РОЗДІЛ 2.
СТРАТЕГІЇ ОБ'ЄДНАННЯ КОРЕЇ В ПОЛІТИЦІ
ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ
2.1. Політика РК в період диктатури
Після утворення двох держав на півночі та на півдні Кореї головним питанням у проблемі Кореї став не пошук методу чи форми об?єднання, а головним чином з'ясування, чий уряд законно вибраний.
Правителі Південної Кореї визнавали лише уряд Півдня законно обраним урядом і тому, згідно рішення Генеральної Асамблеї ООН, визнавали необхідним провести довибори в Північній частині Кореї та влитися в парламент Південної Кореї.
У випадку якщо Північ не погодиться з пропозицією Півдня, аж до застосування сили для об?єднання країни, було заявлено, що противником переговорів є лише Радянський Союз.
Така позиція Південної Кореї означала блокаду пошуків способів об?єднання країни та отримала підтримку з боку США щодо законності уряду Південної Кореї.
З іншого боку, Північна Корея та Радянський Союз спростували заяву Південної Кореї про законність уряду, заявляючи, що уряд Південної Кореї не може бути законним, оскільки не відображає сподівання всього корейського народу, отже, лише уряд Північної Кореї є єдиним Центральним законним урядом, обраним в результаті демократичних виборів.
У відповідь на подібні заяви двох держав Генеральна Асамблея ООН 12 грудня 1948 року чітко постановила, що уряд Південної Кореї є законно обраним урядом у тих регіонах, де були можливі нагляд за виборчим процесом та консультації.
Таким чином, кожна сторона вважала себе законним урядом і не дотримувалася думки, що треба сісти за стіл переговорів, тому і сама можливість безпосереднього ведення переговорів між Півднем та Північчю ставала все більш ілюзорною. У міру того, як вірогідність пошуків мирного об?єднання почала танути, стала посилюватися тенденція до об?єднання озброєним шляхом.
Радянський Союз, якому до утворення КНДР вдалося створити збройні сили Півночі та озброїти її, 18 вересня того ж року через дипломатичні канали повідомив США про виведення Радянських військ і запропонував одночасно вивести американські війська з Південної Кореї.
В свою чергу, США 20 вересня того ж року заявили про те, що США у якомога коротший термін виведуть війська, а 28 вересня у посланні СРСР заявили, що "уряд США вважає виведення американських військ частиною більш масштабного питання, ніж об?єднання і незалежністі Кореї" і виразно висловилися про дострокове виведення своїх військ.
Після цього США у квітні 1949 року через посла США в Кореї передали уряду Південної Кореї повідомлення про початок виведення своїх військ і до 29 червня завершили виведення.
2.1.1.Уряд Лі Син Мана і політика примусового об?єднання
Відносно виводу американських військ з Південної Кореї схоже на те, що президент Лі Син Ман, з одного боку хотів, щоб до укріплення збройних сил Південної Кореї американські війська залишались на території Кореї, а з іншого боку, прагнучи виведення американських військ, натомість мав намір отримати суттєвішу допомогу в озброєнні. Виходячи з цього, він заявив, що "в найкоротший строки наші збройні сили не будуть більше потребувати підтримки іноземних військ".
Лі Син Ман припускав, що озброєні сутички між Півднем та Північчю неминучі і заявив, що навряд чи США зможуть спокійно перепочити до об?єднання Кореї, і попросив допомоги в озброєнні, а також знову виніс на порядок денний питання об?єднання шляхом вторгнення на Північ. Крім того, він заявив, що Південна Корея не потерпить такого становище, і що тільки збройним шляхом треба вирішувати питання об?єднання, тому Південна Корея готова боротися. Але США не поставили Південній Кореї важку зброю, побоюючись її нападу на Північну Корею.
США, які в той час вивели свої війська з Південної Кореї, втратили монополію на атомну зброю і опинилися перед фактом створення Китайської Народної Республіки, стали виявляти обережність у корейському питанні і не йшли на відкриту воєнну згоду з Сеулом, остерігаючись бути втягнутими в конфлікт на Далекому Сході. Крім того, США вважали, що якщо Північна Корея вчинить напад на Південну Корею, то шансів на порятунок практично не буде ?4?.
Така післявоєнна стратегія США стосовно Південної Кореї призвела до того, що США не потурбувалися про безпеку Південної Кореї після виведення своїх військ. Звичайно, армія Південної Кореї виявилася дуже слабкою.
Одночасно Сеул почав вишукувати можливості до створення регіональної оборонної організації антикомуністичних країн в Тихоокеанському регіоні за типом НАТО. 1 березня 1950 року, спираючись передусім на підтримку Чан Кай Ши, президент Південної Кореї Лі Син Ман закликав до створення Пакту тихоокеанських країн проти комунізму.
Але в тій міжнародній обстановці, що склалася, США не підтримали ідею Сеула. Більш того, деякі американські офіційні особи розцінили цю заяву як певний тиск на США з метою змусити їх взяти на себе і великі військові зобов?язання щодо Південної Кореї і Тайваню, і як таку, що підриває їх стратегію в регіоні.
З іншого боку, Північна Корея, яка мала непогано озброєну армію, посилено готувалася до збройного нападу на Південну Корею, а для проформи виступила з новою ініціативою мирного об?єднання. Так, буквально за декілька днів до нападу, а саме 19 червня 1950 року від президії Народних зборів надійшло звернення до парламенту Південної Кореї з пропозицією об?єднати парламенти обох країн і створити єдиний законодавчий орган.
25 червня 1950 року Північна Корея напала на Південну Корею. У зверненні до корейського народу 26 червня 1950 року, тобто наступного дня після початку війни, Кім Ір Сен заявив: "Ми маємо ліквідувати антинародний фашистський маріонетковий режим Лі Син Мана, встановлений в південній частині Республіки, визволити південну частину Батьківщини від панування кліки Лі Син Мана і відновити народні комітети - справжні органи влади. Під прапором КНДР ми повинні завершити об?єднання Батьківщини та створити єдину, незалежн