РОЗДІЛ 2
ОСОБИСТІСНО-ЖИТТЄВІ ТА ІСТОРИЧНО-НАУКОВІ ВИТОКИ
УКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОНЦЕПЦІЇ В. ВЕРНАДСЬКОГО
2.1. Вплив родини і довкілля на становлення В. Вернадського як особистості
Щоб зрозуміти витоки світоглядних позицій В. Вернадського, необхідно
проаналізувати його ставлення до історії власного роду, а також розглянути
суспільну ситуацію, в якій формувалася його багатогранна особистість. Слід
також зупинитись на ставленні В. Вернадського до природи України, яка завжди
приваблювала його та надихала на нові відкриття. Він не раз у своїх спогадах
наголошував на тому, що саме на українській землі – на Полтавщині, в Києві, на
Старосільській біологічній станції – до нього приходило натхнення, з’являлись
нові ідеї. Саме там у 1916-1919 рр. він свої філософські роздуми зумів
об’єднати у епохальному науковому відкритті – вченні про біосферу та ноосферу.
Становлення світогляду, а пізніше й наукова діяльність видатного вченого
відбувалися в епоху національного відродження (не дивлячись на опір імперської
влади), що супроводжувалася легалізацією й активізацією національно-визвольного
руху в Україні. Як писав І. Франко, постало завдання “витворити з величезної
етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний
організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя, відпорний на
асиміляційну роботу інших націй, відки б вона не йшла, та при тім податний на
присвоювання собі в якнайширшій мірі в якнайшвидшім темпі загальнолюдських
культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна, хоч і як сильна
держава, не може остоятися” [Цит. за: 57, с. 285].
Важливою є теза сучасних науковців-українознавців: “основою переважної
більшості політичних націй у Європі були саме етнічні нації (тобто,
«нація-держава» утворювалась на основі «нації-культури»)” [25, с. 49].
Слід наголосити, що українськість В. Вернадського починала формуватися саме
через прилучення до культури українського народу. Величезну роль в житті і
творчості В. Вернадського відігравало мистецтво, яке, на його думку, поруч з
наукою, релігією і філософією є шляхом пізнання природи, людини, Космосу.
Безперечно, виникнення і формування вчення про біосферу і ноосферу було б
неможливе без найглибшого проникнення В. Вернадського в історичний процес і
усвідомлення ним як усіх культурних досягнень людства, так і трепетна його
любов до української культури. Він був обізнаний з мистецтвом і літературою
багатьох країн світу. Як і в науковому пошуку, в спілкування з мистецтвом він
прагнув доторкнутися до першоджерел та оригіналів. Зустрічі з прекрасним
супроводжували В. Вернадського упродовж його життя і були невіддільні від
пошуків істини. З огляду на родинні традиції, а в дорослому житті – через
уподобання самого В. Вернадського, в його духовному світі значне місце посідали
українське мистецтво і література. Як і українська мова, вони впливали на його
особистість на глибинному, генетичному рівні [17].
В. Вернадський багато подорожував, побував і на американському континенті, але
життя його проходило, зазвичай, в Москві і Петербурзі (Петрограді, Ленінграді).
Оточення його було, головним чином, російськомовне. Але він не забував про
Україну. В одному з листів до А. Кримського (до речі, написаного по-українськи)
В. Вернадський просив: “Пишіть по-українськи, бо я тут можу чути українську
мову тільки від моєї дочки... та часом рідко від кого-небудь із українців” [Ф.
І, од. зб. 26209].Він сам себе визначає як “росіянина по культурі і всьому
укладу життя – правда росіянина, все життя якого безперервно було пов’язано з
Україною” [15, с. 76].
Батько Володимира Івановича багато розповідав сину про історію і культуру
українського народу, про генеалогію сім’ї Вернадських, яка простежувалася до
козацьких часів. В. Вернадський завжди усвідомлював свою належність до
українського народу, мав тісні родинні зв’язки із сім’ями відомих українських
інтелігентів – Короленками, Старицькими. Ставлення його до українського питання
формувалося під впливом умонастроїв значної частини ліберальної інтелігенції
ХІХ – початку ХХ ст. І тому, закономірно, що для нього засадничим став пошук
ненасильницьких шляхів і методів, які враховували б демократичне право свободи
кожної людини. З дитячих років В. Вернадський перебував під безпосереднім
впливом найвизначніших здобутків української культури. Пізніше він сам приймав
безпосередню участь у творенні сучасної української культури, адже завдячуючи
саме діяльності В. Вернадського Україна сьогодні має Академію наук, вплив якої
на українську культуру неможливо переоцінити. Хоча народився Володимир Іванович
Вернадський в Петербурзі (12 березня 1863 р.), дитинство його пройшло в
Україні, переважно в Харкові, коли батько працював там керуючим Державного
банку. Все своє життя В. Вернадський не втрачав любові до України, її мови та
культури. Сімнадцятирічний Володимир Вернадський 18 жовтня 1880 р. [121, с.7]
написав, мабуть, єдиний у своєму житті вірш, його він присвятив Україні –
“своєму рідному краю” (подається без перекладу):
“Украина, родная моя сторона,
Века ты уже погибаешь…
Но борешься, бьешься, бедняжка, одна,
И в этой борьбе изнываешь.
В минуту погибели крайней твоей
Детей твоих дух пробуждался,
Старались свободу найти от цепей
И ум их тобой восхищался.
Но дела вести до конца не могли
И вновь начинались раздоры…
Врагам твоим снова они помогли
И вновь появлялись кондоры.
Кондоры – враги, разрывали тебя,
И дети врагами являлись,
Немногие, верно до гроба любя,
Течению волн покорялись.
Но в этих немногих вся сила твоя —
Они втихомолку старались,
И в годину бедствий, родная моя,
Враги твои вновь изгонялись…
Опять начинались раздоры, борьба,
Враги
- Київ+380960830922