РОЗДІЛ 2. КУБИНСЬКА ПОЛІТИКА АДМІНІСТРАЦІЇ
ДЖ. Ф. КЕННЕДІ (ДО ЖОВТНЯ 1962 Р.)
2.1. Основні засади політики адміністрації Дж. Ф. Кеннеді стосовно Куби
Під час виборчої кампанії 1960 р. сенатор Дж. Ф. Кеннеді піддав критиці
кубинську політику адміністрації Д. Ейзенгауера. У деяких працях стверджується,
що Дж. Ф. Кеннеді звинувачував уряд Д. Ейзенгауера лише тому, що останній
допустив перемогу революції на Кубі і не вжив жорстких заходів для її
придушення, а тому, на думку сенатора, силам, які борються за свободу у
вигнанні та в горах Куби, необхідно надавати всебічну підтримку і не допустити
розповсюдження комунізму в інших країнах Латинської Америки. [87 Горовцов Д.Е.
Эволюция советско-американских отношений и Карибский кризис 1962 года. –
Москва, Московский государственный автомобильно-дорожный институт (технический
университет), 1996. – С. 104] Проте це твердження є справедливим лише частково.
Дійсно, у промові в м. Цинциннаті на початку жовтня Дж. Ф. Кеннеді зауважував,
що держдепартаменту слід було прислухатись до своїх пробатістівських послів і
усвідомити, що кубинська революція була комуністичною змовою з самого початку.
[88 Schlesinger A. A Thousand Days. John F. Kennedy in the White House. –
Boston: Houghton Mifflin Company, 1965. – Р. 224] У ході кампанії кандидат у
президенти переконував, що опозиційним до Ф. Кастро силам, за умови, що вони не
прихильники Ф. Батісти, слід надавати допомогу. [89 “Face-to-Face, Nixon -
Kennedy”. Vice President Richard M. Nixon and Senator John F. Kennedy. Fourth
Joint Television – Radio Broadcast. Friday, October 21, 1960 //
http://www.Jfklibrary.org/60-4th.htm] Однак, він звинувачував своїх
попередників і в їх недалекоглядності стосовно як Куби, так і Латинської
Америки в цілому у період перед кубинською революцією. Під час теледебатів з Р.
Ніксоном, Дж. Ф. Кеннеді критикував політику попередньої адміністрації за
підтримку диктатури Ф. Батісти і ігнорування нагальних потреб
латиноамериканського населення, а особисто Р. Ніксона – за те, що останній на
конференції у Гавані у 1955 р. вихваляв компетентність та стабільність
батістівської диктатури й не використав американського впливу, щоб підштовхнути
кубинський уряд до проведення вільних виборів в країні, зокрема, в 1957 р. і
1958 р. В результаті, стверджував майбутній президент, Куба втрачена для
свободи. [90 Vice President Richard M. Nixon and Senator John F. Kennedy.
Second Joint Television – Radio Broadcast. October 7, 1960 //
http://www.jfklibrary.org/60-2nd.htm] Для унеможливлення розширення впливу
Ф. Кастро в Латинській Америці, у чому Дж. Ф. Кеннеді вбачав велику небезпеку
інтересам США, він пропонував не лише підтримку кубинських сил опору, але і
стверджував, що США повинні „солідаризуватися з величезним прагненням людей у
латиноамериканських країнах до кращого життя”. [91 “Face-to-Face, Nixon -
Kennedy”. Vice President Richard M. Nixon and Senator John F. Kennedy. Fourth
Joint Television – Radio Broadcast. Friday, October 21, 1960 //
http://www.Jfklibrary.org/60-4th.htm] Отже, на думку майбутнього президента,
США повинні були звернути більшу увагу на нагальні проблеми країн регіону, щоб
унеможливити революційні процеси на зразок тих, що привели Ф. Кастро до влади.
Однак з приходом до влади нової адміністрації докорінних змін у політиці США
щодо Куби не відбулося. Дж. Ф. Кеннеді став швидше продовжувачем політики
попередньої адміністрації, ніж новатором у підході до кубинської проблеми.
З міркувань безпеки та економічного добробуту, кубинський уряд не був
зацікавлений у протистоянні з могутнім північним сусідом, і з обранням нового
президента США деякі кубинські урядовці сподівались на покращення стосунків між
двома державами. Так, Ф. Кастро заявив, що Куба готова сприяти зменшенню
напруги у відносинах зі Сполученими Штатами, якщо Дж. Ф. Кеннеді припинить
постачання зброї партизанським формуванням в горах Ескамбрей. [92 Parmet H.
Вказ. праця. – P. 158] У розмові чиновника держдепартаменту Т. Манна з К.
Кенглзом, чиказьким адвокатом та зареєстрованим представником уряду Ф. Кастро,
останній розповів, що брат кубинського лідера Р. Кастро невдоволений засиллям
комуністів в уряді і бажав би усунути їх від влади, проте, перед здійсненням
такого кроку, він прагне отримати гарантії підтримки з боку США. Р. Кастро,
зокрема, бажав дізнатись, чи згодні США відновити відносини з Кубою і почати
закупівлю цукру. [93 Memorandum of Conversation. February 4, 1961 // FRUS. –
Vol. X // http://www.state.gov/www/about_state/history/frusX/31_45.html] Дещо
пізніше на прагнення багатьох вищих урядовців Куби до нормалізації стосунків зі
Сполученими Штатами вказував посол Куби в ОАД К. Лечуга. [94 Memorandum of
Conversation. July 13, 1961 // FRUS. – Vol. X //
http://www.state.gov/www/about_state/history/frusX/236_255.html] Проте з боку
уряду США ці дипломатичні ініціативи кубинських керівників не отримали
належного реагування. Дж. Ф. Кеннеді, очевидно, не був схильний до будь-яких
переговорів з урядом Куби. Натомість його уряд зосередився на опрацюванні
успадкованих від попередньої адміністрації планів повалення режиму Ф. Кастро і
пошуку засобів ізоляції Куби у системі міжамериканських відносин.
Ставлення адміністрації Дж. Ф. Кеннеді до існуючого режиму на Кубі пояснюється
уявленнями про характер загрози з боку останнього. Висновки про ступінь цієї
загрози робилися на основі ідентифікації кубинської революції з комуністичним
рухом та переконання, що Ф. Кастро є маріонеткою Москви. Так, у посланні до
Конгресу 30 січня 1961р. американський ліде
- Київ+380960830922