РОЗДІЛ 2
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОРЕГІОНІВ
2.1 Лімологічний аналіз європейського континенту
Лімологія – у загальному розумінні це науковий напрямок, що досліджує природні
та інші границі. Політична лімологія (кордонознавство, географія границь) – це
наука про кордони, що відноситься до числа тих сфер сучасної
суспільно-політичної географії, які швидко розвиваються [8; 69]. Основу нових
теоретичних підходів до вивчення функцій границь (кордонів) складає новий
практичний досвід прикордонної і транскордонної діяльності. У лімології
виокремлюються два головних напрями досліджень – кордони та їх функціональність
і життєдіяльність прикордонних територій, зокрема транскордонне
співробітництво, основою дослідження кожного з яких є спеціальна система
теоретико-прикладних методів.
2.1.1 Оцінка геопросторових характеристик країн Європи
На певних територіях з усіма комплексами їхніх ландшафтно-природних
характеристик функціонують певні соціуми, що взаємодіють з даними територіями і
оточуючим світом (зовнішнім середовищем). Тому суспільно-географічний аналіз
єврорегіонів як форм організації міжрегіонального співробітництва на певних
транскордонних територіях доцільно розпочати із аналізу якісних (сухопутність,
приморськість, штучність, натуральність геометрична конфігурація тощо) і
кількісних (протяжність) характеристик державних кордонів як загального фактору
формування певних передумов розвитку територіальних соціально-економічних
систем (ТСЕС) європейських держав, зокрема й України.
При аналізі геопросторових передумов розвитку держави, спочатку оцінюються два
головні ресурси її існування – територія і населення, а отже і державні кордони
як межі поширення державного суверенітету і формування соціально-економічної та
політичної систем даної держави. З точки зору суспільної географії, особливого
значення набуває оцінка географічного положення конкретної ТСЕС, зокрема
специфічного прикордонного положення (сухопутного та приморського). У контексті
вище зазначеного, для вирішення поставлених задач пропонується методика
визначення наступних основних геопросторових характеристик: коефіцієнт
просторової компактності території (КS), коефіцієнт просторово-поселенської
компактності (KSP) і коефіцієнт специфічного прикордонного положення
(сухопутного К1 і приморського К2) (рис. 2.1).
Коефіцієнт просторової компактності (KS) є характеристикою функціональної
залежності території (як загального просторового ресурсу) від конфігурації її
кордонів, виражену через безрозмірну величину з оптимальним значенням KS=1,00,
що визначає міру наближеності форми території до форми кола – найоптимальнішого
варіанта територіальної конфігурації з огляду на просторову доступність до
будь-якої точки території від її центру, а отже і ефективність управління. Якщо
поглянути на карту Європи (рис. 2.2), найбільшою просторовою компактністю (КS
понад 0,5) володіють Литва, Румунія, Македонія, Чехія, Словаччина, Польща,
Албанія, Болгарія, Боснія-і-Герцеговина та країни-карлики.
Найменшими показниками (КS менше 0,2) просторової компактності володіють
приморські і острівні країни – Норвегія, Данія, Велика Британія, Греція,
Італія, Хорватія. Для України цей показник становить КS=0,38. Закономірним є
те, що чим менший коефіцієнт просторової компактності, тим більшою є
протяжність кордонів, а отже і зростає залежність держави від здійснення через
ці кордони зовнішньої діяльності і потреба їх утримання, особливо характерним
це є для переважно сухопутних країн (Німеччина, Україна, Швейцарія, Австрія;
див. додаток А).
Не зважаючи на певну цінність суто теоретичної географічної інформації, яку
отримуємо при розрахунку даного коефіцієнту, все ж не враховується якісний стан
території. Врахування інших факторів, зокрема соціально-економічних (наприклад
щільність населення, рівень валового внутрішнього продукту на одного жителя,
сільськогосподарська освоєність земель тощо) або ландшафтно-природних
(наприклад лісистість, гористість, щільність річково-озерної мережі тощо) дають
більш повну і спеціалізовану інформацію.
Рис. 2.1. Математико-географічне моделювання геопросторових характеристик
державної території
Рис. 2.2. Коефіцієнти просторової компактності країн Європи
Для цього варто застосувати так звані перевідні індекси, значення яких залежать
від міри оптимальності дії певного фактора. Розглянемо основну варіацію
просторово-факторної компактності території, що відноситься до
об’єкт-предметної сфери економічної та соціальної географії -- коефіцієнт
просторово-поселенської компактності.
Загальною мірою усуспільнення і антропогенного навантаження на територію
являється показник щільності її заселення, тому коефіцієнт
просторово-поселенської компактності (КPS) дає більш глибоку інформацію,
являючи собою математично обґрунтовану спробу ув’язати розподіл проживаючого на
території населення (як загального геоекономічного ресурсу) з геопросторовими
особливостями даної території (рис. 2.2). Перевідний індекс для визначення
даного коефіцієнту виражається через величину щільності населення (перевідний
індекс ІPS=1,00 при щільності населення 99 осіб/км2 – середня щільність
населення європейського континенту без Росії).
Максимальні значення перевідного індексу ІPS нівелюють недостатність суто
просторової компактності, а мінімальні – навпаки її збільшують. Крім того,
коефіцієнт просторово-поселенської компактності – це універсальний показник
залежності життєдіяльності соціуму території від сусідів і зовнішнього світу
(чим вищий показник тим об’єктивнішою і актуальнішою
- Київ+380960830922