних шарів, небезпечність раптових
викидів, гірських ударів, метанонебезпечність, категорійність, потужність
розроблюваних шарів).
Гігієнічна характеристика основних робочих місць (з найбільшою кількістю
потерпілих унаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю) складалася на
підставі проведеної оцінки параметрів мікроклімату робочого місця й
узагальнених характеристик основних технологічних процесів під час виконання
роботи.
В умовах стаціонару Обласної клінічної лікарні професійних захворювань і
радіаційної медицини було поглиблено обстежено 396 гірників, постраждалих
унаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю, серед яких було 316 гірників,
що працюють у вугільних шахтах Донбасу і мають підземний стаж роботи від 1 до
29 років, і 80 осіб інших спеціальностей з невугільних підприємств. Оцінку
їхнього стану проводили за результатами рішень ЛЕК Обласної клінічної лікарні
професійних захворювань за 1991-2002 роки.
83 гірники з гострим отруєнням монооксидом вуглецю пройшли поглиблене
клініко-функціональне обстеження в умовах стаціонару: у віці від 19 до 65
років, середній вік (38,5 ± 1,2) років, підземний стаж від 0,5 до 34 років, в
середньому (13,1 ± 1,0) років.
Контрольну групу склали 59 здорових гірників, яких було відібрано методом
випадкової вибірки, рандомізовані за віком, стажем та умовами праці, результати
досліджень яких використовували для порівняння функціональних і лабораторних
показників. Середній вік гірників контрольної групи був (37,8±1,2) роки,
підземний стаж від 2 до 25 років, в середньому (12,9±1,5) років. При обстеженні
в них не встановлено захворювань нервової системи та внутрішніх органів.
15 гірникам було проведено реабілітаційний курс із застосуванням заходів
вторинної профілактики наслідків гострого отруєння: проведення сеансів ГБО з
попереднім введенням внутрішньовенно крапельно 600 мг АЛК.
Розподіл гірників, постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю
та контрольної групи за віком та за стажем роботи наведено в в табл. 2.2. і
табл. 2.3., відповідно.
Таблиця 2.2
Розподіл гірників, які пройшли п
- Київ+380960830922