Рівні лептину крові у хворих на гіпертонічну хворобу у межах метаболічного синдрому в динаміці антигіпертензивної терапії

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ ТА МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб.
Обстежено 120 хворих на ГХ, серед яких у 89 пацієнтів (74,1%) захворювання
перебігало в межах метаболічного синдрому, а у 31 пацієнта (25,9%) проявів
метаболічного синдрому не виявлялось. Усі хворі знаходились на стаціонарному
лікуванні у відділенні гіпертензії і захворювань нирок Інституту терапії імені
Л.Т. Малої АМН України або у терапевтичному відділенні Дорожньої клінічної
лікарні на станції м. Харків.
Вік хворих сягав від 28 до 67 років (середній вік 50,1±0,9 роки). Чоловіків
було 78 осіб, жінок - 42 особи.
Для діагностики ГХ та метаболічного синдрому використовували рекомендації
Української асоціації кардіологів (1998, 2004). Згідно цих рекомендацій діагноз
ГХ встановлю­вався при виявленні у хворого САТ - 140 мм рт. ст. і вище та/ або
ДАТ – 90 мм рт.ст. і вище та при відсутності у хворого даних за симптоматичний
характер підвищення АТ.
Діагноз метаболічного синдрому встановлювався у разі поєднання у хво­рого
трьох чи більше із нижчеперелічених компонентів:
- АТ > 130/85 мм.рт.ст.,
- об’єм талії > 102 см у чоловіків та > 88 см у жінок,
- рівень глюкози крові натще > 6,1 ммоль/л,
- гіпертригліцерідемія > 1,69 ммоль / л,
- зниження рівня ХСЛПВЩ < 1,04 ммоль/л в чоловіків та < 1,29 ммоль /л у жінок.
Особливістю даного дослідження було те, що у всіх хворих на ме­таболічний
синдром була ГХ (САТ - 140 мм рт. ст. і вище та/або ДАТ – 90 мм рт.ст. і
вище).
Анамнестично тривалість ГХ коливалася від півроку до 35 років, се­редня
тривалість підвищення АТ була - 8,2±0,67 років. Тривалість ГХ більше 10 років
спостерігалася у 41 хворого (34,1%) в цілому по групі, з них у 27 (30,3%)
хворих на ГХ в межах метаболічного синдрому і у 14 (45,2%) хворих на ГХ без
метаболічного синдрому. Тривалість ГХ меньше 10 років спостерігалась у 79
хворих (65,8%) в цілому по групі, з них у 62 (69,7%) хворих на ГХ в межах
метаболічного синдрому і у 17 (54,8%) хворих на ГХ без метаболічного синдрому.
ГХ І стадії була діагностована у 11 осіб (9,1%), з них у 6 (6,7%) хво­рих на ГХ
в межах метаболічного синдрому і у 5 (16,1%) хворих на ГХ без метаболічного
синдрому; ГХ ІІ стадії була виявлена у 97 (80,8%) хворих на ГХ в цілому по
групі, з них у 77 (86,5%) хворих на ГХ в межах метаболічного синдрому і у 20
(64,5%) хворих на ГХ без метаболічного синдрому; ГХ ІІІ стадії діагоностована у
12 (10,0%) в цілому по групі, з них у 6 (6,7%) хворих на ГХ в межах
метаболічного синдрому і у 6 (19,3%) хворих на ГХ без метаболічного синдрому.
ГХ у межах м’якої форми була виявлена у 63 пацієнтів (52,5%) в цілому по групі,
з них у 47 (52,8%) хворих на ГХ в межах метаболічного синдрому і у 16 (51,6%)
хворих на ГХ без метаболічного синдрому; ГХ у межах помірної форми була
виявлена у 38 (31,6%), з них у 27(30,3%) хво­рих на ГХ в межах метаболічного
синдрому і у 11(35,4%) хворих на ГХ без МС; ГХ у межах тяжкої форми була
виявлена у 19 пацієнтів (15,8%), з них у 15(16,8%) хворих на ГХ в межах
метаболічного синдрому і у 4 (12,9%) хворих на ГХ без метаболічного синдрому.
За даними ехокардіоскопії серед усіх хворих на ГХ ГЛШ діагностована у 102
(85,0%) хворих на ГХ (в групі хворих на ГХ в межах метаболічного синд­рому – у
77 осіб (86,5%), в групі хворих на ГХ без метаболічного синдрому – у 25 осіб
(80,6%).
Генералізоване або локальне звуження артерій сітківки (ангіопатія сітківки за
гіпертонічним типом) діагностовано у 84 (70,0%) хворих на ГХ в цілому по групі,
з них у 62 (69,9%) хворих на ГХ в межах метаболічного синдрому і у 22 (70,9%)
хворих на ГХ без метаболічного синдрому. Гіпертонічна дисциркуляторна
енцефалопатія спостерігалась у 30 (25,0%) хворих, з них у 22 (24,7%) хворих на
ГХ в межах метаболічного синдрому і у 8 (25,8%) хворих на ГХ без метаболічного
синдрому.
В групі хворих на ГХ в межах метаболічного синдрому в залежності від кількості
компонентів метаболічного синдрому виділяли: хворих із трьохкомпонентним
метаболічним синдромом - 35 осіб (39,3%), хворих із чотирьохкомпонентним
метаболічним синдромом - 36 осіб (40,4%), хворих із п’ятикомпонентним
метаболічним синдромом - 18 осіб (20,3%).
Окремі компоненти синдрому в групі хворих на ГХ у межах метаболічного синдрому
спостерігались з наступною частотою: надлиш­кова вага тіла (індекс маси тіла –
25-30 кг/мІ) спостерігалася у 20 осіб (22,4%); ожиріння І ступеня (індекс маси
тіла - 30-35 кг/мІ) – у 36 осіб (40,4%); ожиріння ІІ ступіня (індекс маси тіла
- 35-40 кг/мІ) – у 27 хворих (30,3%); ожиріння ІІІ ступіня (індекс маси тіла -
40 та більше кг/мІ) – у 6 (6,9%) хво­рих. Підвищення об’єму талії ( >102 см у
чоловіків та >88 - у жінок) у хворих на ГХ в ме­жах метаболічного синдрому
спостерігали у 88 осіб (98,8%), а підвищення відношення об’єму талії до об’єму
стегон (вище 0,9 - у чоловіків та вище 0,8 - у жінок) спостерігали у 84 осіб
(95,5%).
У хворих на ГХ в межах метаболічного синдрому гіпертригліцерідемія виявлена у
62 хворих (69,6%), гіпоальфа- холестеринемія (зниження рівня ХС ЛПВЩ в крові) –
у 73 (82%), підвищення глю­кози крові натще було знайдено у 29 осіб (32,5%),
пору­шення толерантності до вуглеводів (глюкоза венозної крові натще – менше
7,0 ммоль/л та через 2 години після навантаження глюкозою (75 г) – в ме­жах -
7,8-11,1 ммоль/л) було знайдено у 25 (20,8%) осіб.
В групі хворих на ГХ в межах метаболічного синдрому цукровий діабет ІІ типу
(інсуліннезалежний) був діагностований у 10 (8,3%) осіб, при цьому у всіх
відмічалась легка форма і стадія компенсації вуглеводного обміну.
ІХС (стабільна стенокардія ІІ функціонального класу) була діагностована у 40
(33,3%) хворих на ГХ в ц