РОЗДІЛ 2
Аналіз та характеристика діяльності інститутів ОБСЄ на предмет сприяння Україні
в досягненні Копенгагенських критеріїв
В даному розділі автор з’ясовує, класифікує і систематизує, на основі
порівняльного аналізу, спільність принципів та положень діяльності інститутів
ОБСЄ у сфері „людського” та економічного вимірів з принципами та положеннями,
що закладені в категоріально-понятійний апарат Копенгагенських критеріїв
набуття членства в ЄС. Зазначене є необхідним для з’ясування того, чи можуть
інститути БДІПЛ, ВКНМ, ПЗМІ та КДЕД бути використаними заінтересованим
державам-учасницям ОБСЄ в досягненні Копенгагенських критеріїв членства в ЄС. У
разі такої можливості, буде з’ясовано, яким чином та по яких напрямках
уявлятиметься найбільш продуктивним використання такого співробітництва в
контексті сучасної динаміки євроінтеграційних процесів.
До інститутів „людського” виміру діяльності ОБСЄ, згідно з структурою
Організації, належать: Бюро з демократичних інститутів та прав людини, офіс
Верховного комісара у справах національних меншин та офіс Представника ОБСЄ з
питань свободи ЗМІ. Виконання завдань економічного та екологічного виміру
діяльності ОБСЄ покладаються на офіс Координатора діяльності у сфері економіки
та довкілля, який є формально незалежним інститутом Організації, але структурно
належить до Секретаріату.
2.1. Категоріально-понятійний апарат Копенгагенських критеріїв набуття членства
в ЄС
Відзначимо, що порівняння співвіднесеності принципів та положень діяльності
інститутів ОБСЄ БДІПЛ, ВКНМ, ПЗМІ та КДЕД з принципами та положеннями, що
закладені в категоріально-понятійний апарат Копенгагенських критеріїв набуття
членства в ЄС потребують проведення їх класифікації та систематизації.
Поняття „Копенгагенські критерії” вперше було озвучено у червні 1993 р. на
засіданні Європейської Ради в Копенгагені. Країнами ЄС було визнано можливим
приєднання нових членів з числа країн Центральної Європи — після досягнення
ними відповідних критеріїв, які й отримали назву копенгагенських [6].
Копенгагенські критерії у загальних рисах містять сукупність вимог до
країн-кандидатів і можуть бути умовно поділені на три групи: економічні,
політичні та „членські” [243]. Чіткої конкретизації, що саме включає в себе
кожен із критеріїв у зведеному вигляді, документи ЄС не містять. Водночас,
аналіз вимог до країн-кандидатів дозволяє скласти уявлення про основні складові
кожної групи критеріїв [321].
Перша група критеріїв (політичні)
забезпечення свободи парламентських, президентських виборів і виборів до
місцевих органів влади;
створення та розширення діяльності демократичних інституцій, неурядових
організацій, незалежних засобів масової інформації;
прийняття законодавства, що надійно захищає права меншин і створення
відповідних установ;
посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією;
вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з
відмиванням коштів;
створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції і внутрішніх справ;
здійснення заходів з протидії дискримінації у всіх сферах суспільного життя;
гарантії незалежності судової влади, покращення функціонування судів;
захист особистих свобод.
Друга група критеріїв (економічні)
макроекономічна стабільність;
здійснення адміністративної реформи та структурних реформ;
наявність ринкових інститутів;
лібералізація торговельного режиму;
відповідне правове забезпечення ринкових перетворень;
поліпшення умов конкуренції;
створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності;
створення сприятливого інвестиційного клімату;
підвищення кваліфікації робочої сили;
поліпшення структури та диверсифікація експорту;
здійснення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало - та
енергоємності виробництва.
Третя група критеріїв ("членські") - передбачають визнання, прийняття,
виконання та правове застосування асquis communautaire „спільного доробку” ЄС,
тобто сукупності правових документів, напрацьованих Співтовариствами (договори,
постанови, директиви та інші акти). Досягнення „членських” критеріїв — ключовий
аспект підготовки до членства в ЄС. Це вимагає не лише включення асquis
національного законодавства, але й забезпечення його дієвого застосування через
відповідним чином пристосовані адміністративні та судові структури[321].
Слід зазначити, що до нових країн-кандидатів вимоги виконання критеріїв вступу
значно жорсткіші, ніж це було в межах попередніх етапів розширення. Крім того,
перелік основних критеріїв може доповнюватися ЄС у ході переговорів з
країнами-кандидатами [229, с. 130]. Можливості вступу до економічного та
валютного союзу нових членів, ЄС оцінює також на основі критеріїв конвергенції,
закріплених у Маастрихтському Договорі[278].
Отже, Копенгагенські вимоги стосуються політичних та економічних засад, а також
готовності виконувати належні зобов’язання. Вони включають стабільні
демократичні інституції, повагу до меншин, існування ринкової економіки,
здатної витримати конкурентний тиск у Союзі, спроможність дотримуватися цілей
політичного, економічного і валютного союзу.
Проведена класифікація та систематизація Копенгагенських критеріїв набуття
членства в ЄС дозволяє провести порівняння спільностей та відмінностей їх
принципів та положень з категоріально-понятійним апаратом діяльності інститутів
ОБСЄ БДІПЛ, ВКНМ, ПЗМІ та КДЕД.
2.2. Інститути ОБСЄ у сфері „людського” виміру діяльності Організації
Одразу відзначимо, що до інститутів, які асоціюються зі сферою „людського”
виміру діяльності ОБСЄ належать БДІПЛ, ВКНМ та ПЗМІ. Наявність зазначених
інститутів додає ОБСЄ унікальності та особливості, яка полягає
- Київ+380960830922