РОЗДІЛ 2
СТАДІЙНО-СУБ’ЄКТНИЙ АСПЕКТ НОРМОПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Теоретико-правовий статус та особливості суб’єктів нормопроектування.
Нормопроектування являє собою складний процес розробки проектів
нормативно-правових актів, що характеризується як різновид активної діяльності
суб’єктів в рамках процедури пізнання соціальної дійсності та активної форми
роботи щодо формування і погодження проекту юридичного документу та, як
результат, створення єдиного цілісного проекту нормативно-правового акту.
Нормопроектування є соціальним явищем, формою суспільно-корисної діяльності. Це
пояснюється тим, що процес розробки проектів нормативно-правових актів
здійснюється колективом громадян або окремими посадовими особами одноособово.
Окрім того, процес нормопроектування має не хаотичний, а організований
виважений характер, що включає в себе активну розумову творчу діяльність
суб’єктів з метою вдосконалення правового регулювання суспільних відносин.
Дослідження нормопроектної діяльності потребує активізації наукового
дослідження інституту суб’єктів нормопроектування. У літературі підкреслюється
визначальне значення суб’єктів правотворчого процесу, в тому числі і суб’єктів
нормопроектування, що забезпечують:
повноту пізнання об’єктивних факторів, що обумовлюють доцільність правового
регулювання та видання відповідного нормативного акту;
об’єктивність оцінок, змістом яких є формування рішення щодо того чи іншого
змісту проекту нормативно-правового акту, виходячи з інтересів суспільства та
соціальної доцільності;
розробку проекту юридичного документу за принципом втілення в змісті проекту
волевиявлення більшості із врахуванням інтересів меншості [107, c. 16].
Актуальність та специфіка дослідження інституту суб’єктів нормопроектування, а
саме поняття суб’єктів, їх статусу та класифікації, правового забезпечення
діяльності, значення діяльності суб’єктів полягає в наступному:
суб’єкти нормопроектування складають невід’ємну частину всього кадрового
забезпечення нормопроектної діяльності;
суб’єкти нормопроектування є структурним елементом (складовою частиною)
суспільних відносин (правовідносин), що виникають в процесі розробки проектів
нормативно-правових актів, які складають їх зміст;
суб’єкти нормопроектування є самостійним інститутом, що наділений рисами
активності та цілеспрямованості;
суб’єкти нормопроектування визначають соціальність процесу нормопроектування та
характеризуються безпосередньою активною поведінкою (гносеологічного змісту),
що націлена на розробку проектів нормативно-правових актів;
якість нормопроектної роботи безпосередньо залежить і обумовлюється кадровим
потенціалом, відповідно наукове дослідження суб’єктів нормопроектування є
складовою частиною всього процесу наукового дослідження та вироблення науково
обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення всього процесу
нормопроектування.
Актуальність наукового дослідження поняття та змісту діяльності суб’єктів
нормопроектування підкреслюється і А. С. Піголкіним, який обґрунтовує значення
суб’єктів як правильну і чітку організацію підготовки проекту нормативного
акту, продуманий підбір членів комісії, ретельне редагування проекту,
організацію його обговорення, погодження із зацікавленими установами. Всі
вищевказані фактори, як підкреслює автор, обумовлюють високу якість
розроблюваного акту [117, с. 32]. Вченим аргументується пряма взаємозалежність
між рівнем кадрового забезпечення нормопроектування та якістю проектів
нормативно-правових актів, що ними розробляються.
Одним із головних аспектів нормопроектування є цілеспрямованість суб’єктів
нормопроектування (їх внутрішнє переконання) на розробку проектів юридичних
документів. Аналіз феномену “суб’єкт нормопроектування” доцільно розпочати із
вияву його цілі, що засновується на об’єктивних закономірностях суспільного
розвитку, має визначаюче значення при формуванні волевиявлення
нормопроектувальника та правотворця щодо підбору (вибору) оптимального варіанту
правового регулювання суспільних відносин.
За своєю сутністю цілеспрямованість суб’єктів нормопроектування – це
специфічний стан свідомості суб’єктів нормопроектування, який забезпечує
результативність нормопроектування. В юридичній літературі підкреслюється, що
ціль виникає і формується в свідомості людини. Саме ціль впливає на вироблення,
обґрунтування та впровадження певної моделі (комбінації проектів правових
норм), яка націлена на майбутнє регулювання суспільних відносин [23, с. 9].
Класик марксизму-ленінізму В. І. Ленін підкреслював, що ціль – це ідеальне
відображення у свідомості суб’єкта (в тому числі і у свідомості
нормопроектувальника – Т. Д.) результату, на досягнення якого націлена
діяльність, що існує у формі розумового результату свідомої поведінки людини,
групи людей, партії, класу, суспільства. Ціль породжується як наслідок класових
протиріч, що виникають всередині антагоністичних суспільно-економічних формацій
[81, с. 171]. В основу цього підходу покладено тезу про те, що свідомість
людини формується під впливом різноманітних факторів, основу яких складають
фактор одвічної класової боротьби, природою якої є економічна нерівність. Так
само і в процесі нормопроектування його рушійною силою є саме ці протиріччя. За
допомогою нормопроектування закріплюються найбільш оптимальні умови регулювання
суспільних відносин відповідно до волі пануючого класу.
М. О. Кутирьова до змісту цілеспрямованості суб’єктів нормопроектування
відносить процедуру забезпечення трансформації суспільних відносин в нормативне
право, що знаходить свій вираз у текстах нормативно-правових актів [77, с
- Київ+380960830922