РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНА ТА ПРАКТИЧНА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ У ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЯПОНІЇ
2.1. Мета і завдання підготовки вчителів
У специфічних соціокультурних умовах японський учитель виконує функції не
тільки озброєння учнів певним рівнем знань, а й виховання свідомого громадянина
своєї країни. Він несе відповідальність за моральне виховання, за формування
характеру учнів, прищеплення фундаментальних японських цінностей, поглядів і
повсякденних звичок. Учитель відповідає за формування в учнів позитивної
мотивації до навчання, їх професійну орієнтацію, успішне складання іспитів як у
середній школі, так і при вступі до вищих навчальних закладів.
Мета і завдання професійної підготовки японських учителів розкриваються у
Законі про освіту [190], Законі про шкільну освіту [169] та у Законі про
сертифікацію педагогічних працівників [191] і є в центрі уваги конференцій,
наукових рад з питань освіти, префектурних рад освіти, комітетів з питань
удосконалення професійної підготовки вчителів, досліджень японських науковців.
Про це свідчать публікації Т.Морі, К.Сатаке, К.Като, К.Араі у спеціальному
збірнику „Професійна підготовка і підвищення кваліфікації вчителів” [245] і
періодичних видань і довідників для майбутніх учителів, підготовлених
Монбукагакусьо [186]. Певну увагу основним принципам виховання учнів японської
школи, аналізу основних рис японського вчителя приділяли російські дослідники
О.Джуринський [26; 27; 28; 29], М.Давидов [23; 24], В.Єлманова [34].
В японському суспільстві історично склалося уявлення про вчителя як своєрідного
ідеалу, уособлення найкращих рис японців, взірця, до якого прагнуть наблизитись
його учні. У зв’язку з цим доречно навести “Опис ідеального японця”,
розглянутий Центральною Радою освіти ще у 1968 році, який діє і сьогодні. В
ньому визначені 4 групи якостей, якими повинні мати вчителі й які, у свою
чергу, повинні формуватись у учнів. Це:
• якості індивідуальні – бути вільним, розвивати індивідуальність, бути
переважно самостійним у своїх справах, володіти своїми знаннями і почуттями;
• якості члена сім’ї – вміти перетворити свій дім в лоно любові, відпочинку і
виховання; зробити свій дім відкритим до суспільства;
• якості члена суспільства – бути відданим своїй праці, сприяти добробуту
суспільства, бути творчою людиною, поважати соціальні демократичні надбання;
• якості громадянина – бути патріотом своєї країни, поважати державну
символіку, цінувати і примножувати національні надбання культури [26, 13-14].
Формування усіх вищенаведених якостей поєднується головною метою – вихованням
соціально-активної особистості. Так, Міністерство освіти наголошує, що
вчитель-наставник повинен відповідати 5 заповідям: впливати не тільки на норми
поведінки і розуміння способу життя, а і звертати особливу увагу на формування
навичок самоаналізу поведінки, думок, почуттів, здібностей щодо самостійних і
відповідальних вчинків, учити поважати інтереси інших людей, привчати сприймати
проблеми групи як власні інтереси [173, 34].
Визначені мета і завдання сучасної професійної підготовки японських учителів
знайшли відбиток в освітній реформи 80-х рр. XX століття. Японія, як і інші
індустріально розвинені країни світу, здійснює реформування системи освіти з
урахуванням вимог XXI століття, коли нагальним завданням стало підвищення
інтелектуального потенціалу підростаючого покоління. Виконання цих завдань у
першу чергу покладається на вчителів загальноосвітніх шкіл, тому важливою
складовою професійної підготовки вчителів є усвідомлення мети і завдань
виховання школярів і молоді в цілому.
15 березня 1989 року Міністерство освіти Японії оприлюднило уточнений “Курс
навчання” для дитсадків, початкових, молодших і старших середніх шкіл. У цьому
документі наведені зміни, очікувані в суспільстві та в позиції молоді, а також
визначені завдання забезпечення стійкої бази для безперервної освіти, створення
передумов для адаптації молоді до нових умов суспільного розвитку, які
визначаються інтернаціональними процесами в інформаційному суспільстві XXI
століття [24, 38.].
Основні удосконалення, над якими повинні працювати вчителі, полягають у тому,
щоб:
1. Виховувати молодь “розумною, з мужнім і добрим серцем”, використовуючи всі
освітні можливості школи з урахування умов розвитку дітей, характеру і змісту
відповідних предметів.
2. Вважати за найважливіше отримання кожним громадянином необхідних знань,
знайомство і оволодіння різними мистецтвами, підсилення при цьому освітніх
програм, які слід розцінювати як спосіб полегшення навчання для кожної дитини,
надаючи повну свободу для прояву її індивідуальності. Навчальна програма з
кожного предмету повинна диференціюватись у відповідності до рівня навчального
закладу, починаючи з дитсадка і закінчуючи повною середньою школою.
3. В інтересах розвитку творчих нахилів дітей підсилити сприйняття ними
позитивних змін у суспільстві, стимулювати бажання дитини до самоосвіти.
4. Підвищити інтерес дітей до японської культури і традицій, а також прищепити
чітке розуміння важливості культури і історії інших країн світу, формувати
розуміння необхідності мирного існування у міжнародному співтоваристві,
зберігаючи при цьому національну самобутність.
Удосконалений курс навчання був введений у дію в 1990 р. у дитсадках, у 1992р.
– у всіх класах початкової школи, у 1993 р. – в молодшій середній і в 1994-1996
рр. – у повній середній школі [24, 39].
В інструкціях Міністерства освіти Японії чітко сформульовані 5 методичних
правил, своєрідних заповідей, якими повинні керуватись учителі з метою
“успішного реформування громадянина Японії”:
1. Виховання здійснюється не як од
- Київ+380960830922