РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПОСЛУГ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
2.1. Ринок інноваційних послуг у сфері транспорту України, його інфраструктура
і конкурентне середовище
З отриманням Україною незалежності, структурні перетворення економіки значною
мірою вплинули на інноваційну діяльність вітчизняних організацій. Низка галузей
виробництва почала функціонувати без суттєвого наукового супроводження,
оскільки головні наукові організації залишились за межами України. Серйозну
проблему для України створюють й великі вітчизняні наукові комплекси, що мають
експериментальне виробництво і соціальну інфраструктуру, які за часів СРСР
працювали на оборонну галузь, а в сучасних умовах втратили своє значення
(Харківський фізико-технологічний інститут, Інститут електрозварювання ім.
Є.А. Патона, Інститут кібернетики та ін.). Разом з тим у більшості національних
наукових установ природознавчої галузі (біологія, хімія, фізика, математика,
механіка тощо) діють багаточисельні наукові школи зі світовим
визнанням [23,43,166].
В таких умовах відбувались: довготривала економічна криза в Україні
(1990-2000 рр.), розрив налагоджених відносин з країнами, що входили у склад
СРСР, зниження доходів у більшої частини населення, насичення ринку іноземними
товарами і послугами. Але незважаючи на це з початку дев`яностих років XX
століття почав розвиватись інноваційний бізнес. З кожним роком кількість
підприємств, які надають інноваційні послуги, зростає, кількість послуг, що
надаються, також збільшується, а якість надання цих послуг суттєво
підвищується. Така ситуація обумовлена зростаючою конкуренцією в
науково-технічній сфері за надання інноваційних послуг відповідним споживачам
(промисловість, транспорт, сільське господарство).
Інноваційною діяльністю у сфері транспорту в Україні, в основному, займаються
спеціалізовані галузеві науково-дослідні і проектні інститути, які розробляли
нові системи, технології, продукти, стандарти і впроваджували їх у транспортну
систему СРСР централізовано. Перехід України до ринкових умов господарювання
змінив становище в транспортній галузі. Державні замовлення для НДІ на
впровадження інновацій у сфері транспорту припинились, але з`явилась значна
кількість приватних фірм та організацій, що представили більш
конкурентоспроможні інноваційні товари та послуги на ринку України (додаток Б,
рис.1). В той же час система реформувань на транспорті проводилась неефективно.
За період 1990-2005 рр. спостерігається зниження перевезень більше ніж в 2,5-5
разів (табл. 2.1), а вантажообороту – більше ніж в 2,5-3 рази
(табл. 2.2) [53,155,162]:
Таблиця 2.1
Перевезення вантажів за видами транспорту, млн.т
Види транспорту
1985
1990
1995
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2010*
Автомобільний
4727
4897
1816
939
977
935
973
1027
1121
1620
Залізничний
1024
974
360
357
370
393
445
462
450
850
Водний
113
119
34
15
15
16,4
19
21
21
28
Авіаційний
0,3
0,2
0,0
0,0
0,0
0,1
0,1
0,1
0,1
0,2
Трубопровідний
254
296
246
218
216
201
217
221
213
272
Всі види транспорту
6118
6286
2456
1529
1579
1545
1654
1725
1805
2770
Таблиця 2.2
Вантажооборот за видами транспорту, млрд.т.км
Види транспорту
1985
1990
1995
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2010*
[* - прогнозування показників діяльності в транспортній галузі України
здійснювалось на основі методу апроксимічної залежності та врахуванні існуючих
тенденцій]
Автомобільний
71,8
79,7
34,5
19,3
18,5
20,6
24,4
30,3
19,7
45,0
Залізничний
497,9
474,0
195,8
172,8
177,5
193,1
225,3
234,0
223,4
610,0
Водний
260,5
277,5
128,8
14,6
13,8
13,0
14,6
14,9
15,9
22,0
Авіаційний
0,2
0,1
0,0
0,0
0,0
0,4
0,5
0,3
0,3
0,8
Трубопровідний
155,2
208,0
184,9
187,5
184,2
184,2
192,7
221
201,3
260
Всі види транспорту
985,6
1039
544,0
394,1
394,0
411,3
457,5
481,6
460,6
938
Невеликі підприємства інноваційної сфери реалізують готову продукцію та послуги
в умовах кризи більш ефективно ніж галузеві НДО за рахунок менших масштабів
(незначна частка постійних витрат), більш гнучкої структури управління та
виробництва, націленості на вузьку нішу у відповідному сегменті ринку.
Негативною стороною невеликих інноваційних підприємств є те, що стратегічні
наукові направлення ними майже не розробляються. Унікальне обладнання великих
галузевих НДО без належного використання та вдосконалення морально та фізично
старіє, безконтрольно розпродається та знищується. Так, за даними статистики
вартість основних засобів у науково-дослідних організаціях України (в цілому)
постійно зменшується (млн. грн.): в 1998 р. – 17854, в 1999 р. – 10200, в
2000 р. – 8739, в 2001 р. – 8500, 2002 р. – 8300, 2003 р. - 8100 [155]. При
прогнозуванні (використовуючи метод екстраполяції) за таких тенденцій вона буде
становити в 2007 р. – 7100 млн. грн., в 2010 р. – 5700 млн. грн.
Аналіз ринку інноваційних послуг показує, що малі НДО не надають всього спектру
інноваційних послуг, а зосередились тільки на привабливих для них сегментах. Це
призводить до звуження спектру дії української науки та значного відставання
виробництва від економічно розвинених країн, що обумовлюється також недостатнім
державним фінансуванням і неможливістю в умовах кризи виділяти
підприємствами-споживачами кошти на науково-технічну діяльність профільним
науково-дослідним організаціям.
Незважаючи на це науковий потенціал України ще достатньо значний. Так, у 2004
р. науково-технічні роботи виконували 1505 організацій. Для кількісного
порівняння – у США науково-технічні дослідження проводять 2700 університетів та
коледжів. Структурна характери
- Київ+380960830922